29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" вересня 2021 р. Справа № 924/455/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області
про стягнення 3 402 739,13 грн
Представники сторін
позивач: Бурзаковська Т.В. - адвокат, діє на підставі довіреності № 14-52 від 02.02.2021
відповідач: Григорук С.В. - адвокат, діє на підставі ордеру серія ВХ №1011875 від 21.05.2021
Рішення приймається 02.09.2021, оскільки в судовому засіданні 03.08.2021 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Хмельницької області 29.04.2021 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення 3402739,13 грн, з яких 2965226,85 грн основний борг, 71467,69 грн пеня, 102378,49 грн 3% річних та 263666,10 грн інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 3014/1920-БО-34 постачання природного газу від 23.09.2019 позивач у жовтні 2019 року - червні 2020 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4278530,40 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише частково на сумі 1313303,55 грн та не виконав зобов'язання у строк, визначений п.5.1 договору, чим порушив умови господарського договору. Таким чином, як вказує позивач, сума основного боргу за вищевказаним договором складає 2965226,85 грн. В зв'язку із вказаним позивач на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.04.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/455/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 31 травня 2021 року.
На адресу суду 25.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також зменшити суму стягнення пені на 80 %. Вказує, що згідно з п. 1.2 договору природний газ, що поставляється за договором №3014/1920-БО-34 від 23.09.2019, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Тому на відповідача поширюється ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та застосовується порядок оплати, визначений в п.п. 1 абз. 2 п. 6.2 договору. Зазначає, що зобов'язання за договором в частині оплати вартості поставленого природного газу відповідачем здійснювалося шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217. Тобто, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Тому КП "Тепловик" критично оцінюються доводи позивача про те, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем власними коштами з порушенням строків, визначених умовами договору. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність можливості у відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, відсутні підстави для застосування до КП "Тепловик" відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Крім того, відповідач просить врахувати його важке фінансове становище, зважаючи що станом на день подачі позову усі рахунки підприємства заблоковано, підприємство є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об'єктів, застосувати строки стягнення пені і зменшити її розмір на 80 %. Також звертає увагу, що станом на 01.01.2020 сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію з бюджетів перед КП "Тепловик" складає 62,5 млн грн, погашення якої дало б змогу погасити усю заборгованість по спожитому природному газу.
Відповідно до ухвали від 31.05.2021 суд відклав підготовче засідання у справі №924/455/21 на 10:30 год. 17 червня 2021 року.
До суду 09.06.2021 надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не доводить факту своєчасності проведення розрахунків із позивачем за поставлений природний газ. Вказує, що умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем в інші строки, ніж передбачено п. 5.1 договору - до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звертає увагу, що неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем, за наявності механізму стягнення з кінцевого споживача штрафних санкцій, не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки, а ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, в тому числі й позивача, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, держави. Нараховані штрафні санкції у розмірі 71467,69 грн не є надмірно великими в порівнянні із зобов'язаннями за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 4 278 530,40 грн, яке виконувалось неналежним чином протягом дії договору, і складають всього 1,67% від суми зобов'язання за договором. Позивач вказує, за 2020 рік чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становив 19002 млн. грн, а сукупний збиток - 33199 млн. грн. НАК "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки, має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Зазначає, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Крім того, звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 та вказує, що Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Ухвалою суду від 17.06.2021 відкладено підготовче засідання на 12:00 год. 16 липня 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/455/21 на тридцять днів, продовжено позивачу встановлений судом строк для подання відповіді на відзив та прийнято її до розгляду.
Згідно з ухвалою суду від 16.07.2021 суд закрив підготовче провадження у справі №924/455/21 та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:30 год. 03 серпня 2021 року.
В судовому засіданні 03.08.2021 суд оголосив перерву до 10:00 год. 02 вересня 2021 року, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2021 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2021 просить відмовити в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також зменшити суму стягнення пені на 80 %.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (споживач) 23.09.2019 укладено договір №3014/1920-БО-34 постачання природного газу (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем (об'єм) природного газу в кількості 1300 тис. куб метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб метрів): жовтень 2019 - 50, листопад 2019 - 200, грудень 2019 - 250, січень 2020 - 300, лютий 2020 - 250, березень 2020 - 200, квітень 2020 - 50.
За умовами п. 2.2 договору споживач, зокрема самостійно визначає обсяги, зазначені у п. 2.1 договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8 договору).
У п. 3.11 визначено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №293 (зі змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.
Згідно з п. 4.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 договору).
У п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
У п. 5.4 договору зазначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Розділом 6 договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, обов'язок споживача своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п.6) п. 6.2 договору).
У п. 7.2 договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (п. 9.3 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір містить підписи представників сторін, скріплені відтисками їх печаток.
31.10.2019 сторонами до договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду №1, якою, зокрема доповнено п. 4.2 розділу 4 підпунктом 4.2.1 в редакції, яка передбачає, що ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) за цим договором складає 4272,7604 грн, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5127,3125 гривень. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4429,9504 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 5315,9405 грн за 1000 куб.метрів.
Додатковою угодою №2 від 12.11.2019 сторони доповнили п. 4.2. розділу 4 пунктом 4.2.2 договору в редакції, якою встановлено, зокрема споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.11.2019 по 30.11.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5056,19 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ- 20 %, всього з ПДВ - 6067,43 грн за 1000 куб.метрів.
Згідно з додатковою угодою №3 від 09.12.2019, доповнено пункт 4.2 розділу 4 підпунктом 4.2.3, яким передбачено, що споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4433,8858 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 5320,663 грн за 1000 куб.метрів.
У додатковій угоді №4 від 28.12.2019 сторони погодили ціну за природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) в розмірі 6788,63 грн за 1000 куб.метрів з ПДВ.
28.01.2020 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору, в якій погодили викласти пункти 4.1 та 4.2 розділу 4 в новій редакції, зокрема визначили ціну природного газу у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) в розмірі 5728,99 грн за 1000 куб.м з ПДВ, а також виклали з 01.01.2020 в новій редакції п. 7.2 договору: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
Додатковими угодами №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020 та №8 від 30.04.2020 сторони виклали в нових редакціях п. 4.2 договору, зокрема, погодили в період з 01.02.2020 по 29.02.2020 ціну природного газу в розмірі 4886,59 грн за 1000 куб.м з ПДВ, з 01.03.2020 по 31.03.2020 ціну природного газу в розмірі 4224,19 грн за 1000 куб.м з ПДВ, з 01.04.2020 по 30.04.2020 ціну природного газу в розмірі 3625,39 грн за 1000 куб.м з ПДВ.
Крім того, у додатковій угоді №8 від 30.04.2020 сторони також доповнили п. 2.1 розділу 2 договору абзацом в редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу у травні - вересні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 20 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: травень - 4 тис. куб. метрів, червень - 4 тис. куб. метрів, липень - 4 тис. куб. метрів, серпень - 4 тис. куб. метрів, вересень - 4 тис. куб. метрів. Також виклали у новій редакції п.11.1 розділу 11 договору, а саме: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
У подальшому сторони викладали в нових редакціях п. 4.2 договору, зокрема угодами №9 від 22.05.2020, №10 від 22.06.2020, №11 від 22.07.2020, №13 від 25.08.2020, №14 від 22.09.2020 було узгоджено ціну природного газу за 1000 куб.м з ПДВ у відповідних місяцях 2020 року: травні - 2879,85 грн, червні - 2719,73 грн, липні - 2906,03 грн, серпні - 3723,98 грн, вересні - 5331,78 грн.
На виконання умов договору № 3014/1920-БО-34 від 23.09.2019 та додаткових угод до нього, позивач поставив відповідачу природний газ згідно з актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.10.2019 (за жовтень 2019 року) на суму 34569,56 грн, від 30.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 734304,41 грн, від 31.12.2019 (за грудень 2019 року) на суму 1045983,80грн, від 31.01.2020 (за січень 2020 року) на суму 877119,67 грн, від 29.02.2020 (за лютий 2020 року) на суму 857807,02грн, від 31.03.2020 (за березень 2020 року) на суму 480673,98грн, від 30.04.2020 (за квітень 2020 року) на суму 239308,50 грн, від 31.05.2020 (за травень 2020 року) на суму 6542,86 грн, від 30.06.2020 (за червень 2020 року) на суму 2220,60грн. Акти приймання-передачі підписані представниками сторін без зауважень, а також скріплені відтисками їх печаток.
Листом від 15.10.2020 №780 відповідач просив позивача переплату по договору №3015/1920- КП-34 від 23.09.2019 в сумі 128386,26 грн зарахувати як оплату за природний газ по договору №3014/1920-БО-34 від 23.09.2019.
Матеріали справи містять сальдо по підприємству "Тепловик КП" та довідку по операціях останнього за договором №3014/1920-БО-34. Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №3014/1920-БО-34 становить 2965226,85 грн.
Відомості щодо оплати відповідачем вартості газу за договором від 23.09.2019 №3014/1920-БО-34 відображені в банківських виписках по рахунку позивача за період з 14.11.2019 по 01.12.2020.
Також у матеріалах справи наявна копія Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226), консолідований звіт позивача про прибутки або збитки за рік, який закінчився 31 грудня 2020 року, відповідно до якого чистий збиток становив у 2020 році - 19002, сукупний збиток - 33199.
Відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві, надав в матеріали справи: постанову про арешт коштів боржника від 15.02.2021, що винесена під час виконання наказу суду №924/632/20 від 06.01.2021 у справі про стягнення з КП "Тепловик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз" коштів, а також лист Департаменту розвитку громад, будівництва та житлово - комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації від 21.09.2020, згідно з яким повідомлено, що станом на 01.08.2020 обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію з бюджетів перед КП "Тепловик" складає 62,5 мл. грн.
Аналізуючи надані докази, пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд встановив, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 23.09.2019 №3014/1920-БО-34, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, на загальну суму 4278530,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їх печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2019 (за жовтень 2019 року) на суму 34569,56 грн, від 30.11.2019 (за листопад 2019 року) на суму 734304,41 грн, від 31.12.2019 (за грудень 2019 року) на суму 1045983,80грн, від 31.01.2020 (за січень 2020 року) на суму 877119,67 грн, від 29.02.2020 (за лютий 2020 року) на суму 857807,02грн, від 31.03.2020 (за березень 2020 року) на суму 480673,98грн, від 30.04.2020 (за квітень 2020 року) на суму 239308,50 грн, від 31.05.2020 (за травень 2020 року) на суму 6542,86 грн, від 30.06.2020 (за червень 2020 року) на суму 2220,60грн.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).
Відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести розрахунок з позивачем у наступні строки та розміри: 34569,56 грн - у строк до 25.11.2019 включно, 734304,41грн - до 26.12.2019 включно (25.12.219 - святковий день), 1045983,80грн - до 27.01.2020 включно (25-26.01.2020 вихідні дні), 877119,67грн - до 25.02.2020 включно, 857807,02грн - до 25.03.2020 включно, 480673,98грн - до 27.04.2020 включно (25-26.04.2020 вихідні дні), 239308,50грн - до 25.05.2020 включно, 6542,86грн - до 25.06.2020 включно, 2220,60грн - до 27.07.2020 включно (25-26.07.2020 - вихідні дні).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач розрахувався за отриманий природний газ лише частково на суму 1313303,55грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 14.11.2019 по 01.12.2020. Решта суми вартості переданого природного газу залишена не оплаченою. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За таких обставин позивач обґрунтовано заявив до стягнення 2 965 226,85 грн заборгованості.
Посилання відповідача на те, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась за рахунок коштів, які перераховувались виключно з рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до умов договору та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок здійснення оплати за договором від 23.09.2019 № 3014/1920-БО-34, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки визначений Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (далі - Порядок)
Пунктом 3 Порядку передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів (п. 8 Порядку).
Згідно з п. 9 Порядку уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Таким чином, Порядком № 217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. В той же час Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19, від 21.02.2018 у справі №910/16072/16).
Здійснення оплати відповідачем за отриманий природний газ відповідно до вищевказаного Порядку №217 не обмежувало останнього виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточного рахунку із спеціальним режимом використання; не ставило повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовувало і не обмежувало відповідальність за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінювало строків здійснення розрахунків за договором.
Отже, положення Порядку № 217 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 102378,49 грн 3% річних, з яких 13,06 грн за період з 26.11.2019 по 05.12.2019 нараховані на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2019 року, 2750,37 грн за період з 27.12.2019 по 07.04.2020 - на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2019 року, 25129,06 грн за період з 28.01.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2019 року, 28775,74 грн за період з 26.02.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у січні 2020 року, 26103,11 грн за період з 26.03.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у лютому 2020 року, 13326,75 грн за період з 28.04.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у березні 2020 року, 6085,63 грн за період з 26.05.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у квітні 2020 року, 149,76 грн за період з 26.06.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у травні 2020 року, 45,01 грн за період з 28.07.2020 по 31.03.2021 - на заборгованість за газ, отриманий у червні 2020 року.
Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 263666,10 грн, з яких 423,52 грн нараховані за січень-березень 2020 року на суму боргу за газ, отриманий в листопаді 2019 року, 53565,07 грн нараховані за лютий 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ, отриманий в грудні 2019 року, 82071,81 грн нараховані за березень 2020 року - березень 2021року на суму боргу за газ, отриманий в січні 2020 року, 72819,72 грн нараховані за квітень 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ, отриманий в лютому 2020 року, 36665,99 грн нараховані за травень 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ, отриманий в березні 2020 року, 17484,14 грн нараховані за червень 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ, отриманий в квітні 2020 року, 464,02 грн нараховані за липень 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ, отриманий в травні 2020 року, 171,83 грн нараховані за серпень 2020 року - березень 2021 року на суму боргу за газ отриманий в червні 2020 року.
Проаналізувавши розрахунок позивача, суд встановив, що нарахування проведені по кожному акту приймання-передачі природного газу з урахуванням проведених відповідачем оплат за природний газ. Таким чином, позивач правомірно заявив до стягнення 102378,49 грн 3% річних та 263666,10 грн інфляційних втрат.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 7.2 договору від 23.09.2019 в редакції, що діяла до 01.01.2020, визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення
Позивач заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 71467,69 грн, з яких: 77,46 грн за період з 26.11.2019 по 05.12.2019 нараховані на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2019 року, 13278,74 грн за період з 27.12.2019 по 07.04.2020 - на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2019 року, 32761,08 грн за період з 28.01.2020 по 17.04.2020 - на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2019 року, 17695,77 грн за період з 26.02.2020 по 17.04.2020 - на заборгованість за газ, отриманий у січні 2020 року,7654,64 грн за період з 26.03.2020 по 17.04.2020 - на заборгованість за газ, отриманий у лютому 2020 року.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд прийшов до висновку, що остання нарахована по кожному акту приймання-передачі природного газу в межах строку, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з урахуванням проведених відповідачем оплат за природний газ. Отже, позивач правомірно заявив до стягнення 71467,69 грн пені.
Відповідач у відзиві на позов просить зменшити суму пені на 80%.
Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Суд приймає до уваги, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.
Як вбачається із змісту п. 1.2 договору № 3014/1920-БО-34 постачання природного газу від 23.09.2019, природний газ, що постачався позивачем за вказаним договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Отже, джерелом для оплати за отриманий природний газ є кошти, отримані відповідачем в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку бюджетних установ.
Заборгованість відповідача, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та місцевого самоврядування, зумовлена відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства та є об'єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.
Так, згідно з листом Департаменту розвитку громад, будівництва та житлово - комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації від 21.09.2020, станом на 01.08.2020 обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію з бюджетів перед КП "Тепловик" складав 62,5 мл. грн.
Крім того, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 15.02.2021, що винесена під час виконання наказу суду №924/632/20 від 06.01.2021 у справі про стягнення з КП "Тепловик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз" коштів, в межах даного виконавчого провадження накладено арешт на банківські рахунки відповідача.
Таким чином, на даний час фінансове становище відповідача є незадовільним.
Також суд приймає до уваги, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.
В той же час суд враховує, що фінансове становище позивача також є незадовільним. Згідно з наявним в матеріалах справи консолідованим звітом позивача про прибутки або збитки за рік, який закінчився 31 грудня 2020 року, чистий збиток у 2020 році становив 19002, сукупний збиток - 33199.
Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 35 733,85 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 2 965 226,85 грн основного боргу, 35 733,85 грн пені, 102 378,49 грн 3% річних, 263666,10 грн інфляційних втрат. У стягненні 35733,84 грн пені суд відмовляє.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 3402 739,13 грн задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (31101, Хмельницька обл, м. Старокостянтинів, вул.Єссенська, буд. 2, блок 4, код 14151464) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 2 965 226,85 грн (два мільйони дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч двісті двадцять шість гривень 85 коп.) основного боргу, 35 733,85 грн (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять три гривні 85 коп.) пені, 102 378,49 грн. (сто дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 49 коп.) 3% річних, 263666,10 грн (двісті шістдесят три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 10 коп.) інфляційних втрат, 51 041,09грн. (п'ятдесят одну тисячу сорок одну гривню 09 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 35733,84 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.09.2021
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1- до справи,
2- позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),
3- відповідачу (31101, Хмельницька обл, м. Старокостянтинів, вул. Єссенська, буд. 2, блок 4).
Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.