79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2021 справа № 914/1963/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»
до відповідача: Комунального підприємства «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»
про: стягнення 55 113,18 грн.
Представники
позивача: Біловоденко Ю.В.;
відповідача: Дмуховський С.М. (керівник),
01.07.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до відповідача: Комунального підприємства «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про стягнення 55 113,18 грн.
06.07.2021р. Господарський суд Львівської обласної області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 11.08.2021р.; викликати представників сторін у судове засідання; явку представників сторін у судове засідання визнати обов'язковою.
20.07.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, де зазначено про те, що позивачем позовні вимоги підтримуються, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16884/21.
04.08.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18205/21.
09.08.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про надання письмових доказів в оригіналах, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18487/21.
10.08.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про надання письмових доказів в оригіналах, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18519/21.
10.08.2021р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18516/21.
У судове засідання 11.08.2021р. з'явився представник відповідача.
Протокольною ухвалою від 11.08.2021р. судове засідання відкладено на 08.09.2021р.
Крім того, ухвалою від 11.08.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.
08.09.2021р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позов, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20806/21.
В судовому засіданні, яке відбулось 08.09.2021р. в режимі відеоконференції, за участі уповноважених представників сторін, оголошено перерву до 14.00 год., явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.
У судове засідання після оголошення перерви 08.09.2021р. учасники справи участь повноважних представників не забезпечили.
Позиція позивача:
Позивач зазначає, що за жодною господарською операцією в рамках виконання договору №531 від 03.01.2017р., відповідач, порушивши вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в установлені терміни не склав податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Своїми діями (бездіяльністю), відповідач позбавив позивача можливості скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 55 113,18 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми збитків у вищевказаному розмірі.
Позиція відповідача:
Відповідач стверджує, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних Державною податковою службою з підстав наявності від'ємного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості реєстрації ним податкових накладних у період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року. Разом з тим, зазначено про відсутність можливості реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних через наявну заборгованість зі сплати ПДВ, що призвело до зменшення реєстраційного ліміту підприємства. Крім того, вказуючи на низку виконавчих проваджень, в ході яких накладено арешт на кошти боржника, відповідач зазначає, що підприємство не може здійснювати будь-які фінансові операції та, як наслідок, відсутня можливість поповнити свій електронний рахунок, відкритий платнику у Казначействі, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунка на електронний рахунок.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
03 січня 2017р. між ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» та Комунальним підприємством «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №531, згідно якого Теплопостачальна організація (КП «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО») зобов'язувалася постачати Споживачеві (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ») теплову енергію в гарячій воді, гарячу воду в потрібних обсягах, а Споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію на опалення (підігрів води) та гарячу воду за встановленими відповідними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 6.2 та 6.3 Договору , розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язується проводити оплату за теплову енергію та гарячу воду шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Теплопостачальної організації в термін до 25 числа звітного місяця в порядку передоплати в сумі, що дорівнює: 1) за теплову енергію - в сумі місячної плати за приєднане теплове навантаження об'єкта такого Споживача згідно тарифу встановленого відповідними компетентними органами; 2) за гарячу воду - в сумі 50% нарахування попереднього місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію та гарячу воду проводиться Споживачем згідно рахунку Теплопостачальної організації на протязі п'яти операційних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунок та акт реалізації теплової енергії надається або надсилається Споживачу Теплопостачальною організацією до 5 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 6.6 Договору, акт реалізації є документом, що підтверджує факт отримання Споживачем теплової енергії та гарячої води. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписами) акт реалізації та повернути один примірник акту Теплопостачальній організації протягом десяти календарних днів з моменту отримання такого акту.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022 року.
По вищевказаному договору, КП «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» надало ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» теплову енергію за наступними актами приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання та оплачені відповідними платіжними дорученнями:
№ 446 від 30 листопада 2018 р. на суму 77 122,01 грн, в тому числі ПДВ 12 853,67 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 865470 від 19.12.2018 р.);
- № 330 від 15 квітня 2019 р. на суму 1 946,85 грн., в тому числі ПДВ 324,48 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 79481 від 03.05.2019 р.);
- № 460 від 29 листопада 2019 р. на суму 33 972,08 грн, в тому числі ПДВ 5 662,01 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 232929 від 24.12.2019 р.);
- № 533 від 31 грудня 2019 р. на суму 47 717,99 грн, в тому числі ПДВ 7 953,00 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 157377 від 15.01.2020 р.);
- № 72 від 31 січня 2020 р. на суму 60 217,57 грн, в тому числі ПДВ 10 036,26 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 27829 від 24.02.2020 р.);
- № 162 від 28 лютого 2020 р. на суму 58 144,29 грн, в тому числі ПДВ 9 690,72 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 191567 від 13.03.2020 р.);
- № 214 від 31 березня 2020 р. на суму 42 239,42 грн, в тому числі ПДВ 7 039,90 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 516818 від 16.04.2020 р.);
- № 318 від 09 квітня 2020 р. на суму 7 089,52 грн, в тому числі ПДВ 1 181,59 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 87652 від 14.05.2020 р.);
- № 401 від 30 жовтня 2020 р. на суму 2 229,31 грн, в тому числі ПДВ 371,55 грн.;
(оплачено платіжним дорученням № 174125 від 13.11.2020 р.).
Загальна сума ПДВ за вищевказаними актами приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання та платіжними дорученнями складає 55 113,18 грн.
Як стверджує позивач, відповідач, в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за жодною господарською операцією в рамках виконання договору №531 від 03.01.2017 року, не склав податкові накладні та не направив їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як слідує з матеріалів справи, позивач направляв до податкового органу заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8), а саме, Заява (Д8) за звітний податковий період січень 2021 року.
Про результати розгляду вищевказаної заяви матеріали справи інформації не містять. Однак, як зазначає позивач, оскільки реєстрація податкових накладних здійснена так і не була, то вказаними умисними діями відповідач спричинив позивачу збитки, так як позивач не зміг включити суми ПДВ за вищевказаними актами та платіжними дорученнями до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
Крім того, 03.06.2021р. позивач направляв відповідачу претензію-вимогу за вих.№ 03/06/21 щодо сплати суми збитків у семиденний строк, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (відповідні докази направлення відповідачу наявні в матеріалах справи), яку відповідач, згідно роздруківки сайту Укрпошти (трекінг відправлень) отримав 08.06.2021 р. (копія міститься в матеріалах справи). Відповідач не відреагував на претензію.
Беручи до уваги викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 55 113,18 грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного:
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, за жодною господарською операцією в рамках виконання договору №531 від 03.01.2017р., відповідач, порушивши вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в установлені терміни не склав податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Своїми діями (бездіяльністю), відповідач позбавив позивача можливості скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 55 113,18 грн.
Належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних. Відповідний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі №909/1568/18.
У даному випадку, під збиткам належить розуміти неодержані позивачем доходи, які він одержав би у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності відповідачем (упущена вигода).
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За змістом ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.
Стаття 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з п.п.198.1, 198.2 вказаної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення ст.201 ПК України, до яких відсилає п.198.6 ст.198 ПК України, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із п.п.200.1.-200.4. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і, що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Так, згідно з абз.абз.10, 14, 17 п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1 ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Враховуючи викладене, у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020р. у справі №911/224/19.
Як зазначено вище, позивач направляв до податкового органу заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/а бо розрахунку коригування (Д8), а саме, Заява (Д8) за звітний податковий період січень 2021 року.
Проте, станом на момент ухвалення даного рішення, в матеріалах справи відсутня та позивачем не надано відповіді щодо стану та результатів розгляду вказаної заяви.
Беручи до уваги викладене вище, зокрема, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів, підтверджуючих протиправність дій відповідача, а саме факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №572144 від 17.06.2021р. про сплату судового збору в розмірі 2 270,00грн. за подання позовної заяви.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, а також відсутність підстав для задоволення позову, суму сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021 р.
Суддя М.Р. Король