Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1512/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни, м.Харків,
до Фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни, м.Харків,
про стягнення коштів, визнання укладеним договору, розірвання договору, зобов'язання повернути майно, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання укласти договір,
за участю представників:
позивача - Гріньова Р.О. (ордер серії АХ № 1056489 від 22.06.2021);
відповідача - Волочнюка М.О. (ордер серії АХ № 1051774 від 17.05.2021);
Фізична особа - підприємець Янчук Марина Миколаївна, м.Харків, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1512/21 від 23.04.2021) до Фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни, м.Харків, в якій просить суд:
1) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину заборгованості за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року у розмірі 227444 грн 60 коп.;
2) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину пені, утвореної внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року в розмірі 46 644 грн 44 коп.;
3) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину пені, утвореної внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець 10.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту виконання судового рішення з розрахунку здійсненого за формулою:
454 889 грн 20 коп. (загальна сума заборгованості станом на момент подачі позову) х 0,1% х кількість днів прострочення
Кількість днів прострочення розраховувати з 01 квітня 2021 року по день фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
4) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину від 3% річних від простроченої суми внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року в розмірі 3833 грн 79 коп.;
5) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину від 3% річних від простроченої суми внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365. за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту виконання судового рішення з розрахунку здійсненого за формулою:
454 889 грн 20 коп. (загальна сума заборгованості станом на момент подачі позову) х 3% х кількість днів прострочення / 365 днів
Кількість днів прострочення розраховувати з квітня 2021 року по день фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
6) стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину від суми інфляційних втрат, утворених внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року в розмірі 14 421 грн 76 коп.;
7) визнати додатковий договір до договору найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, яким розмір орендної плати встановлено в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів СІІІА, укладеним з 01 січня 2019 року між позивачем, фізичною особою - підприємцем Янчук Мариною Миколаївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та відповідачем, фізичною особою - підприємцем Денисович Софією Миколаївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
8) стягнути з відповідача, фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину заборгованості за додатковим договором до договору найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, яким розмір орендної плати встановлено в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів США. за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року у розмірі 6973 грн 68 коп.;
9) Договір найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 365, укладений між позивачем, фізичною особою - підприємцем Янчук Мариною Миколаївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та відповідачем, фізичною особою - підприємцем Денисович Софією Миколаївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а також додатковий договір до договору найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, яким розмір орендної плати встановлено в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів США, розірвати з дати ухвалення судом рішення у справі;
10) стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця Денисович Софії Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь позивача, фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1/2 частину штрафу у розмірі 350 000 грн 00 коп. у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365 та розірванням договору найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року;
11) зобов'язати відповідача, фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), повернути позивачу, фізичній особі - підприємцю Янчук Марині Миколаївні (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-І-: 1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "3-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців 59-Д, у стані, в якому нежитлові приміщення були одержані, ключі від зазначених нежитлових приміщень, укласти акт приймання-передавання нежитлового приміщення;
12) зобов'язати відповідача фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), здійснити з урахуванням акту огляду приміщень від 14.04.2020 (з визначеними у присутності наймача дефектами) поточний ремонт нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1 -: 1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, а також здійснити відновлення нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д;
13) зобов'язати відповідача, фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за власний рахунок укласти договір страхування нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-Д-6, 2-го поверху №1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, а також здійснити відновлення нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:1-6, 2-го поверху №1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д;
14) зобов'язати відповідача, фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). повідомити позивача, фізичну особу-підприємця Янчук Марину Миколаївну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про дані відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, адресу реєстрації місця проживання, банківські реквізити, статус платника податку, номер мобільного телефону.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору найми (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018 реєстр. № 365 та приписів чинного законодавства, починаючи з березня 2020 року, не здійснює оплату за користування об'єктом оренди.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 07.05.2021, після усунення недоліків позовної заяви, позов Фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 27.05.2021, відповідач проти позову заперечувала, посилаючись на пункт 14, яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України згідно п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу",
Частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже відповідач вважає, що вона звільнена від плати за користування майном до завершення карантину.
Враховуючи викладені вище обставини, відповідач вважає безпідставним нарахування та стягнення з неї пені та трьох процентів річних.
Відповідач також заперечує проти стягнення інфляційних втрат з посиланням на висновки Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Крім того, відповідач також заперечує проти визнання укладеним додаткового договору, оскільки він не був складений як окремий документ та не був посвідчений нотаріально. А відтак, на думку відповідача, є безпідставними вимоги щодо стягнення заборгованості за додатковим договором.
Відповідач не заперечує проти розірвання Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2021 з ініціативи позивача, з виплатою відповідачу штрафу, передбаченого п. 9.6 Договору. При цьому, відповідач не погоджується з вимогою про стягнення з неї частини штрафу в розмірі 350000,00 грн у зв'язку з істотним порушенням відповідачем Договору найму (оренди) нерухомого майна, посилаючись на те, що вимогу про дострокове розірвання договору ініціює позивач (наймодавець), а тому дострокове розірвання договору, на думку відповідача, відбувається з вини позивача, у зв'язку з чим підстави для стягнення штрафу з відповідача відсутні.
Відповідач не заперечує проти повернення нежитлових приміщень за актом приймання-передачі при розірванні Договору.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести поточний ремонт, відповідач зазначила, що позивачем не визначено необхідності такого ремонту та його обсягу; відповідачу не зрозуміло, що мається на увазі під "Відновленням" нежитлових приміщень.
Вимогу про зобов'язання відповідача за власний рахунок укласти договір страхування нежитлових приміщень відповідач вважає необґрунтованою, оскільки вона заявлена одночасно з вимогою про розірвання договору найму (оренди), у випадку задоволення якої у відповідача не буде жодних правових підстав щодо укладення договору страхування нежитлових приміщень.
Відповідач також вважає необґрунтованою вимогу про повідомлення позивача про дані відповідача, а саме прізвище, ім'я, по батькові, адресу реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону, оскільки такі дані вказані в договорі та перевірялися нотаріусом. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовано необхідності отримання банківських реквізитів відповідача.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову ФОП Янчук М.М. у повному обсязі.
08.06.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій позивач не погодилася з доводами відповідача та надала свої заперечення.
Викладену позивачем у відповіді на відзив позицією відповідач вважає помилковою, необґрунтованою і такою, що не відповідає сучасній судовій практиці, про що зазначила у письмових запереченнях на відповідь позивача на відзив, які надійшли до суду 14.06.2021.
Протокольною ухвалою господарського суду від 22.06.2021 строк підготовчого провадження у справі № 922/1512/21 було продовжено на 30 днів - до 05.08.2021.
01.07.2021 позивач надала до суду додаткові письмові пояснення на спростування доводів відповідача, викладених у письмових запереченнях.
Протокольною ухвалою від 08.07.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.07.2021.
12.08.2021 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження судових витрат позивача. У вказаному клопотанні позивач просить за результатами розгляду справи стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з: судового збору; комісії з банківського обслуговування; компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2888,80 грн; технічного забезпечення у розмірі 700,00 грн; поштових витрат у розмірі 749,50 грн; транспортування у розмірі 126,00 грн; витрат на професійну правничу допомогу адвоката, остаточний розмір яких буде повідомлено додатково у встановлений процесуальним законодавством строк після ухвалення судом рішення у справі.
Також 12.08.2021 позивачем було подано до суду клопотання про накладення штрафу на ФОП Денисович С.М. та її представника, адвоката Волочнюка М.О., за неповагу до суду та до інших учасників процесу, а також за зловживання процесуальними правами. Клопотання позивача обґрунтовано тим, що неявка та несвоєчасна явка представника відповідача у судові засідання призводила до відкладення розгляду справи, а отже і до затягування її розгляду, що свідчить про неповагу до суду та зловживання своїми процесуальними правами.
У судовому засіданні, яке відбулося 02.09.2021, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, та звернувся до суду з клопотанням про залишення без задоволення клопотання позивача про притягнення відповідача до відповідальності, оскільки ні відповідач, ні його представник не мали наміру затягування провадження у справі, а також просив суд долучити до матеріалів справи документи в обґрунтування заперечень проти клопотання позивача.
Представник позивача проти долучення клопотання відповідача до матеріалів справи заперечував, оскільки позивач не отримував це клопотання та не має можливості надати свої доводи на спростування позиції відповідача.
Приймаючи до уваги заперечення представника позивача та відсутність доказів направлення клопотання відповідача позивачеві, суд відмовив у прийнятті клопотання відповідача про долучення доказів в обґрунтування заперечень проти клопотання позивача щодо притягнення відповідача та її представника до відповідальності за неповагу до суду та зловживання процесуальними правами.
Проте, під час розгляду клопотання позивача судом були враховані усні пояснення представника відповідача, які були зафіксовані в протоколі судового засідання.
Отже, розглянувши клопотання позивача про накладення штрафу на ФОП Денисович С.М. та її представника, адвоката Волочнюка М.О., за неповагу до суду та до інших учасників процесу, а також за зловживання процесуальними правами, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Як пояснив представник відповідача, на даний час він має значне навантаження по роботі у зв'язку з передачею йому справ колеги, що загинув. Представник відповідача також зауважив, що в інших справах, в яких розглядалися спори між позивачем та відповідачем (у Господарському суді Харківської області - справа № 922/3242/20, суддя Шатерніков М.І., справа № 922/541/21, суддя Добреля Н.С., у Московському районному суді м.Харкова - справа № 643/8718/21, суддя Власенко М.В.), представником відповідача не було порушено жодного строку подання процесуальних документів, не було пропущено жодного судового засідання і не відбувалося запізнень на судові засідання.
З огляду на викладене, враховуючи людський фактор, а також те, що розгляд справи № 922/1512/21 здійснювався в межах встановленого законом процесуального строку, а більшість судових засідань було відкладено з інших причин, ніж неявка відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на відповідача та його представника штрафу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Одним з видів діяльності Фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (позивач) є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідач, Денисович Софія Миколаївна, зареєстрована як фізична особа - підприємець. Видами діяльності фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (відповідач) є : обслуговування напоями (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.
04.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір найму (оренди) нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 365.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору найму (оренди) нерухомого майна, позивач (наймодавець) передає, а відповідач (наймач) приймає у тимчасове платне користування наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:- 1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д.
Зазначене майно належить ФОП Янчук М.М. на праві приватної власності, про що зазначено в п. 1.2 Договору.
Пунктом 1.1 та розділом 5 вказаного Договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати оплату за користування майном, порядок розрахунків за користування наймачем орендованим майном, з вересня 2019 року встановлена орендна плата в розмірі 33462,00 грн, що еквівалентно 1272,32 долари США.
Відповідно до п. 11.7 зазначеного Договору найму (оренди) нерухомого майна, на прийняття у користування (найм) майна (нежитлових приміщень) і на укладення Договору надана згода чоловіка наймача: Говтви Єгора Миколайовича, викладена у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено Хотенець Ю.А., приватним нотаріусом ХМНО 04.07.2018 за реєстровим № 364.
Згідно з актом приймання-передавання від 04.07.2018, позивачем було передано, а відповідачем прийнято на умовах зазначеного Договору в користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д.
Отже, наймодавець (позивач) належним чином виконав свої договірні зобов'язання в частині передання об'єкта оренди наймачу.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що плата за користування майном проводиться передплатою не пізніше п'ятого числа розрахункового поточного місяця.
Проте, оплата за Договором здійснювалась відповідачем лише по лютий 2020 року (включно). Починаючи з березня 2020 року відповідач припинила оплату за користування об'єктом оренди.
Листом від 03.04.2020, відповідач повідомила позивача про те, що чинними законами України вона звільнена від плати за користування орендованим майном до завершення карантину.
Заперечуючи проти позову, відповідач також посилалась на приписи пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відповідно до якого з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України неодноразово змінювався, виходячи із існуючої санітарно-епідеміологічної ситуації у Державі.
Зокрема, у редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020: "З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».
У редакції Закону України № 553-ІХ від 13.04.2020: "Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУГО-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
У редакції Закону України № 692-ІХ від 16.06.2020: "Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони".
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Частина 3 ст. 5 ЦК України визначає, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
При цьому, Закон № 553-ІХ від 13.04.2020, яким внесено чергові зміни до пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на які посилається відповідач, набрав чинності 18.04.2020.
Закон № 692-ІХ від 16.06.2020, який надає орендарю право клопотати перед орендодавцем про зменшення орендної плати і скасовуює право останнього клопотати про звільнення від неї, набув чинності 16.07.2020.
При цьому, відповідач, починаючи з березня 2020 року, не сплачує орендну плату за спірним договором, з метою внесення змін до нього щодо зменшення розміру орендної плати за користування майном жодного разу до позивача не звертався, пропозиції розірвати договір позивачу не надсилав.
За приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.
При цьому, незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.
Як зазначено в п. 2.1 спірного Договору, майно передається наймачу для здійснення останнім підприємницької діяльності для розміщення ресторанного бізнесу, сполученого, по необхідності, з наданням послуг мобільного харчування, роздрібною торгівлею відповідними виробами (товарами).
Відповідач вказує, що у належних позивачу приміщеннях розміщено ресторан "Dublin Pub", роботу якого, як закладу громадського харчування, заборонено постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211.
Водночас, відповідачем не доведено неможливості використання нерухомого майна для надання послуг мобільного харчування, торгівлі продуктами харчування із використанням адресної доставки, роздрібної торгівлі відповідними виробами (товарами), так само і не надано доказів неможливості використання нерухомого майна для здійснення ресторанного бізнесу у час відсутності заборони на приймання відвідувачів у відповідних закладах, якої і не існує станом на сьогодні.
Також відповідачем не надано жодних належних доказів позбавлення її можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним, починаючи з березня 2020 року і до теперішнього часу.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2020 № 343 абзац 4 підпункту 8 пункту 7 постанови № 211 від 11.03.2020 викладено в редакції, яка дозволяла окремі види діяльності: "діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках просто неба за умови забезпечення дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як двох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання зазначених послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб'єкт господарювання, який проводить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і перебування відвідувачів, крім часу приймання їжі, у засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторах або захисних масках, у тому числі виготовлених самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів".
Отже, Кабінет Міністрів України вже у квітні 2020 року врегулював можливість здійснення ресторанного бізнесу та адресної доставки продуктів харчування, із врахуванням карантинних обмежень.
Надалі, Кабінет Міністрів України регулярно змінював встановлені для закладів громадського харчування заборони, які або залежали від санітарно- епідеміологічної ситуації у регіоні, або ж містили часове обмеження на прийняття відвідувачів (карантин вихідного дня). В подальшому, і такі заборони було знято. Наразі заклади громадського харчування працюють без будь-яких суттєвих обмежень.
Виходячи з викладеного вбачається, що орендоване майно може використовуватись під час карантину відповідно до умов договору, не підпадаючи під заборону згідно постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.
Проте, станом на даний час відповідач продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання за спірним договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з орендної плати за період з березня 2020 року по квітень 2021 року становить 491159,73 грн.
Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1/2 частину заборгованості з орендної плати без урахування суми заборгованості за листопад 2020 року , що становить 227444,60 грн .
Подання позивачем позову про стягнення частини існуючої заборгованості є цілком правомірним з огляду на приписи ч. 2 ст. 14 ГПК України, згідно з якими учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно і повному обсязі вносити плату за користуванням майном на умовах Договору.
Факт передачі позивачем у користування відповідачу нежитлових приміщень за Договором найму (оренди) від 04.07.2018 № 365 підтверджується матеріалами справи.
Строк оплати за користування найманими приміщеннями визначено умовами Договору (п. 5.3) та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 227444,60 грн основного боргу.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем сплати орендної плати, відповідачем нараховано та заявлено до стягнення 1/2 частину пені за період з березня 2020 року до квітня 2021 року в розмірі 46644,44 грн; 1/2 частини 3% річних за вказаний період у розмірі 7667,58 грн та 1/2 інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 14421,76 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 1/2 частини 3% річних у розмірі 7667,58 грн законними та обґрунтованими.
Водночас, суд не погоджується з розрахунком пені за період з березня 2020 року по 01.04.2021, виходячи з наступного.
Пунктом 9.3 Договору сторони визначили, що за прострочення плати за користування наймач сплачує наймодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день такого прострочення.
Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, перерахувавши пеню за період з 06.03.2020 по 01.04.2021, з урахуванням вищевказаних норм закону, суд встановив, що розмір її повинен становити 22758,83 грн.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення лише 1/2 частина пені, нарахованої за період з березня 2020 року до квітня 20201 року, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 1/2 частини пені в розмірі 11379,42 грн.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 35265,02 грн пені не підлягають задоволенню через неправомірне їх нарахування.
Відповідно до п. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може лише зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Отже, присудження до стягнення судом грошових коштів, нарахування яких можливе лише при настанні відповідних обставин у майбутньому (невиконання боржником рішення суду), є неможливим.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини пені та 1/2 частини 3% річних за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту виконання судового рішення з розрахунку за визначеними позивачем формулами.
Натомість, суд, керуючись приписами п. 10 ст. 238 ГПК України, вважає за можливе зазначити в рішенні про нарахування відсотків річних та пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Щодо вимоги про стягнення 1/2 частини інфляційних втрат за період з березня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 14421,76 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1 Договору, грошовий еквівалент зобов'язання за Договором встановлено в іноземній валюті - доларі США.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат.
Як вказує позивач, 01.01.2019 між сторонами мало місце укладення додаткової угоди до Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018.
Так, з пояснень позивача, наприкінці 2018 року між ФОП Янчук М.М. та ФОП Денисович С.М. відбулися зустрічі, на яких сторонами обговорювалось збільшення орендної плати, також мало місце листування електронною поштою. За результатами двосторонніх переговорів відповідачем було надано позивачу проект додаткової угоди, який, як вказує позивач, останньою було схвалено та прийнято рішення про його підписання.
Відповідно до досягнутих домовленостей, сторони дійшли згоди про збільшення розміру орендної плати, встановлення його в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів США. При цьому, сторони домовились, що оплата має здійснюватися в національній грошовій одиниці (гривнях), відповідно до правил ст. 533 ЦК України, курс гривні до долару США буде визначатись за офіційним курсом НБУ, встановленим до цих валют на день проведення кожної виплати.
З огляду на викладене, з 01.01.2019 позивачем на адресу відповідача щомісяця направлявся рахунок на оплату, виходячи із розміру орендної плати в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів США.
Не зважаючи на відмову укласти додаткову угоду в письмовій формі та нотаріально її посвідчити, відповідач, як вказує позивач, зазначені грошові кошти в національній валюті сплачував щомісяця на рахунок позивача.
Зважаючи на викладені вище обставини, а саме: погодження сторонами предмету договору, фактичне передання в користування майна з боку позивача, фактичне користування майном відповідачем, часткове виконання узгоджених умов з боку відповідача (систематична сплата орендної плати виходячи із розміру орендної плати 1308,45 доларів США), позивач просить суд визнати додатковий договір до Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, яким розмір орендної плати встановлено в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларі США в сумі 1308,45 доларів США, укладеним між позивачем та відповідачем з 01.01.2019.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір найму (оренди) нежитлових приміщень від 04.07.2018 укладений сторонами у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А. за реєстраційним № 365.
У п. 4.4 спірного Договору сторони домовились, що внесення змін і доповнень до цього Договору здійснюється за згодою сторін і оформлюється додатковими договорами про внесення змін до Договору найму, що є його невід'ємною часткою, які підлягають нотаріальному посвідченню.
За приписами ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
В обґрунтування позовної вимоги про визнання додаткового договору укладеним позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно з якою якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, позивач зазначає, що пропозиція укласти додатковий договір була схвалена відповідачем шляхом подальшого здійснення останньою орендних платежів у встановленому даним додатковим договором розмірі, а саме в грошовому еквіваленті в іноземній валюті в сумі 1308,45 доларів США.
Проте, надані позивачем рахунки на оплату із зазначенням в них орендного платежу в сумі, еквівалентній 1308,45 доларів США, а також підписані відповідачем акти здачі-приймання робіт , не є доказами сплати відповідачем орендних платежів у встановленому додатковим договором розмірі.
До позовної заяви позивачем додано копію тексту додаткового договору про внесення змін до Договору найму (оренди) нерухомого майна (т. 1, а.с. 158), яка містить численні креслення та не може свідчити про схвалення її відповідачем.
Інших доказів на підтвердження прийняття відповідачем пропозиції укласти додатковий договір позивачем суду не надано.
За таких обставин, підстави для визнання додаткового договору до Договору найму (оренди) нерухомого майна укладеним з 01.01.2019 відсутні.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 1/2 частини заборгованості за неукладеним між сторонами додатковим договором про внесення змін до Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018 за період з березня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 6973,68 грн також є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Позивач також просить достроково розірвати Договір найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, а саме несплату відповідачем орендної плати протягом строку, що перевищує тримісячний термін.
Крім несплати за користування орендованим майном, позивач вказує на порушення з боку відповідача умов Договору, передбачених пунктами 6.2.2, 7.2.4, 9.5.1, а саме перешкоджання у допуску позивача до приміщень для їх огляду; передача спірних приміщень у піднайм стороннім особам (ресторану "Dublin Pub") без згоди наймодавця.
Відповідно до п. 4.1 Договору, даний Договір вступає в силу та є укладеним, після підписання його сторонами, - з дня нотаріального посвідчення Договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В частині невиконаних зобов'язань і штрафних санкцій Договір діє до повного їхнього виконання і сплати.
Сторони домовились встановити термін (строк) дії даного Договору найму: до 30.06.2025 року включно.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що одностороння відмова від Договору найму не допускається, за винятком, встановленим згідно частини 1 статті 782 ЦК України, а саме: наймодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення майна, якщо наймач не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.
Згідно зі ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 10.2.2 Договору, цей договір може бути розірваним за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Передбачена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір оренди шляхом відмови від нього у позасудовому порядку є правом, а не обов'язком орендодавця.
Право орендодавця відмовитися від такого договору, передбачене ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для його звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 350/1316/16-ц.
Пунктом 9.6 Договору сторони визначили, що у випадку дострокового розірвання Договору з вини наймача наймач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів наймодавцю штраф, який сторони встановлюють у розмірі 700000,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи наявність підстав для розірвання Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних заявлених позивачем вимог, а також, приймаючи до уваги, що договір розірвано саме з вини відповідача, суд визнав правомірною заявлену вимогу щодо стягнення з відповідача 1/2 частини штрафу в розмірі 350000,00 грн на підставі п. 9.6 Договору.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 3.4 Договору, після припинення дії даного Договору (в тому числі дострокового) наймач повертає наймодавцю майно у стані не гіршому, ніж одержаному у користування, з урахуванням нормального фізичного зносу, за актом його приймання-передавання.
Відповідач проти повернення позивачу орендованих нежитлових приміщень, у зв'язку з розірванням Договору найму (оренди) не заперечує, зазначає, що надасть ключі від зазначених приміщень та підпише відповідні акти приймання-передавання нежитлових приміщень, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Пунктами 7.1.3, 7.1.4, 7.1.5, 7.1.6, 7.1.7 Договору встановлено, що наймач зобов'язаний:
- зберігати майно протягом часу користування майном, запобігаючи його псуванню або пошкодженню;
- утримувати майно протягом часу користування майном з урахуванням вимог правил експлуатації будівель, санітарних, технологічних та протипожежних правил;
- у випадку необхідності наймач зобов'язаний здійснювати поточний ремонт майна; а у випадку псування майна (де мається на увазі погіршення його кількісних, якісних та технічних характеристик майна в порівнянні з описом майна, вказаним у зазначеному в п. 3.1 Договору Акті приймання-передачі майна) наймач зобов'язаний здійснювати негайне відновлення майна (усунення цих погіршень);
- за власний рахунок: усувати несправності, поломки, наслідки аварій комунікацій у приміщенні, що наймається, які відбулися, а також обладнати майно відповідною протипожежною сигналізацією;
- повернути майно наймодавцю у разі припинення дії Договору (в тому числі дострокового) у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в найм, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Як вбачається з Акту приймання-передавання від 04.07.2018, позивачем було передано, а відповідачем прийнято на умовах спірного Договору в користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д.
В акті сторони зазначили, що майно перебуває у новому та задовільному і технічно справному стані. В приміщенні майна знаходяться відповідні проведені наймодавцем ремонтні, сантехнічні, електротехнічні та інші улаштування, а також невід'ємне обладнання згідно переліку.
Водночас, як вказує позивач, за час користування відповідачем переданим в оренду майном його стан було суттєво погіршено.
Так, з пояснень відповідача вбачається, що 22.06.2019 в приміщеннях кухні нежитлових приміщень сталася пожежа.
Як вказує відповідач, наслідки пожежі були усунені нею, про що було повідомлено позивача листом від 28.10.2019.
Отже, відповідач вважає, що нею були виконані вимоги п. 9.5.3 Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, згідно з яким наймач зобов'язаний усунути погіршення майна, які стались з його вини.
Проте, 14.04.2020 позивачем у присутності наймача було складено акт огляду приміщень, за яким, відповідно до встановлених недоліків (дефектів) належного позивачу майна, визначено необхідність проведення наймачем наступних заходів з їх усунення:
- плита зовнішня - 1 шт.
- вагонка вулична (вздута на вулиці) - фасад 15,5 м/п, + 6 + 3 + 2;
- плитка злив нижня деталізована кутова - 1 шт.;
- штукатурка зовнішня (двері) 0,4 м.кв.
- роботи причепити куток 0,5 м
- 8 світових стовпів та робота
- решітка вентиляції металева 20/20 см у туалеті
- облаштування новим деревом альтанки вулиця;
- прибирання, вивіз сміття
- плитка бита на роздачі мийки 0,5 м
- плитка 2 шт.
- плитка над входом 1 шт.
- відновлювальні роботи та роботи з прибирання після зняття обладнання
- бита плитка на кухні - 1 шт. 04*04
- навісна стеля технічного приміщення, бойлерної 2-3 м.п.
- плитка бита кухня 6 шт. 0,2*0,3.
Судом у судовому засіданні 02.09.2021 було переглянуто відеозапис огляду приміщень представниками сторін.
З пояснень представника відповідача вбачається, що у період після складання акту від 14.04.2020 та до теперішнього часу відповідачем ніяких ремонтних робіт в орендованому приміщенні не проводилось.
Відповідно до ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
З урахуванням викладеного, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити поточний ремонт майна відповідно до виявлених актом від 14.04.2020 дефектів; а у випадку псування майна (де мається на увазі погіршення його кількісних, якісних та технічних характеристик майна в порівнянні з описом майна, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, також здійснювати негайне відновлення майна.
Приймаючи до уваги, що факт погіршення майнового стану переданого в оренду майна підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями нежитлових приміщень та не спростований відповідачем, суд, керуючись приписами чинного законодавства, вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити поточний ремонт майна та відновлення нежитлових приміщень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивачем також заявлено вимоги про зобов'язання відповідача на виконання п. 7.1.9 Договору за власний рахунок укласти договір страхування нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-Д-6, 2-го поверху №1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, а також на виконання п. 11.3 повідомити позивача про свої дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, адресу реєстрації місця проживання, банківські реквізити, статус платника податку, номер мобільного телефону.
Суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).
Отже, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання.
Таким чином, виконання орендарем умов Договору щодо страхування нежитлових приміщень та повідомлення орендодавця про реквізити та інші дані орендаря після розірвання Договору найму (оренди) є безпідставним, оскільки такі зобов'язання вважаються припиненими.
Натомість, з моменту розірвання договору у орендаря залишається обов'язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а також повернути майно у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надавши правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони витрати зі сплати судового збору у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з: комісії з банківського обслуговування; компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2888,80 грн; технічного забезпечення у розмірі 700,00 грн; поштових витрат у розмірі 749,50 грн; транспортування у розмірі 126,00 грн, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.
Позивачем у клопотанні не зазначено, в якому саме розмірі та за які саме платежі він просить відшкодувати комісію з банківського обслуговування, а отже вимога про стягнення з відповідача таких судових витрат є не обґрунтованою .
Щодо компенсації витрат за відрив від звичайних занять, суд зазначає, що відповідно до 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 155, якою внесено зміни до постанови № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" унормовано можливість компенсації витрат за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв'язку з явкою до суду лише у цивільних та адміністративних справах за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення. Натомість, у господарських справах передбачена компенсація витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які унормовані приписами ст. 128 ГПК України, що не розповсюджується на дії вчинені позивачем для захисту своїх прав. Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість покладення на відповідача 2888,80 грн компенсації за відрив від звичайних занять відповідача. При цьому судом враховано, що заявником не надано будь-яких доказів розміру понесених витрат в їх фактичному розмірі.
Заявлені позивачем судові витрати на технічне забезпечення, а саме на ксерокопіювання та роздрукування тексту позовної заяви, заяв по суті та інших документів з процесуальних питань, які готувались позивачем та її представником, у розмірі 700,00 грн, є недоведеними жодними належними доказами (проїзними документами, доказами оплати наданих послуг, платіжними квитанціями, тощо), у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із вчиненням таких дій.
Оглянувши надані позивачем докази на підтвердження поштових витрат, суд встановив, що значна частина фіскальних чеків, копії яких надано позивачем, свідчить про направлення поштових відправлень у період до відкриття провадження у справі, що розглядається. Крім того, з деяких фіскальних чеків неможливо встановити найменування адресата, або адресат не є учасником справи, що розглядається.
З наданих позивачем копій разових квитків на проїзд у метрополітені за період червень-липень 2021 року не вбачається, хто саме, у якому напрямку та з якою метою пересувався метрополітеном.
Отже, суд вважає, що поштові витрати в розмірі 749,50 грн та витрати на транспортування в розмірі 126,00 грн є недоведеними належними доказами, а відтак не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 128 ГПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір витрат, пов'язаних з вчиненням дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач, користуючись своїми процесуальними правами, у добровільному порядку вчиняв дії, про які вказує у клопотанні, проте витрати на вчинення таких дій не довів відповідними належними доказами, у нього відсутнє право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із вчиненням таких дій.
Витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача будуть розподілені судом після надання відповідних доказів на підтвердження їх остаточного розміру у встановлений процесуальним законодавством строк.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999) - 1/2 частину заборгованості за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року у розмірі 227444,60 грн.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999) 1/2 частину пені, утвореної внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року в розмірі 11379,42 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 01.04.2021 за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання по день фактичного виконання цього рішення 1/2 частину пені, утвореної внаслідок невиконання грошового зобов'язання за Договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець 10.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за наступною формулою:
454889,20 грн (загальна сума заборгованості станом на момент подачі позову) х 2ОСД (подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення) х Д (кількість днів прострочення) / 100
і стягнути 1/2 частину отриманої суми пені з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999).
Стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999) 1/2 частину від 3% річних від простроченої суми внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за період з березня місяця 2020 року до квітня місяця 2021 року в розмірі 3833,79 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 01.04.2021 за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання по день фактичного виконання цього рішення 1/2 частину 3% річних, утвореної внаслідок невиконання грошового зобов'язання за Договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець 10.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365, за наступною формулою:
454889,20 грн (загальна сума заборгованості станом на момент подачі позову) х 3% х кількість днів прострочення / 365 днів
і стягнути 1/2 частину отриманої суми 3% річних з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999).
Розірвати Договір найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 365, укладений між фізичною особою - підприємцем Янчук Мариною Миколаївною (РНОКПП НОМЕР_2 ) та фізичною особою - підприємцем Денисович Софією Миколаївною (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999) 1/2 частину штрафу у розмірі 350000,00 грн у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хотенець Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за № 365.
Зобов'язати фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути фізичній особі - підприємцю Янчук Марині Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_2 ) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "3-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, у стані, в якому нежитлові приміщення були одержані, ключі від зазначених нежитлових приміщень, укласти акт приймання-передавання нежитлового приміщення.
Зобов'язати фізичну особу - підприємця Денисович Софію Миколаївну (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити з урахуванням акту огляду приміщень від 14.04.2020 (з визначеними у присутності наймача дефектами) поточний ремонт нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-: 1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д, а також здійснити відновлення нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:1-6, 2-го поверху № 1-7-:-1-22 в літ. "З-2", які мають загальну площу: 202,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 59-Д.
В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Денисович Софії Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 04.06.2003; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Янчук Марини Миколаївни (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.03.1999) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 15699,87 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "13" вересня 2021 р.
Суддя Н.М. Кухар