29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" вересня 2021 р. Справа № 924/822/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Шевчук І.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" м. Київ
до Музалевський Сергій Олександрович м. Славута, Хмельницької області
про стягнення 32051,07 грн.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Музалевського Сергія Олександровича м. Славута, Хмельницької області про стягнення 32051,07 грн., з яких 9814,30 грн. заборгованість за кредитом, 7392,96 грн. борг по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 10150,37 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 4693,44 грн. борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії, заявлені згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 24.07.2017р. та розділу 3.2.8 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ", яку підписано із використанням електронного цифрового підпису відповідачем будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, яка станом на дату звернення з позовом до суду припинила свою підприємницьку діяльність.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.07.2017р. ФОП Музалевський Сергій Олександрович через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг "КУБ" (далі Умови), відповідно до якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ „Приватбанк": http://privatbank.ua та затверджених рішенням Правління ПАТ КБ "Приватбанк" згідно протоколу №10 від 09.02.2017р. На думку позивача, 24.07.2017р. було укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви та Умов, на виконання якого позивачем перераховано відповідачу 50000,00 грн. У зв'язку з простроченням сплати боргу позивач нарахував до стягнення відсотки у вигляді щомісячної комісії та відсотки, нараховані на прострочену заборгованість. При цьому, у позові вказано, що Музалевський С.О. припинив свою господарську діяльність 28.09.2020р., про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Позивач посилаючись на ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, зазначає, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, з огляду на що останній звернувся до господарського суду з даним позовом.
З огляду на те, що при відкритті провадження у справі, судом встановлено, що відповідачем є фізична особа, що не є підприємцем, ухвалою суду від 11.08.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов в якому проти позову заперечує та просить відмовити. В обґрунтування посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з позовом до суду. Крім того, посилається на те, що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, комісії так як у анкеті відсутні посилання, а позивачем не надано докази, що відповідач приєднався саме до „Умов та правил надання банківських послуг" затверджених 09.02.2017р. протоколом №10, які в свою чергу не є належними доказами у розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України укладення договору про надання банківських послуг.
Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив, в якій просить позов вимоги задовольнити в повній мірі. Посилається на те, що відповідно до виписки по рахунку вбачається та чітко прослідковується, що відповідач отримував кошти, здійснював розрахунки, погашав заборгованість. А тому вважає, що посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Крім того, посилається на те, що строк позовної давності щодо звернення з позовом до суду останнім не пропущено, оскільки відповідно до п. 3.2.8.10.5 Умов, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років. А тому вважає, що оскільки відповідачем зобов'язання за договором не виконанні, будь-яких доказів виконання не надано, такий договір не може вважатись виконаним. У зв'язку з цим, позивач вважає, що кредитний договір є чинним та продовжує свою дію, а обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
24.07.2017р. між акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та фізичною особою - підприємцем Мазулевським Сергієм Олександровичем (клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Умови) на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України шляхом приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ "Приватбанк" pb.ua.
Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом. У п. 1 заяви визначено істотні умови кредитного договору, зокрема:
Пункт 1.1 заяви передбачає, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.
За змістом п. 1.2 заяви розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у про файлі Позичальника на сайті kub.pb.ua (50000,00 грн.)
Строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п. 1.3 заяви).
У п. 1.4 узгоджено, що проценти за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту.
В пункті 1.5 заяви визначено, порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.
Відповідно до п. 1.6 заяви, у випадку порушення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять в розмірі 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.
Укладення кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.
27.07.2017р. позивачем було перераховано на рахунок ФОП Музалевському С.О. кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача за період 27.07.2017р. - 23.06.2021р.
АТ КБ "Приватбанк" додано Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (Розділ 3.2.8 Умови та правила надання кредиту "Кредит КУБ"), затверджений на засідання правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017р., протокол №10.
У пункті 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.
Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
Пунктом 3.2.8.3.1.4. передбачено, що клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.
Відповідно до п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).
При порушення Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. Уразі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку , передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. (п. 3.2.8.3.3. Умов).
За змістом п. 3.2.8.6.2 при настанні будь-якої з наведених подій, в тому числі порушення клієнтом будь-яких зобов'язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, Банк на свій розсуд має право:
а) змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі, шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст. 212; 611; 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.
або:
б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або:
в) відповідно до ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням клієнту повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2 Умов).
Згідно п. 3.2.8.9.3 Умов сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1.).
Відповідно до п. 3.2.8.9.6. Умов, зобов'язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/ осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з підрозділом 3.2.8.10 цього договору, далі - процентів згідно з п. 3.2.8.3.4 цього договору, далі прострочених процентів згідно з п. 3.2.8.3.3. цього договору, далі - простроченого кредиту, далі - процентів - далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат банку згідно з п.п.3.2.8.5.14, цього договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.
Пунктом 3.2.8.9.7 Умов передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Згідно з п. 3.2.8.10.1 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років. (п. 3.2.8.10.5 Умов)
Договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви про приєднання та перерахування Банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 3.2.8.11 Умов).
За змістом наданої позивачем виписки по рахунку ФОП Музалевського С.О. з 27.07.2017р. по 23.06.2021р. відповідач частково сплачувала щомісячно заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею, внаслідок чого, станом на 23.06.2021р. вихідний залишок по кредиту склав 9814,30 грн. борг по відсотках - 7392,96 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 10150,37 грн., борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії - 4693,44 грн.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору №б/н від 24.07.17р., звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 9814,30 грн. заборгованість за кредитом, 7392,96 грн. борг по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 10150,37 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 4693,44 грн. борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитний ліміт на загальну суму 50000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).
Згідно із ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2017р. між акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банк) та ФОП Музалевським С.О. (клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Умови) на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України шляхом приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ "Приватбанк" pb.ua. Вказані заява і Умови складають кредитний договір.
Укладений між позивачем та відповідачем договір є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.
27.07.2019р. позивачем було перераховано на рахунок ФОП Музалевського С.О. кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача.
Відповідно до ст.ст. 51, 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Судом встановлено, що Музалевський С.О. припинив свою господарську діяльність 28.09.2020р., про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. по справі № 910/8729/18 зазначено, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Проте, відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 9814,30 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору банківського обслуговування № б/н від 24.07.2017, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9814,30 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7392,96 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4693,44 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 10150,37 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Строк користування Кредитом зазначено у Заяві про приєднання. Максимальний строк користування Кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
За змістом п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2. Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п. 3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. У разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів із використанням каналів взаємодії з НБУ.
За змістом п.3.2.8.3.2 Умов за користування послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в п.1.4 заяви.
Пунктом 3.2.8.10.1 Умов передбачено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., п.3.2.8.9. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, яка є спеціальною нормою, що регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник за прострочення платежу сплачує на користь одержувача пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З матеріалів справи вбачається, що заява від 24.07.2017р. не містить обумовленого сторонами виду та розміру неустойки, яка підлягає нарахуванню у випадках несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, а лише містить відсильну умову (п. 1.6 заяви), що неустойка в цьому випадку сплачується в розмірі та порядку, передбаченому п. 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що ФОП Музалевський С.О. надав згоду на приєднання до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг саме у тій редакції (дата якої не зазначена позивачем), що додана АТ КБ "Приватбанк" до позовної заяви.
Наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни в Умови. Окрім цього, Умови на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
Крім того, відсутні докази на підтвердження дати публікації Умов та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на сайті Приватбанку у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі №342/180/17 зазначено, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17, суд вважає, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщений на сайті: https://privatbank.ua/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.06.2019 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ФОП Музалевським С.О. АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог про повідомлення клієнта про умови кредитування та узгодження із останнім саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
З огляду на відсутність в заяві від 24.07.2017р. домовленості сторін про вид та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та відсутність інших доказів, які би свідчили про погодження сторонами в письмовій формі відповідальності (пені) позичальника за несвоєчасне погашення кредиту, підстави для зарахування сплачених сум на погашення кредиту в рахунок погашення нарахованої Банком пені відсутні.
Водночас, станом на момент вирішення спору по суті докази сплати грошових коштів в сумі 9814,30 грн. заборгованості за кредитом, 4693,44 грн. боргу по відсотках у вигляді щомісячної комісії, 7392,96 грн. заборгованості за відсотками відповідачем до матеріалів справи не додано та останнім не спростовано.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9814,30 грн. заборгованості за кредитом, 4693,44 грн. боргу по відсотках у вигляді щомісячної комісії, 7392,96 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, з огляду на що позов підлягає задоволенню частково. У решті позову належить відмовити.
З приводу заяви відповідача про застосування до спірних відносин позовної давності суд, виходить з положень ст. 256 ЦК України, за визначенням яких позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 3.2.8.10.5 Умов, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином посилання Відповідача щодо застосування строків позовної давності щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, відсотків у вигляді щомісячної комісії, судом відхиляється, оскільки п. 3.2.8.10.5 Умов, термін позовної давності за вимогами встановлюється сторонами тривалістю 15 років, та зазначений термін на час звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення справи не сплив.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" м. Київ до Музалевського Сергія Олександровича м. Славута, Хмельницької області про стягнення 32051,07 грн., з яких 9814,30 грн. заборгованість за кредитом, 7392,96 грн. борг по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 10150,37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4693,44 грн. борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії задовольнити частково.
Стягнути з Музалевського Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570) 9814,30 грн. (дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 30 коп.) заборгованість за кредитом, 7392,96 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 96 коп.) борг по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 4693,44 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто три гривні 44 коп.) борг по відсотках у вигляді щомісячної комісії, 1551,11 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна гривня 11 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
В решті позову в частині стягнення пені у розмірі 10150,37 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення» ГПК України.
Повний текст складено 13.09.2021р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д та 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50)(реком. з повід.)
4 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )(реком. з повід.)