Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2171/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720)
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
про стягнення 26 792 987,10 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Єфременко О.О. довіреність № 14-13 від 15.01.2021;
відповідача - адвоката Ващенко Т.Д. довіреність № 40-6218/73 від 26.12.2019;
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованості в сумі 26 792 987,10 грн, у тому числі: основний борг у сумі 19 789 233,78 грн; пеня у сумі 1 268 639,92 грн; три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн; інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме 401 894,85 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1187/1718-БО-32 постачання природного газу від 21.09.2017 щодо своєчасної та повної оплати природного газу, який було передано у власність відповідачу, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 19 789 233,78 грн за період з липня по вересень 2018 року, а також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 1 268 639,92 грн; три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн та інфляційних втрат у сумі 3 971 866,90 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2171/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 червня 2021 р. о 12:00 год.
10.06.2021 на електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (вх. №3156), яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Єфременко О.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2021 року клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №3156 від 10.06.2021) - задоволено. Призначено проведення судового засідання "29" червня 2021 року о 12:00 год у приміщенні господарського суду Харківської області, який знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, 3-й поверх, в залі судових засідань №308, за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
25.06.2021 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. №14992. У поданому відзиві відповідач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за період з липня по вересень 2018 року за договором № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017, пені, 3% річних, інфляційних втрат на загальну суму 26 792 987,10 грн визнав. При вирішенні питання щодо стягнення судового збору просить застосувати частину 1 статті 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету. Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення пені на 86,3% - пропорційно обсягу теплової енергії, що споживається населенням. В обґрунтування клопотання зазначає, що фінансування KП "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. В 2018 році 86,3% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалося населенням. Станом на 01.06.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,4 млрд. грн, у тому числі заборгованість населення 3,9 млрд.грн, бюджетних установ 186,8 млн. грн, госпрозрахункових підприємств 175,7 млн. грн, заборгованість державного та місцевого бюджету з компенсації пільг 79,1 млн.грн. Відповідно до положень Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 р. до 01.01.2011 було заборонено нараховувати та стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що позбавляло відповідача джерела погашення штрафних санкцій. Стягнення пені з населення передбачено Законом України "Про житлово - комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII на підставі договорів укладених відповідно до вимог статей 13-15 цього Закону, але укладання таких договорів Законом України від 03.12.2020 № 1060-IX, договори про надання комунальних послуг мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом 2-х місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг, які дотепер не затверджені, що унеможливлює нарахування та стягнення пені з населення. Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства станом на 31.03.2021, в якому сума збитків складає 10,0 млрд.грн. Вказує, що сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг і теплопостачання населенню міста Харкова, а надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, можуть привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув. Також вказує, що підприємство працює в умовах дії постанови КМУ від 18.06.2014 №217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки, і відповідач ніяким чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача за постачання природного газу. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим вина відповідача за прострочення платежів за спірним договором відсутня. Відповідач зазначає про ступінь виконання зобов'язання умов договору, що укладений між сторонами, а саме його виконання відбулося на 95% (передано природний газ за договором на суму 398 221 805,44 грн, а сплачено відповідачем 378 432 571,66 грн), крім того позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 3 971 866,90 грн та 3% річних у розмірі 1 763 246,50 грн, що є значною компенсацією позивачу понесених позивачем збитків. Позиція відповідача щодо зменшення пені пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням (на 86,3%) узгоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3602/18, відповідно до якої розмір пені КП "Харківські теплові мережі" був зменшений пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням (на 86,3%), у постановах №№ 922/3612/18, 922/3636/18, 922/2130/19 відповідно до яких пеня відносно КП "Харківські теплові мережі" була зменшена на 50%.
В підготовчому засіданні 29.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 29.06.2021 про відкладення підготовчого засідання на 13.07.2021 о 14:00.
06.07.2021 на електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (вх. №4316), яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Єфременко О.О.
Також, 06.07.2021 на електрону адресу суду від представника позивача надано до суду відповідь на відзив (вх. №3160 від 09.02.2021), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги. В обґрунтування заперечень щодо розміру та періоду нарахування пені позивач зазначає, що нарахування ним пені здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. В обґрунтування заперечень щодо посилання відповідача на постанову КМУ від 18.06.2014 №217, позивач зазначає, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами та тим самим вплинути на стан розрахунку. Вказує, що інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Стосовно зменшення пені позивач зазначає, що підписуючи договір, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках. Однією з обов'язкових умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення, а тому просить суд при розгляді питання зменшення пені або відмови у позові врахувати майновий стан позивача. Зокрема зазначає, що Нафтогаз виконує в повній мірі покладені на нього урядом спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов'язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд.грн, а прибуток компанія отримує від інших видів діяльності. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020. Крім того, позивач зазначає, що скрутне фінансове становище або заборгованість кінцевих споживачів відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором. Вважає, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливість ним здійснення вчасної оплати. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2021 у задоволенні клопотання представника позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №4316 від 06.07.2021) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - відмовлено.
В підготовчому засіданні 13.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13.07.2021 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 09.08.2021 о 12:30.
16.07.2021 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив по справі № 922/2171/21 за вх. №16649, в яких відповідач ще раз виклав підстави наявності винятковості обставин для зменшення пені, що викладені ним у відзиві на позовну заяву.
23.07.2021 на електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (вх. №4600), яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Єфременко О.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2021 року задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та проведено судове засідання за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09 серпня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.09.2021 року о 10:00 год.
13.08.2021 на електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon (вх. №4953), яке підписано електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Єфременко О.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2021 клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №4953 від 13.08.2021) - задоволено. Вирішено провести призначене судове засідання "01" вересня 2021 року о 10:00 год у приміщенні господарського суду Харківської області, який знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, 3-й поверх, в залі судових засідань №308, за участю представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити, заперечував проти зменшення розміру пені та звернув увагу на те, що за умовами означеного договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем не для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а тому зменшення пені пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням - на 86,3% є необгрунтованим.
Представник відповідача визнав позов повністю, проте просив зменшити розмір пені пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням - на 86,3%.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.09.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (споживач) було укладено договір №1187/1718-БО-32 (надалі - Договір) постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Загальна вартість суми вартості природного газу за Даним Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 59300,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): у жовтні - 3100; у листопаді - 9000; у грудні - 14100; ІV кв. 2017 р - 26200; у січні - 12600; у лютому - 13100; у березні - 7400; І кв. 2018 р - 33100.
Згідно з п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.5.1. договору).
Умовами пункту 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.03.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Сторонами вносились зміни до договору додатковими угодами № 1 від 12.01.2018; №2 від 04.04.2018; №3 від 07.06.2018; № 4 від 06.08.2018; № 5 від 06.09.2018.
Зокрема додатковою угодою №1 сторони внесли зміни у пункт 8.2 договору, а саме змінили розмір пені: з 16,4 % до 15,3 % річних.
Додатковою угодою №2 сторони додали пункт 2.1. до договору, зокрема додали два місяці постачання позивачем відповідачу природного газу, а саме: виклали вказаний пункт договору в наступній редакції:
"Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2600 тис.куб.м (Два мільйони шістсот тис.куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): квітень 2300; травень 300; всього 2600". Також вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни у розділ 12 "Строк дії договору" договору, а саме строком дії договору визначили: "з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно)".
Додатковою угодою №3 сторони додали пункт 2.1. до договору, зокрема додали два місяці постачання позивачем відповідачу природного газу, а саме: виклали вказаний пункт договору в наступній редакції:
"Постачальник передає Споживачу в період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 270 тис.куб.м (Двісті сімдесят тис.куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): червень 150; липень 120; всього 270". Також вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни у розділ 12 "Строк дії договору" договору, а саме строком дії договору визначили: "з 01 жовтня 2017 по 31 липня 2018 (включно)".
Додатковою угодою №4 сторони додали пункт 2.1. до договору, зокрема додали місяць постачання позивачем відповідачу природного газу, а саме: виклали вказаний пункт договору в наступній редакції: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 200 тис.куб.м (Двісті тис.куб.м).". Також вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни у розділ 12 "Строк дії договору" договору, а саме строком дії договору визначили: "з 01 жовтня 2017 по 31 серпня 2018 (включно)".
Додатковою угодою №5 сторони додали пункт 2.1. до договору, зокрема додали місяць постачання позивачем відповідачу природного газу, а саме: виклали вказаний пункт договору в наступній редакції: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 210 тис.куб.м (Двісті десять тис.куб.м).". Також вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни у розділ 12 "Строк дії договору" договору, а саме строком дії договору визначили: "з 01 жовтня 2017 по 30 вересня 2018 (включно)".
Як вказує у позовній заяві позивач, та не заперечує відповідач, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 398 221 805,44 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
До матеріалів справи позивачем надані акти приймання - передачі природного газу:
- за зобов'язаннями жовтня 2017 року на суму 23 885 924,27 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 арк. справи № 37);
- за зобов'язаннями листопада 2017 року на суму 74 106 809,76 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2017 арк. справи № 38);
- за зобов'язаннями грудня 2017 року на суму 100 276 156,27 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2017 арк. справи № 39);
- за зобов'язаннями січня 2018 року на суму 90 636 049,10 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2018 арк. справи № 40);
- за зобов'язаннями лютого 2018 року на суму 105 425 925,85 грн (акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2018 арк. справи № 41);
- за зобов'язаннями липня 2018 року на суму 1 171 647,78 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.07.2018 арк. справи № 42);
- за зобов'язаннями серпня 2018 року на суму 1 019 563,86 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.08.2018 арк. справи № 43);
- за зобов'язаннями вересня 2018 року на суму 1 699 728,55 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.09.2018 арк. справи № 44).
Вищевказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.
Проте відповідачем, всупереч умовам договору, не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого наявна заборгованість по основному боргу у розмірі 19 789 233,78 грн за період з липня-вересень 2018р. Також, позивачем у зв'язку із простроченням відповідачем оплати природного газу, на прострочені відповідачем платежі за зобов'язаннями лютого-вересня 2018 року з урахуванням рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3636/18 від 13.03.2019 нараховані: пеня у сумі 1 268 639,92 грн починаючи з 08.06.2018; три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн починаючи з 08.06.2018 та інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн за період з травня 2018 р. по лютий 2021 р.
Також, стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахованих по 07.06.2018 за зобов'язаннями жовтня 2017 р. - лютого 2018 р. за договором № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017, що укладений між позивачем та відповідачем, були предметом спору у справі № 922/3636/18.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2019 у справі № 922/3636/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 26 005 832 грн. 03 коп., пеню в сумі 568 022 грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 1 588 673 грн. 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 252 516 грн.51 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 342 258 грн. 79 коп. В решті позову відмовлено. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України задовольнив та зменшив розмір пені на 93%.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.09.2019, резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 змінено в частині стягнення пені, а саме шляхом зменшення її розміру на 50%, внаслідок чого з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягала стягненню пеня в сумі 4 057 305,98 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів по основному боргу у розмірі 19 789 233,78 грн, пені, 3% річних та інфляційних визнає, проте просить суд зменшити розмір пені на 86,3%.
Згідно ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що останні не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про ухвалення судового рішення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 14992 від 25.06.2021), тобто до початку розгляду справи по суті позов визнав, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 1187/1718-БО-32 постачання природного газу від 21.09.2021, що укладений між сторонами в частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 19 789 233,78 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у вищезазначеній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн та інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".).
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1 763 246,50 грн та інфляційних втрат у сумі 3 971 866,90 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 1 268 639,92 грн суд зазначає про наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2018, сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до пункту 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та пункту 8.2. договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 1 268 639,92 грн.
У відзиві на позов відповідач позовну вимогу про стягнення пені визнає.
Судом здійснено перевірку правомірності та правильності нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання та встановлено, що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1 268 639,92 грн. є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення суми пені на 86,3%.
Вирішуючи заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми пені на 86,3% суд зазначає наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах: від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Відповідач в обґрунтування підстав зменшення пені на 86,3% посилається на тяжкий фінансовий стан. Зокрема, зазначає, що фінансування Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2018 році 86,3% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію від 23.06.2021, станом на 01.06.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,4 млрд.грн., у тому числі заборгованість населення - 3,9 млрд.грн, госпрозрахункові організації - 175,7 млн.грн; бюджетних організацій - 186,8млн.грн, заборгованість державного та місцевого бюджету з компенсації пільг - 79,1 млн.грн.
Важкий фінансовий стан підприємства відповідача підтверджується балансом підприємства на 31.03.2021, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 31.03.2021 становила 10 012 123 млрд. грн.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Крім цього, на переконання суду, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.
Прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення. В матеріалах справи містяться довідка про стан заборгованості споживачів за надані послуги з теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем у даній справі нараховано, а судом перевірено вказані суми та стягнуто з відповідача на користь позивача три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн та інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії споживачам.
Зважаючи на специфіку господарської діяльності відповідача, скрутний фінансовий стан останнього, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов висновку, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 922/2130/19.
Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на збитковість даного підприємства, та відсутність можливості нараховувати штрафні санкції за порушення строків оплати населенням наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем у розмірі 95%, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% до суми 634 319,96 грн. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє в задоволенні позову.
Таким чином, клопотання відповідача про зменшення пені на 86,3% підлягає частковому задоволенню, в частині зменшення розміру пені на 36,3% слід відмовити з огляду на наступне.
Як вже встановлено вище судом, згідно п. 1.2. договору № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017 укладеного між сторонами, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Отже, обставини якими відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені, зокрема зменшення її розміру на 86,3% пропорційно обсягу теплової енергії, що споживається населенням не відносяться до предмету даного спору, оскільки за договором № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017 природний газ постачався для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Покликання відповідача на судову практику, зокрема на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3602/18, відповідно до якої розмір пені КП "Харківські теплові мережі" був зменшений пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням (на 86,3%) не беруться судом до уваги, зважаючи на таке.
Висновки, викладені Верховним Судом у постанові у справі № 922/3602/18, є нерелевантними для справи, що розглядається, оскільки відповідно до умов договору, за яким виникла заборгованість, що була предметом розгляду у справі № 922/3602/18, природний газ, що постачався за договором, використовувався Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. В той же час, як встановлено вище у цій справі, природний газ, що постачається за договором № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017 відповідно до п.1.2. цього договору використовується споживачем не для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а тому зменшення пені пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням є необгрунтованим.
Підсумовуючи вищенаведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг в загальній сумі 26 158 667,14 грн, у тому числі: основний борг у сумі 19 789 233,78 грн; пеня у сумі 634 319,96 грн; три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн; інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн. В задоволенні позовних вимог в сумі у розмірі 634 319,96 грн пені слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 та ч.1 ст.130 ГПК України, а також ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Судовий збір, відповідно до приписів ст.129 ГПК України, в разі задоволення позову, покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого при поданні позову судового збору.
Відповідач до початку розгляду справи по суті у відзиві на позовну заяву від 25.06.2021 за вх.№ 14992 визнав позовні вимоги в повному розмірі та просив суд застосувати положення ч.1 ст.130 ГПК України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при зверненні з позовом було сплачено 401894,85 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 0000018366 від 26.05.2021 року.
Проте, за подання позову до суду позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 401894,81 грн.
Отже, позивачем при поданні даного позову до суду було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 0,04 грн та суд зазначає, що позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у вказаному розмірі згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи задоволення судом позовних вимог та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 200947,40 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 200947,41 грн покладається на відповідача, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково в розмірі 26 158 667,14 грн.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) борг в загальній сумі 26 158 667,14 грн, у тому числі: основний борг у сумі 19 789 233,78 грн; пеня у сумі 634 319,96 грн; три проценти річних у сумі 1 763 246,50 грн; інфляційні втрати у сумі 3 971 866,90 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
3. Частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в сумі у розмірі 634 319,96 грн пені.
5. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 401894,81 грн, що сплачений платіжним дорученням: № 0000018366 від 26.05.2021 на суму 401894,85 грн, покласти на сторони згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме: 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 200947,40 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 200947,41 грн покладається на відповідача.
6. Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно платіжного доручення № 0000018366 від 26.05.2021 на суму 401894,85 грн, що складає 200947,40 грн, оригінал якого залишається в матеріалах справи.
7. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 200 947,41 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720).
Відповідач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "13" вересня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова