вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
13.09.2021 Справа № 917/1408/21
Суддя Тимощенко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №917/1408/21
за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002
про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2
06.09.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 08.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) заборони Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" та іншим особам здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода", у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього. Також позивач просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення до вказаної заяви.
Ухвалою від 08.09.2021 року суд заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода" (вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 03061657) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В частині заяви про забезпечення позову шляхом заборони Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" та іншим особам здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода", у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього - відмовив.
08.09.2021 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі №917/1408/21. Дана заява надійшла до суду після постановляння судом ухвали від 08.09.2021 року про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В поданій заяві про уточнення позивач посилаючись на те, що станом на 06.09.2021 року нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належали на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" були відчужені ОСОБА_2 просив суд: 1) накласти арешт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) заборони ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що належать йому на праві власності, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього. Також позивач просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення до вказаної заяви.
Ухвалою від 09.09.2021 року суд керуючись ч. 7 ст. 140 ГПК України повернув ОСОБА_1 заяву про уточнення заяви про забезпечення позову.
08.09.2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 09.09.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 05.10.2021 року.
09.09.2021 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову по справі №917/1408/21 шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2445645353101.
Дана заява вмотивована тим, що позивачем подано позов про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що станом на 06.09.2021 року нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належали на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" були відчужені керівником Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" на підставі оскаржуваного протоколу від 19.08.2021 року фізичній особі ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №273715297 від 07.09.2021 року.
Оскільки змінився власник приміщення, то виконати ухвалу суду від 08.09.2021 року у №917/1408/21 якою вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення неможливо.
За твердженням позивача, якщо до закінчення розгляду спору у даній справі відбудеться неодноразове відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , то позивач для захисту своїх прав на майно буде змушений подавати нові звернення до судів, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, в тому числі у випадку набуття майна добросовісним набувачем.
При розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову суд керується наступним.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Ухвалою від 08.09.2021 року суд вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода" (вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 03061657) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для запобіганню відчуження майна відповідачем на період розгляду даної справи.
На момент подання позивачем даної заяви про забезпечення позову відповідач вже не є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода" (вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 03061657) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101. Новим власником нежитлових приміщень є: ОСОБА_2 , який не відповідачем у даній справі.
Крім того предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, предметом позову є вимога немайнового характеру, тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Проте вимога про накладення арешту на майно (нежитлові приміщення) повинна узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються визнання права власності на цей об'єкт, предметом даного позову є виключно визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року. Отже, зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у відповідності до положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України на даний час відсутній.
Аналогічна позиція наведена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20.
На думку суду, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (нежитлові приміщення) не відповідають змісту позовних вимог.
Метою вжиття заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 08.09.2021 року було недопущення реалізації та виконання оспорюваного рішення зборів, однак, як вже зазначалось вище, на даний час таке рішення фактично виконане.
Згідно статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136-137,140,234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (від 09.09.2021 року вхід. №10104) - відмовити.
Ухвала підписана 13.09.2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).
Суддя О.М. Тимощенко