"03" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1097/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Панченко Н.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1097/21
за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради
про стягнення 13 073 179, 02 грн.-
за участю представників:
від позивача: Танасійчук Г.М. /самопредставництво/;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Кравчук Р.Ю. /самопредставництво/.
Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмежено відповідальністю «РЕЙ-УКРАЇНА» (далі ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА») основної заборгованості у розмірі 12 299 332 грн., пені у розмірі 394 926, 50 грн., 3% річних у розмірі 96 035, 88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 282 884, 64 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 196 097, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №008/кс від 31.08.2017р. про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, щодо сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
27.04.2021р. господарським судом постановлено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.05.2021р., з викликом учасників справи у підготовче засідання.
24.05.2021р. за вх.№14024/21 від 24.05.2021р. господарським судом одержано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості.
У підготовчому засіданні 26.05.2021р. за участю представників сторін, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою відкладено підготовче засідання на 23.06.2021р. о 10:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання, про що представники сторін повідомлялись під розписку.
01.06.2021р. за вх.№14773/21 господарським судом одержано відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 23.06.2021р., за участю представників позивача та третьої особи, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 19.07.2021р. о 14:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України шляхом надіслання ухвали.
19.07.2021р. за вх.№19360/21 господарським судом одержано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, в якому Виконавчий комітет Одеської міської ради просить суд закрити провадження у справі №916/1097/21 за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості за договором пайової участі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 2 000 000 грн. та повернути Одеській міській раді сплачену суму судового збору у розмірі 30 000 грн.
У підготовчому засіданні 19.07.2021р., за участю представників позивача та третьої особи, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою долучено до справи клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради за вх.№19360/21 від 19.07.2021р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог. Також, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 26.07.2021р., із викликом учасників справи у судове засідання, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України шляхом надіслання ухвали, а також розміщенням відповідного повідомлення на сторінці Господарського суду Одеської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
У судовому засіданні 26.07.2021р., за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошено перерву до 12.08.2021р., із викликом учасників справи у судове засідання, про що відповідача та третю особу повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України шляхом надіслання ухвали.
12.08.2021р. у судовому засіданні, за участю представників позивача та третьої особи, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою відкладено судове засідання щодо розгляду по суті 03.09.2021р. о 15:30, із викликом учасників справи у судове засідання, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.
Відповідач у судові засідання щодо розгляду справи по суті не з'явився та про причини нез'явлення суд не повідомив.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 03.09.2021р. за участю представників позивача та третьої особи, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позиції позивача та третьої особи.
- на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.08.2017 р. № 315, яким затверджено проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЙ-УКРАЇНА» при будівництві групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135від 31.08.2017 р. між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» укладено договір від 31.08.2017 р. № 008/кс про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2019 р. № 474 затверджено додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Договору щодо розміру пайової участі та термінів її оплати.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору (зі змінами) предметом Договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим Договором, у термін до 31.12.2020 р. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 12 855 760 (дванадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
Пунктом 1 Графіка оплати коштів пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, який є невід'ємною частиною Договору оплата за договором у розмірі 12 855 760,00 грн. здійснюється згідно з наступним графіком: - з 01.09.2017 р. по 31.12.2019 р. - 556 428,00 грн. - при будівництві другої черги; - з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. - 12 299 332,00 грн. - при будівництві третьої черги. Так, ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» сплачено перший платіж по графіку до 31.12.2019 р. у розмірі 556 428,00 грн.
- подальші зобов'язання зі сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, а саме сплату другого платежу у строк до 31.12.2020 р. у розмірі 12 299 332 грн., ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» не виконує.
- доведеною, обґрунтованою та такою, що не заперечується відповідачем, є обставина не виконання ТОВ «РЕЙ- УКРАЇНА» зобов'язання зі сплати пайової участі у розмірі 12 299 332 грн. у строк до 31.12.2020 р., як це передбачено Договором. Сам факт невиконання відповідачем зобов'язання є підставою для нарахування останньому 3 % річних, інфляційних втрат та пені, незважаючи на причини такого невиконання.
- 3% річних та інфляційні втрати відрізняються від пені своєю правовою природою, не є штрафними санкціями у розумінні законодавства, а тому до них не застосовуються положення ст. 218 ГК України, на яку посилається відповідач. 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою) у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.
- відповідач безпідставно посилається на лист, надісланий Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, як на підставу для відмови у задоволенні вимог Виконавчого комітету про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Вказаний лист містить посилання на Методику визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затверджену рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.11.2014 р. № 339. По-перше, слід звернути увагу суду на той факт, що вказане рішення втратило чинність з 01.01.2020 р. на підставі рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 р. №5446-VII. По-друге, відповідно до п. 1.14 розділу 1 вказаної відповідачем у листі Методики якщо замовник за власні кошти на замовлення виконавчого комітету Одеської міської ради створив елементи інженерно-транспортної інфраструктури або благоустрою загальноміського значення, що не відносяться до проекту будівництва (реконструкції), сума пайової участі може бути зменшено за рішенням Комісії на суму узгоджених фактичних і підтверджених документально витрат (платіжними документами, договорами), понесених замовником, за умови передачі таких елементів до комунальної власності міста, що підтверджується відповідними документами. Зі змісту листа ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» від 29.12.2020 р. № 29-12/20 вбачається, що капітальний ремонт внутрішньо квартальної дороги за адресою: м. Одеса, від вул. Проектної до вул. Світанку не виконано, а тому у відповідача навіть відсутні підстави для звернення до Управління з таким листом. На сьогоднішній день, жодних змін до Договору про зменшення розміру пайової часті не вносилось, рішення про зменшення розміру таких коштів Комісією з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси не приймались, про що достеменно відомо відповідачу. А тому відповідно, у ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» відсутні жодні законні підстави для несплати коштів у встановленому Договором розмірі у встановлений строк.
- з доданого балансу станом на 31.12.2020р. вбачається, що фінансові показники підприємства на кінець звітного періоду є задовільними (4 513,5 тис. грн. - код рядка 1900). Станом на 31.03.2021 р. вказаний показник збільшився до 4 901,2 тис. грн. При цьому, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125) на кінець 2020 р. зменшилась з 171,1 тис. грн. до 0. Станом на 31.03.2021 р. чистий дохід від реалізації продукції (рядок 2000) збільшився в 2,5 рази, порівняно з аналогічним періодом попереднього року. З аналізу наданого відповідачем балансу неможливо достеменно встановити його скрутне матеріальне становище. По-друге, зазначені фінансові документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини є тільки одним із елементів скрутного фінансового стану.
- відповідач є замовником будівництва групи житлових будинків з паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 (III черги будівництва). Кожен із зазначених житлових будинків містить близько 24 поверхів, а вартість однієї квартири становить від 864 000 грн. Вказане щонайменше унеможливлює скрутне матеріальне становище відповідача, а лише підтверджує його намір ухилитися від сплати коштів пайової участі.
- існування заборгованості підтверджене належними доказами та визнається відповідачем, позивач має «легітимні сподівання» на те, що таку заборгованість буде йому сплачено, а така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Крім того, зазначаючи про скрутний матеріальний стан, відповідачем жодним чином не вказано, яким чином зміниться його матеріальне становище через рік. Відповідачем не надано суду жодних доказів покращення його фінансового стану через місяць чи через рік.
Стислий виклад позиції відповідача.
- станом на сьогодні ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» має складний фінансовий стан, загальна заборгованість підприємства за отримані послуги складає 9 562 900 грн., що підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства.
- маючи намір виконати взяті на себе зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, відповідачем було направлено лист начальнику Управління капітального будівництва Одеської міської ради за вх. № 02.04/2783 від 29.12.2020. Зі змісту вищевказаного листа вбачається, що з метою проведення капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги за адресою: м. Одеса, від вул. Проектної до вул. Світанку та на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.08.2017 за № 317 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» був укладений договір про співробітництво щодо організації виконання робіт від 21.09.2017 № 11-17/с.
- враховуючи, що на момент винесення рішення та укладання Договору діяв пункт 1.14 розділу 1 Методики визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси затвердженої Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 339 від 27.11.2014 року, відповідно до якого, якщо замовник за власні кошти на замовлення виконавчого комітету Одеської міської ради створив елементи інженерно-транспортної інфраструктури або благоустрою загальноміського значення, що не відносяться до проекту будівництва (реконструкції), сума пайової участі може бути зменшено за рішенням Комісії на суму узгоджених фактичних і підтверджених документально витрат (платіжними документами, договорами), понесених замовником, за умови передачі таких елементів до комунальної власності міста, що підтверджується відповідними документами, ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» розраховувало на мирне урегулювання даного питання шляхом переговорів. Однак, Управління жодним чином не відреагувало на вказану пропозицію та надіслало листи з вимогою погасити заборгованість в термін до 15.02.2021.
- не зважаючи на скрутний матеріальний стан відповідача, останнім були вжиті заходи з метою недопущення господарського правопорушення, у зв'язку з чим нарахування пені у розмірі 394 926,50 грн., трьох відсотків річних у розмірі 96 035,88 грн. та інфляційних витрат у розмірі 282 884,64 грн. є такими що не підлягають сплаті.
- на підтвердження обставин скрутного матеріально становища та загрози банкрутства відповідачем надано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2021р.
- з метою реального виконання рішення суду, враховуючи майновий стан ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» з урахуванням того, що останній, не ухиляється від виконання свого обов'язку за договором, враховуючи часткову оплату у розмірі 556 428 грн., та факт відсутності заперечень прости наявної основної заборгованості, відповідач просить суд надати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.
- в частині позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради до ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» щодо сплати пені у розмірі 394 926, 50 грн., 3% річних у розмірі 96 035, 88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 282 884, 64 грн. відповідач просить відмовити.
Обставини, встановлені судом:
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.08.2017р. № 315, відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розглянувши звернення ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» щодо затвердження договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при будівництві групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, затверджено проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
На виконання Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.08.2017р. № 315 між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» (Замовник) укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 31.08.2017р. та зареєстрованого в управлінні капітального будівництва Одеської міської ради від 31.08.2017р. №008/кс.
Згідно з п. 1.1. договору предметом договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим договором, у термін до 31.12.2020р.
Відповідно до п. 1.2. договору назва та місце розташування об'єкта містобудування - «Будівництво групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135».
Пунктом 4.3. договору визначено, що у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної пунктом 2.1 розділу 2 Договору, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Сплата пені здійснюється Замовником у безготівковій формі на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».
Згідно з п. 4.4. договору замовник також сплачує 3% річних від простроченої суми.
Пунктом 5.5. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Замовником своїх зобов'язань.
Згідно з п. 5.6. договору додатки до договору: № 1 - розрахунок розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по об'єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності; № 2 - графік оплати пайової участі.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2019р. №474 затверджено додаткову угоду до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 31.08.2017р. №008/кс між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА».
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2019р.) замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 12 855 760 (дванадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
Підстава: протоколи засідань комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси від 14 липня 2017 року № 50 та від 21 грудня 2019 року № 81.
За приписами п. 2.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2019р.) сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси здійснюється у безготівковій формі на рахунок Державної казначейської служби України, який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».
У п. 4.3. договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2019р.) передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної пунктом 2.1 розділу 2 договору, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Сплата пені здійснюється Замовником у безготівковій формі на рахунок Державної казначейської служби України, який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».
Відповідно до п. 2 Додатку 1 до Договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2019р.) згідно з наданими Замовником вихідними даними та виходячи з показників створеної потужності, пайова участь при будівництві групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 становить 12 855 760 (дванадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн.
Пунктом 1 Додатку 2 Договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2019р.) встановлено, що оплату за договором у розмірі 12 855 760 (дванадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн.. здійснювати згідно з наступним графіком:
- з 01.09.2017 р. по 31.12.2019 р. - 556 428 грн. - при будівництві другої черги;
- з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. - 12 299 332 грн. - при будівництві третьої черги».
Також судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» сплачено перший платіж згідно графіку (Додаток 2 до договору) до 31.12.2019р. у розмірі 556 428 грн.
19.01.2021р. позивач направив відповідачу лист, у якому повідомив про те, що станом на 18.01.2021р. заборгованість ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» по договору з урахуванням штрафних санкцій складає 12 390 313, 36 грн. У листі зазначено що грошові кошти необхідно перерахувати на в найкоротший термін на рахунок Казначейства.
Додатком до листа є розрахунок заборгованості ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» при будівництві групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 на загальну суму 12 390 313, 36 грн.
Вказаний лист одержано відповідачем 22.01.2021р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
В подальшому 02.02.2021р. позивач направив відповідачу лист, у якому повідомив про те, що станом на 01.02.2021р. заборгованість ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» по договору з урахуванням штрафних санкцій складає 12 461 076, 64 грн. У листі також зазначено, що грошові кошти необхідно перерахувати в найкоротший термін на рахунок Казначейства. У випадку несплати ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» заборгованість по договору в термін до 15.02.2021р. управлінням капітального будівництва Одеської міської ради будуть передані до юридичного департаменту Одеської міської ради наявні в управлінні документи для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Додатком до листа є розрахунок заборгованості ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» при будівництві групи житлових будинків з паркінгом (друга, третя черги будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 на загальну суму 12 461 076, 64 грн.
22.04.2021р. позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 12 299 332 грн., пені у розмірі 394 926, 50 грн., 3% річних у розмірі 96 035, 88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 282 884, 64 грн.
В свою чергу відповідачем після звернення позивача до суду з позовом здійснено оплату основного боргу в сумі 2 000 000 грн., про що свідчать виписки по рахункам №14/06/21 від 14.06.2021р. на суму 1 000 000 грн., №23/06/21 від 23.06.2021р. на суму 1 000 000 грн.
Висновки суду.
У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI, в редакції, що була чинною на момент укладення договору від 31.08.2017р., цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 31.08.2017р. №008/кс, у відповідача виник обов'язок оплатити на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси 12 299 332 грн. до 31.12.2020р.
Обставини наявності у відповідача заборгованості у розмірі 12 299 332 грн., господарський суд визнає доведеними, із врахуванням того, що такі обставини визнані відповідачем та в силу вимог ч.1 ст.75 ГПК України не потребують доказуванню. Більш того, під час розгляду справи відповідач частково оплатив борг в розмірі 2 000 000 грн., що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 2 000 000 грн. та обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 10 299 332 грн., а відтак і про їх задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
За приписами п. 4.3. договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної пунктом 2.1 розділу 2 Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Сплата пені здійснюється Замовником у безготівковій формі на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені з 01.01.2021р. по 05.04.2021р. становить 394 926, 50 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж, п. 4.4. договору встановлено, що відповідач також сплачує 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір втрат від інфляції за зобов'язаннями січень - лютий 2021р. становить 282 884, 64 грн., а також розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 01.01.2021р. по 05.04.2021р. та згідно з яким розмір 3% річних становить 96 035, 88 грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Посилання відповідача на застосування ч. 2 ст. 218 ГПК України, оскільки існують об'єктивні причини неналежного виконання господарського зобов'язання у зв'язку із складним фінансовим станом, в обґрунтування яких надано фінансову звітність підприємства та лист адресований начальнику Управління капітального будівництва Одеської міської ради за №29-12/20 від 29.12.2020р., господарських суд до уваги не приймає виходячи з наступного.
По-перше: за приписами ч. 1 ст. 216 ГК України, ст. 217 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, 3% річних та інфляційні втрати не входять до складу господарсько-правової відповідальності, а тому до них не застосовуються відповідні положення ст. 218 Господарського кодексу України. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду 30.03.2020 р. у справі №910/3011/19.
Отже, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою) у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України. Вони мають виключно компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
По-друге, відмова у задоволенні вимоги про стягнення пені, сплата якої передбачена договором, нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).
Отже, нібито складний фінансовий стан боржника не є підставою для звільнення його від сплати пені, яка передбачена умовами договору.
По-третє, зі змісту листа ТОВ «РЕЙ-УКРАЇНА» від 29.12.2020р. №29-12/20 вбачається, що капітальний ремонт внутрішньоквартальної дороги за адресою: м. Одеса, від вул. Проектної до вул. Світанку не виконано, а тому у відповідача відсутні підстави для звернення до Управління з відповідним листом. При цьому, у листі відповідачем зазначається лише про намір останнього у подальшому звернутись про зменшення розміру пайової участі. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, щодо внесення змін до Договору про зменшення розміру пайової участі.
Щодо розстрочення виконання рішення суду по сплаті основної заборгованості на один рік з графіком погашення, господарський суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Таким чином, на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
При цьому, розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Так, звертаючись до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідач обґрунтовує наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду, тим, що внаслідок скрутного матеріального становища та загрози банкрутства. Також відповідач посилається на те що, із врахуванням майнового стану Товариства, оскільки останній не ухиляється від виконання свого обов'язку за договором, враховуючи часткову оплату у розмірі 556 428 грн. та факт відсутності заперечень проти наявності основної заборгованості.
На підтвердження обставин скрутного матеріально становища та загрози банкрутства відповідачем надано: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2021р.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проте, в даному випадку відповідачем не надано до суду доказів, які надають суду можливість встановити обставини, що свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим. Також відповідачем не надано доказів, які дозволяють суду встановити можливість оплати заборгованості відповідачем у певний, визначений ним час.
Разом з тим, з доданого балансу станом на 31.12.2020р. вбачається, що фінансові показники товариства на кінець звітного періоду є задовільними (4 513,5 тис. грн. - код рядка 1900). Станом на 31.03.2021 р. вказаний показник збільшився до 4 901,2 тис. грн. При цьому, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125) на кінець 2020 р. зменшилась з 171,1 тис. грн. до 0. Станом на 31.03.2021 р. чистий дохід від реалізації продукції (рядок 2000) збільшився в 2,5 рази, порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Отже, з аналізу наданого відповідачем балансу неможливо достеменно встановити його скрутне матеріальне становище.
При цьому, надані відповідачем фінансові документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини є тільки одним із елементів скрутного фінансового стану.
З огляду на вище викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області на один рік згідно графіку погашення.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, п. 2 ч.1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення 13 073 179, 02 грн. задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА" (65043, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 135, код ЄДРПОУ 33193552) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919, на рахунок Казначейства України (ЕАП), який відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», код ЄДРПОУ 37607526, МФО 899998 на р/р UA918999980314111921000015744) основну заборгованість у розмірі 10 299 332 (десять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять дві) грн., пеню у розмірі 394 926 (триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 50 коп., 3 % річних у розмірі 96 035 (дев'яносто шість тисяч тридцять п'ять) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 282 884 (двісті вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 166 097 (сто шістдесят шість тисяч дев'яносто сім) грн. 68 коп. на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
3.Задовольнити клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про закриття провадження у справі №916/1097/21 в частині позовних вимог за вх.№19360/21 від 19.07.2021р.
4.Закрити провадження у справі №916/1097/21 за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 2 000 000 грн.
5.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕЙ-УКРАЇНА" у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області на один рік згідно графіку погашення.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 13 вересня 2021 р.
Суддя Г.Є. Смелянець