ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 вересня 2021 року м.Херсон Справа № 923/371/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона (73008, м.Херсон, с.Чкалова, буд.37, код ЄДРПОУ 08294952) про відстрочення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2021р. у справі № 923/371/21
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" м.Херсон, код ЄДРПОУ 05396638,
до Відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона с.Чкалова, м. Херсон, код ЄДРПОУ 08294952,
про стягнення 266388,86 грн.
За участю представників сторін
від позивача - Кізім Т.О., юрисконсульт, довіреність № 07/034-20 від 18.12.20, дійсна до 31.12.21 (включно), витяг з наказу про призначення на посаду № 251-к від 27.03.2018, трудовий договір від 26.12.2019
від відповідача - Лагута В.А., юрисконсульт, наказ № 75 від 14.06.21
Рішенням Господарського суду Херсонської області 21 травня 2021 року постановлено: позов задовольнити повністю, стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона (73008, місто Херсон, селище Чкалова, будинок 37, код ЄДРПОУ 08294952) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (73003, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638) 266388,86 грн. вартості необлікованої/недоврахованої електроенергії та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3995,83 грн.
Господарським судом Херсонської області 22 червня 2021 року видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду у справі.
06 серпня 2021 року до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона надійшла заява про відстрочення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2021р. у справі №923/371/21.
Справа № 923/371/21 перебуває у провадженні судді Нікітенко С.В.
За розпорядженням керівника апарату суду № 423 від 06 серпня 2021 року у справі призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №923/371/21, у зв'язку із перебуванням судді Нікітенко С.В. у відпустці та надходженням заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 визначено суддю по справі - Пінтеліну Т.Г.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Судом встановлено, що матеріали справи №923/371/21 станом на 09.08.2021р. відсутні у Господарському суді Херсонської області, відповідно до супровідного листа від 25.06.2021р. справа була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку про відкладення вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона про відстрочення виконання рішення господарського суду Херсонської області у справі №923/371/21 до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції, про що прийняв відповідну ухвалу від 09.08.2021р.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
З огляду на те, що 26.07.2021р. Південно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення Господарського суду Херсонської області залишено без змін та матеріали справи із суду вищої інстанції повернулись 20.08.2021р., суд призначив заяву до розгляду в засіданні суду на 10 вересня 2021 року о 10:00 год., яке відбудеться в залі судових засідань № 211 Господарського суду Херсонської області (м. Херсон, вул. Театральна, 18).
Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає, що відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона затвердженого наказом командувача сил логістики Збройних Сил України № 278 від 17.12.2019р., Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона (далі КЕВ м. Херсона), є державною установою, яка створена Міністерством оборони України з метою забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, керівництва їх квартирно-експлуатаційними службами у зоні його відповідальності з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності.
КЕВ м. Херсона є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях ДКС України, має печатку. Майно КЕВ м Херсона с державною власністю і закріплено за Відповідачем на праві оперативного управління.
Відповідно до п. 12, 14 Положення, КЕВ м. Херсона є неприбутковою організацією що утримується за рахунок коштів Державного Бюджету. В силу п.12 ч.І ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до вимог ч.2 ст.49 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
На підставі ч.2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду у тому числі на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Відповідно до пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Згідно до п.25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. № 845 (далі Порядок № 845), на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.
При цьому, в силу п.28 Порядку №845, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.
Таким чином, як вказує відповідач, рішенням господарського суду Херсонської області від 21.05.2021р. у справі № 923/371/21, з КЕВ м. Херсона на користь АТ "Херсонобленерго" стягнуто 266388,86 грн. вартості не облікованої/недорахованої електроенергії, а КЕВ м. Херсона, у розумінні бюджетного законодавства, є бюджетною установою, виконувати наказу господарського суду, виданий для проведення примусового стягнення за цим рішенням будуть органи державного Казначейства у Порядку № 845.
Зазначене, зважаючи на приписи п.28 Порядку №845, призведе до конкуренції приписів законодавства щодо безспірного списання коштів з рахунків КЕВ м. Херсона, де обліковуються кошти на оплату електроенергії та, оскільки видатки на електроенергію є захищеними, права на здійснення КЕВ м. Херсона поточних платежів з цих рахунків. В силу п.1.3. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013р. № 448, зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 13.09.2013р.за № 1590/24122 (далі Положення №448) основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є: - забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; - утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; - забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; - участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; - забезпечення військових частин квартирним майном; - здійснення функцій замовника з будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військового містечка, а також виконання технічного нагляду за ходом проведення у військових частинах робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об'єктів; - здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період; - організація навчання і підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників квартирно-експлуатаційних органів; - планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення.
Переважна частина видатків КЕВ м. Херсона на приведені цілі є незахищеними, тому на час здійснення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Херсонської області, виданого для примусового виконання рішення від 21.05.2021р. у справі №923/371/21, провадитись не будуть. Отже військові частини, розташовані на території Херсонської області, не отримають коштів, товарів та послуг для належного підтримання побуту підрозділів військових частин, що несуть бойове чергування на державному кордоні України, утримання та будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військових містечок та інших військових об'єктів. Зазначена обставина значною мірою негативно вплине на боєздатність військових частин, що на тлі підвищення вірогідності військової агресії з боку Російської Федерації є неприпустимим.
Для уникнення приведених обставин та отримання з державного бюджету України додаткових коштів, необхідних для повного виконання судового рішення від 21.05.2021р. у справі № 923/371/21, КЕВ м. Херсона потрібен час на підготовку пропозицій щодо внесення змін до плану асигнувань на 2021р. та паспортів відповідних бюджетних програм, їх погодження з Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних сил України.
Таким чином, відповідач просить відстрочити на шість місяців виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2021р. у справі № 923/371/21.
08.09.2021р. від Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до суду надійшов відзив на заяву про відстрочення виконання судового рішення, який в свою чергу обґрунтований тим, що Боржник в наданій заяві посилається на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона є неприбутковою організацією, що утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже безспірне списання коштів з рахунків КЕВ м. Херсона на підставі Наказу Господарського суду Херсонської області може негативно вплинути на підтримання побуту підрозділів військових частин та їх боєздатність.
Слід зазначити, що КЕВ м. Херсона, всупереч приписам ст. 74 ГПК України, не надано жодного доказу в обґрунтування своєї заяви.
Разом з тим, пунктом 11 ст. 2 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) визначене поняття “бюджетні кошти” (кошти бюджету) - це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 2 БК України надходження бюджету - це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів.
До доходів бюджету, згідно п. 23 ч. 1 ст. 2 БК України, віднесено податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).
До витрат бюджету, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 БК України, віднесено видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету проведення їх бюджетного відшкодування; компенсація частини суми штрафних (фінансових) санкцій, що перераховується покупцям (споживачам) за рахунок штрафних (фінансових) санкцій, застосованих органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).
Відповідно до п. 15 ст. 2 БК України власні надходження бюджетних установ - надходження, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт та цільових заходів, гранти, дарунки та благодійні внески, а також надходження від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 БК України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об'єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.
Як вбачається із Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона - Боржник є бюджетною неприбутковою організацією та, окрім своїх основних завдань та відповідно до п. З, п. 5 свого Положення, здійснює дозволені види господарської діяльності у відповідності до чинного законодавства України та має право надавати послуги та проводити відпуск матеріальних цінностей квартирного призначення у т.ч. іншим юридичним або фізичним особам, здавати в оренду підприємствам, установам та громадянам об'єкти нерухомого майна, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності. При цьому, згідно із п. 14 Положення - доходи (прибутки) КЕВ м. Херсона, одержані від господарської діяльності, використовуються виключно для фінансування видатків на утримання установи, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.
З наведених норм Бюджетного кодексу України та приписів Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона вбачається, що кошти, отримані Боржником внаслідок своєї господарської діяльності є власними надходженнями даної бюджетної установи, що отримуються додатково, відносяться до 2 підгрупи І групи за класифікацією власних надходжень, включаються до спеціального фонду бюджету та можуть використовуватись на господарські потреби (“... оплату комунальних послуг і енергоносіїв... ”).
Дане узгоджується, також, із підпунктом 133.4.2. пункту 133.4. статті 133 Податкового кодексу України, відповідно до якого доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Більше того, відповідно до п. З Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, далі - Порядок № 228) - установа, для забезпечення своєї діяльності, складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).
Згідно із п. 19 Порядку № 228 - спеціальний фонд проекту кошторису передбачає складення зведення показників спеціального фонду кошторису за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Згідно із п. 23 та п. 49 Порядку - видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються та витрачаються у такій послідовності: перша черга - за встановленими напрямами використання; друга черга - на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису; третя черга - на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Отже, Боржник може спрямовувати власні надходження (кошти від господарської діяльності) на здійснювані за рахунок відповідних надходжень заходи, та на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою - у пропорційному співвідношенні 50/50 від таких надходжень - тобто 50% власних надходжень, що зараховуються до доходу спеціального фонду кошторису - залишаються в розпорядженні бюджетних установ.
Так, відповідно до п. 9 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України виключно Казначейством України виконується рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів). Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. При цьому безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення - визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, далі - Порядок № 845).
Відповідно до п. 24 Порядку № 845 Стягувані, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.
Пунктом 25 Порядку № 845 унормовано, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
При цьому, згідно із абзацем 3 п. 26 Порядку № 845 судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.
Відповідно до п. 29 Порядку № 845 - якщо боржник, який є одержувачем бюджетних коштів, повідомляє про те, що заборгованість за виконавчими документами не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою, які їх уповноважили виконувати, та надає документи, які це підтверджують, орган Казначейства повертає виконавчі документи стягувачу для стягнення таких коштів через органи виконавчої служби.
З огляду на викладене вище Стягувач вважає, що жодної колізії права стосовно безспірного списання коштів з рахунків КЕВ м. Херсона, на яку посилається Боржник - не вбачається.
У зв'язку з тим, що відстрочення виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувана, при його наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочення, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочення виконання судового рішення.
Як було зазначено вище - Боржником не надано жодних належних доказів в обґрунтування заяви про відстрочення виконання Рішення. Також матеріали справи № 923/371/21 не містять доказів хоча б часткової оплати Боржником заборгованості згідно Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.05.2021.
Окремо слід вказати, що Боржник був обізнаний про наявність в останнього перед АТ “Херсонобленерго” заборгованості в сумі 266388,86 грн. вартості необлікованої/недоврахованої електроенергії починаючи з 10.06.2021 (зазначена Відповідачем в апеляційній скарзі дата отримання повного тексту Рішення Суду І інстанції) - тобто, Боржник вже отримав відстрочення виконання грошового зобов'язання на 3 місяці.
На підставі вищевикладеного, АТ «Херсонобленерго» просили в задоволенні заяви про відстрочення виконання Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.05.2021 у справі № 923/371/21 (набрало законної сили 26.07.2021 на підставі Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду) на шість місяців - відмовити.
Представник заявника - відповідача в судовому засіданні 10.09.2021р. підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Представник стягувача - позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви з підстав вказаних у відзиві.
Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 21 травня 2021 року, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Згідно з ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 ГПК України).
Згідно ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник вказує на відсутність у відповідача грошових коштів в повному обсязі для виконання рішення суду в добровільному порядку. Проте, всупереч цьому, до заяви не додано належних та допустимих документів на підтвердження вказаного в заяві.
Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Суд відзначає, що відповідачем взагалі не надано доказів того, що на момент розгляду даної заяви дійсно існують виняткові обставини, які спричинюють ускладнення або унеможливлюють виконання судового рішення відповідно до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник посилається на те, що переважна частина видатків КЕВ м. Херсона на приведені цілі є незахищеними, тому на час здійснення безспірного списання коштів на підставі наказу господарського суду Херсонської області, виданого для примусового виконання рішення від 21.05.2021р. у справі №923/371/21, провадитись не будуть, оскільки військові частини, розташовані на території Херсонської області, не отримають коштів, товарів та послуг для належного підтримання побуту підрозділів військових частин, що несуть бойове чергування на державному кордоні України, утримання та будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військових містечок та інших військових об'єктів.
Проте, як вбачається із Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона - Боржник є бюджетною неприбутковою організацією та, окрім своїх основних завдань та відповідно до п. 3, п. 5 свого Положення, здійснює дозволені види господарської діяльності у відповідності до чинного законодавства України та має право надавати послуги та проводити відпуск матеріальних цінностей квартирного призначення у т.ч. іншим юридичним або фізичним особам, здавати в оренду підприємствам, установам та громадянам об'єкти нерухомого майна, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності. При цьому, згідно із п. 14 Положення - доходи (прибутки) КЕВ м. Херсона, одержані від господарської діяльності, використовуються виключно для фінансування видатків на утримання установи, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.
З наведених норм Бюджетного кодексу України та приписів Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона вбачається, що кошти, отримані Боржником внаслідок своєї господарської діяльності є власними надходженнями даної бюджетної установи, що отримуються додатково, відносяться до 2 підгрупи І групи за класифікацією власних надходжень, включаються до спеціального фонду бюджету та можуть використовуватись на господарські потреби (“... оплату комунальних послуг і енергоносіїв... ”).
Дане узгоджується, також, із підпунктом 133.4.2. пункту 133.4. статті 133 Податкового кодексу України, відповідно до якого доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Більше того, відповідно до п. 3 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, далі - Порядок № 228) - установа, для забезпечення своєї діяльності, складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).
Згідно із п. 19 Порядку № 228 - спеціальний фонд проекту кошторису передбачає складення зведення показників спеціального фонду кошторису за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Згідно із п. 23 та п. 49 Порядку - видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються та витрачаються у такій послідовності: перша черга - за встановленими напрямами використання; друга черга - на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису; третя черга - на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Отже, Боржник може спрямовувати власні надходження (кошти від господарської діяльності) на здійснювані за рахунок відповідних надходжень заходи, та на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою - у пропорційному співвідношенні 50/50 від таких надходжень - тобто 50% власних надходжень, що зараховуються до доходу спеціального фонду кошторису - залишаються в розпорядженні бюджетних установ.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Як зазначено судом, відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Суд зазначає, що відповідачем не подано будь-яких фінансових документів на підтвердження того, що підприємству необхідне отримання з державного бюджету України додаткових коштів, необхідних для повного виконання судового рішення від 21.05.2021р. у справі №923/371/21, КЕВ м. Херсона потрібен час на підготовку пропозицій щодо внесення змін до плану асигнувань на 2021р. та паспортів відповідних бюджетних програм, їх погодження з Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних сил України.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище та відсутність бюджетних коштів, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Із зазначеного, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається заявник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
У рішенні від 29.06.2004р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Суд також зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконання зобов'язань.
Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов'язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.
Судом звертається увага, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов'язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв'язок.
За висновком суду, така підстава, як неприбутковість бюджетної установи, скрутне фінансове становище, не є виключними, винятковими чи такими, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.
На переконання суду надання боржнику відстрочки не відповідає (суперечить) принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Одними з елементів такого принципу визначеності є прозорість правової норми та впевненість сторони у її застосуванні. Принцип правової визначеності є невід'ємною складовою принципу верховенства права.
Суд при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного виконання рішення.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2021 р. у даній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона (73008, м.Херсон, с.Чкалова, буд.37, код ЄДРПОУ 08294952) про відстрочення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2021р. у справі № 923/371/21
- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України.
Суддя Т.Г. Пінтеліна