09.09.2021 Справа№906/856/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З., за участю секретаря судового засідання Бараняк Н.Я., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, м. Житомир
про забезпечення позову
особа, яка може отримати статус відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», м. Львів
про розірвання договору та стягнення 301 587, 00 грн
За участю представників:
від заявника: Рибченко О.О. - представник
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.08.2021 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про забезпечення позову (до подання позову) передано за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021, для розгляду зазначеної заяви у справі №906/856/21 визначено суддю Галамай О.З.
У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» та здійснювати її розгляд за його участю.
Ухвалою суду від 06.09.2021 розгляд заяви про забезпечення позову призначено у судовому засіданні 09.09.2021 та скеровано таку засобами електронного зв'язку заявнику та Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт».
У судовому засіданні 09.09.2021 представник заявника підтримав доводи, викладені у заяві про забезпечення позову та просив її задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» явку повноважного представника у судове засідання не забезпечило, жодних пояснень чи заперечень не надало.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено таке.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник покликається на те, що відповідач не спроможний визначити конкретну дату відновлення поставки товару; відповідач не розриває договір та не повертає кошти, не вживає заходів щодо заміни талонів на інші, не надав відповіді на претензію; відсутня інформація, що відповідач перерахував кошти ТОВ «Інтер Кард» за договором № 12390 від 01.02.2021 за 12390 літрів бензину А-92, які позивач має отоварити на АЗС «WOG» та чи володіє або орендує такий сховище для бензину, якими мають бути заправлені автомобілі позивача; відомості щодо наявного зареєстрованого нерухомого майна відсутні; у службовому документі АЗС «WOG» відображена причина неможливості отримання товару - відсутність коштів, тому заявник припускає, що відповідач не перерахував кошти ТОВ «Інтер Кард», що зумовлює неможливість отоварення талонів.
Таким чином, на думку заявника, необхідно застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт». Просив заявник врахувати небезпеку в заподіянні шкоди його правам та інтересам, а також обґрунтоване припущення, яке випливає з поданих письмових доказів, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично знівелює функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Крім того, заявник зазначає про відсутність необхідності для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Проте обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України “Про Вищу раду юстиції”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження” №5-рп/2011 від 16.06.2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову при розгляді спору про розірвання договору та стягнення заборгованості суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу позивача.
Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову та долучені до неї докази в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в заяві Заявником не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
Заявник зазначає про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» порушило строки та обсяги поставки товару; не визначило конкретну дату відновлення поставки товару, не вживає заходів щодо заміни талонів, не повертає кошти, не розриває договір, не надає відповідь на претензію, у відповідача відсутнє нерухоме майно.
Проте зазначені обставини свідчать лише про ймовірність неналежного виконання зобов'язань за договором, які повинні досліджуватись у межах розгляду позовної заяви.
При цьому заявник не наводить доводів щодо наявності чи відсутності грошових коштів на рахунках(ку) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт».
Окрім того, заявником до заяви про забезпечення позову не подано належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема, вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.
Крім того, заявником не наведено жодного припущення, в тому числі обґрунтування такого з поданням відповідних доказів, щодо будь-яких можливих дій відповідача, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зменшення вартості майна тощо.
Більше того, у листі від 22.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» підтвердило свої зобов'язання за договором, укладеним із заявником та зазначило про зобов'язання виконати взяті на себе зобов'язання та продовжити заправку транспорту замовника на АЗС за талонами, придбаними у ТОВ «Прайм Лайт», після усунення технічних несправностей та відновлення безперебійного процесу постачання.
Доводи щодо відсутності нерухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» жодним чином не свідчать про необхідність накладення арешту на рахунки.
Враховуючи викладене, заявником не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Посилання заявника на відсутність доказів перерахування коштів ТОВ «Інтер Кард», якого перш за все не зазначено учасником справи, не беруться судом до уваги, оскільки дослідження правовідносин відповідача з ТОВ «Інтер Кард» виходять за межі доказування при розгляді прави про розірвання договору, укладеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» та стягнення за ним коштів.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відхиляючи заяву заявника про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про забезпечення позову відхилити.
2. В забезпеченні позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 13.09.2021.
Суддя Галамай О.З.