"10" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1912/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглядаючи справу № 916/1912/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: приватного підприємства "Голден Самміт" /ЄДРПОУ 40213328, адреса - 65104, м. Одеса, пр-.т Небесної Сотні, 103, e-mail: goldensummitodessa@gmail.com/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" /ЄДРПОУ 20972455, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20-а/
про стягнення заборгованості у розмірі 192 982,17 грн.
05.07.2021 року приватне підприємство "Голден Самміт" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1989/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року у розмірі 192 892,17 грн., з яких: 179 419,40 грн. - основний борг, 5 098,19 грн. - пеня, 6 642,00 грн. - інфляційне збільшення, 1 822,67 грн. - 3 % річних та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року в частині оплати наданих послуг.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 15-16, 202, 526, 548, 612, 625, 626, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 217, 229-232, 253 ГК України.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1912/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
13.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 21677/21/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що станом на жовтень 2020 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірним договором. Відповідач зауважує, що охоронні послуги надавалися позивачем неякісно, що призвело до завдання відповідачу майнової шкоди. Відповідач вказує, що з 26.01.2021 року ТОВ "Укргазифікація Південь" не знаходилося на об'єкті охорони, з'єднувальний канал Тилігульський лиман - Чорне море на території Лиманського району Одеської області, у зв'язку із тим відповідач не отримував від позивача охоронні послуги. Відповідач зауважує, що вироками суду встановлено неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором охорони, що призвело до завдання відповідачу майнової шкоди, у зв'язку із чим відповідач припинив сплачувати кошти за неякісне надання послуг.
ТОВ "Укргазифікація Південь" вказує, що фактично з січня 2021 року був відсутній об'єкт охорони, оскільки регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» повідомило ТОВ "Укргазифікація Південь" про дострокове розірвання договору № 6 від 11.07.2018 року з 26.01.2021 року.
Відповідач вказує, що акти наданих послуг за січень-квітень 2021 року помилково підписані генеральним директором ТОВ "Укргазифікація Південь" та не можуть підтверджувати факт надання послуг з охорони.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 18.11.2019 року між ПП «ГОЛДЕН САММІТ» /виконавець/ та ТОВ «Укргазифікація Південь» /замовник/ укладено договір № 1811-ОП про надання охоронних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей і підтримання громадського порядку на об'єкті замовника, згідно дислокації об'єкта, що охороняється (Додаток № 1) /п. 1.1. договору/.
Замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги виконавцем послуг /п. 1.2 договору/.
Положеннями п. 2.1 договору визначено обов'язки виконавця, зокрема, забезпечення збереження майна (товарно-матеріальних цінностей та іншого майна), що заходиться на об'єкті охорони /п. 2.1.1 договору/.
Пунктом 2.2.4 договору зазначено, що до обов'язків замовника входить своєчасно, згідно з умовами Договору, оплачувати послуги Виконавця на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг за звітний період і виставленого Виконавцем рахунку на оплату.
За підсумками роботи за звітний місяць, не пізніше останнього дня поточного місяця, виконавець надає замовнику наступні документи: акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць - в 2х примірниках; рахунок на оплату /п. 3.2 договору/.
Замовник після отримання документів зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць, передати протягом 3-х робочих днів представнику виконавця або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту /п. 3.3 договору/.
Пунктом 3.4. передбачено, що замовник здійснює оплату послуг протягом 3-х календарних днів після підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць і отримання від Виконавця оригіналу рахунку для оплати.
У випадку невиконання умов оплати виконавець має право призупинити обслуговування замовника, починаючи з 00 год. 00 хв. 7 календарних дня наступного місяця за місяцем надання послуг /п. 3.7 договору/.
Пунктом 4.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Замовник і Виконавець несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення. Несплаченою вчасно сумою слід рахувати суму, починаючи з 7го календарного дня наступного місяця за місяцем надання послуг.
Пунктом 5.1. договору визначено, що усі суперечки і розбіжності між Сторонами за цим Договором, якщо вони не будуть вирішені під час переговорів, підлягають вирішенню в судовому порядку згідно чинного законодавства України.
Кожна із сторін має право достроково припинити договір з умовою обов'язкового письмового попередження іншої сторони про припинення договору за 30 календарних днів до моменту його припинення. Вказані обставини не звільняють замовника від повного розрахунку за фактично надані послуги охорони об'єкту не пізніше 15 календарних днів з дня припинення дії договору /п. 7.3 договору/.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 17.11.2020 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 30 календарних до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах /п. 7.1 договору/.
Додатком № 1 до договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 року є Місцезнаходження об'єкту, який передається під охорону і дислокація постів охорони, згідно якого об'єктом договору є з'єднувальний канал Тилігульський лиман - Чорне море за адресою: з'єднувальний канал Тилігульський лиман - Чорне море на території Лиманського району Одеської області.
Додатком № 1 до договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 року є Протокол угоди про договірну ціну, в якому сторони погодили, що вартість охоронних послуг складає 27 000,00 грн. за місяць, без ПДВ. Замовник зобов'язаний сплачувати суму, визначену п. 1 цього Додатку № 2 до договору, за послуги протягом трьох календарних днів з моменту підписання повноваженими представниками сторін акту наданих послуг. У випадку затримки оплати за надані охоронні послуги, з боку замовника, останній зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення платежу.
Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження виконання виконавцем зобов'язань за договором № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 року, а саме:
- Акт надання послуг № 9 від 30.11.2020 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 9 від 30.11.2020 року на суму 27 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 12 від 31.12.2020 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 12 від 31.12.2020 року на суму 27 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 11 від 31.01.2021 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 11 від 31.01.2021 року на суму 27 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 17 від 28.02.2021 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 17 від 28.02.2021 року на суму 27 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 17 від 31.03.2021 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 17 від 31.03.2021 року на суму 27 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 17 від 30.04.2021 року на суму 27 000,00 грн. та рахунок на оплату № 13 від 30.04.2021 року на суму 1 000,00 грн.;
- Акт надання послуг № 1 від 20.05.2021 року на суму 17 419,40 грн. та рахунок на оплату № 1 від 20.05.2021 року на суму 17 419,40 грн.;
Вказані акти надання послуг підписані сторонами без зауважень та застережень, окрім акту від 20.05.2021 року, який не містить підпису уповноваженої особи замовника.
02.06.2021 року позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 02/1, в якому повідомлено, що ПП «Голден Самміт» 20.05.2021 року надіслало ТОВ «Укргазифікація Південь» в системі електронного обігу документів «M.E.Doc» лист № 20/1 від 20.05.2021 року, акт № 1 від 20.05.2021 року, рахунок № 1 від 20.05.2021 року. Всі відправлення мають статус «документ доставлено контрагенту». У зв'язку із тим, що ПП «Голден Самміт» не отримана відповідь від ТОВ «Укргазифікація Південь» підприємство повторно надсилає на адресу ТОВ «Укргазифікація Південь» вказані документи. Матеріали справи містять докази надіслання вказаного листа відповідачу.
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від підписання акту на виконання п. 3.3 договору, господарський суд приходить до висновку, що акт надання послуг № 1 від 20.05.2021 року на суму 17 419,40 грн. є належним доказом надання виконавцем відповідних послуг.
Господарський суд критично оцінює доводи відповідача стосовно помилковості підписання генеральним директором ТОВ «Укргазифікація Південь» актів надання послуг за період січня 2021 року по квітень 2021 року, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів.
При цьому господарський суд також критично оцінює доводи відповідача з посиланням на відсутність об'єкту охорони з січня 2021 року з підстав дострокового розірвання з 26.01.2021 договору з реконструкції з'єднувального каналу між Тилігульським лиманом та Чорним морем, який укладено між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та ТОВ «Укргазифікація Південь». Господарський суд зауважує, що дострокове розірвання договору, укладеного між відповідачем та третьої юридичною особою, жодним чином не свідчить про припинення спірного договору, укладеного із позивачем. Оскільки відповідачем не надано жодних доказів про дострокове припинення спірного договору № 1811-ОП про надання охоронних послуг від 18.11.2019 року, зокрема, на підставі п. 7.3 договору.
Судом також досліджено надані відповідачем акти надання послуг та рахунки на оплату за період листопад 2019 року по жовтень 2020 року.
Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.10.2020 року сальдо становить 81 000,00 грн.
При цьому, господарський суд зауважує на відсутності рахунку на оплату за актом від квітня 2021 року на суму 27 000,00 грн. При цьому матеріали справи містять рахунок на оплату № 13 від 30.04.2021 року на суму 1 000,00 грн. «профілактичне обслуговування системи охоронної сигналізації». Разом із тим сам факт відсутності рахунку на оплату не може свідчити про ненадання виконавцем послуг, оскільки відповідний акт надання послуг за квітень 2021 року підписаний сторонами без зауважень.
Таким чином, судом встановлено, що спір між сторонами виник за період після листопада 2020 року.
20.05.2021 року позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 20/1, в якому повідомлено на наявну заборгованість за листопад-грудень 2020 року, січень-травень 2021 року у сумі 179 419,40 грн. без ПДВ. Також нараховано пеню у відповідності до п. 4.3 договору. ПП «Голден Самміт» на підставі п. 3.7 договору вимушене повідомити про припинення надання послуг шляхом зняття поста охорони з об'єкту, що охороняється з 00 год. 00 хв. 21.05.2021 року. Вказаний лист отримано ТОВ «Укргазифікація Південь» 25.05.2021 року.
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання зобов'язань за спірним договором становить 179 419,40 грн., оскільки господарський суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження належного виконання виконавцем зобов'язань за спірним договором є більш вірогідними, ніж доводи відповідача щодо спростування вказаних обставин.
Разом із тим, господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо неякісного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором з підстав завдання відповідачу майнової шкоди, що на думку відповідача, підтверджується вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 17.02.2021 року у справі № 504/663/20 /кримінальне правопорушення вчинено у грудні 2019 року/, вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 22.01.2021 року у справі № 504/644/20 /кримінальне правопорушення вчинено у середині січня 2020 року/, вироком Комінтернівського районного суд у Одеської області від 08.02.2021 року у справі № 504/591/20 /кримінальне правопорушення вчинено у середині січня 2020 року/. Господарський суд зауважує, що неякісне надання послуг повинно було бути зафіксоване у відповідному застереженні на акті надання послуг або у письмовій мотивованій відмові від підписання акту у відповідності до п. 3.3 договору. Однак, матеріали справи таких доказів не містять, а надані відподачем вироки не містять жодного посилання на договір, вказаний в позові.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача оплати за договором надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року.
Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку, що позивачем у строк до 20.05.2021 року надавалися належним чином послуги з охорони відповідачу, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача оплати за період листопад 2020 року по травень 2021 року. У зв'язку із чим, вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, господарський суд зазначає наступне.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Положення ч. 1. 2. 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом вище, пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення. Несплаченою вчасно сумою слід рахувати суму, починаючи з 7го календарного дня наступного місяця за місяцем надання послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Перевіривши розрахунки позивача з приводу нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про правильність здійснених позивачем розрахунків, та відповідно розмір пені становить 5 098,19 грн; 1 822,67 грн. - 3 % річних; 6 6442,00 грн. - інфляційні втрати.
При цьому суд погоджується із вихідними даними позивача при здійсненні розрахунків.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати підлягають задоволенню.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Голден Самміт" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 894,74 грн., що вбачається із платіжного доручення № 171 від 09.07.021 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог приватного підприємства "Голден Самміт" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 894,74 грн. підлягає стягненню з відповідача.
При цьому господарський суд зауважує, що загальна суму заборгованості відповідача становить 192 892,26 грн., з яких: 179 419,40 грн. - основний борг, 5 098,19 грн. - пеня, 6 642,00 грн. - інфляційне збільшення, 1 822,67 грн. - 3 % річних. Проте позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 192 892,17 грн. , складовими якої є: 179 419,40 грн. - основний борг, 5 098,19 грн. - пеня, 6 642,00 грн. - інфляційне збільшення, 1 822,67 грн. - 3 % річних. При додаванні усіх складових заборгованості загальна сума становить 192 892,26 грн. Таким чином, господарський суд приходить до висновку про наявну арифметичну помилку позивача. Проте судовий збір позивачем сплачено із вірної загальної суми заборгованості 192 892,26 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги підприємства "Голден Самміт"- задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" /ЄДРПОУ 20972455, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20-а/ на користь приватного підприємства "Голден Самміт" /ЄДРПОУ 40213328, адреса - 65104, м. Одеса, пр-.т Небесної Сотні, 103, e-mail: goldensummitodessa@gmail.com/ заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 1811-ОП від 18.11.2019 року у розмірі 192 892,26 грн. /сто дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 26 копійок/, з яких: 179 419,40 грн. - основний борг, 5 098,19 грн. - пеня, 6 642,00 грн. - інфляційне збільшення, 1 822,67 грн. - 3 % річних.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" /ЄДРПОУ 20972455, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20-а/ на користь приватного підприємства "Голден Самміт" /ЄДРПОУ 40213328, адреса - 65104, м. Одеса, пр-.т Небесної Сотні, 103, e-mail: goldensummitodessa@gmail.com/ судовий збір у розмірі 2 894,74 грн. /дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 74 копійки/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 10 вересня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко