79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2021 справа № 914/1701/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина»
про: стягнення 27 300,00 грн.,
Представники
позивача: не з'явився
відповідача: Крижанівська І.З.
16.06.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» про стягнення 27 300,00 грн.
Ухвалою від 22.06.2021р. суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 07.07.2021р., викликати сторін у судове засідання.
На електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, додатково повідомлено про неотримання відзиву на позов, вказане клопотання не посвідчене електронним цифровим підписом, а відтак, таке не підлягає розгляду судом з огляду на відсутність можливості ідентифікувати автора електронного документа.
У судове засідання 07.07.2021р. позивач участь повноважного представника не забезпечив.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.07.2021р. в порядку ст.ст.120-121 ГПК України позивач у справі викликався в судове засідання у цій справі, розгляд якої було відкладено на 11.08.2021р. о 11:45год.
08.07.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№15954/21.
12.07.2021р. на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позов, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16148/21.
20.07.2021р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16769/21.
10.08.2021р. на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позов, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18524/21.
У судове засідання 11.08.2021р. сторони забезпечили участь повноважних представників, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні, яке відбулось 11.08.2021р. за участі уповноважених представників сторін, оголошено перерву до 08.09.2021р.
06.09.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20376/21. В зазначеному клопотанні, позивач просить прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи копію супровідного листа (вих.№24/07 від 24.07.2020р.), копію експрес-накладної №20450261398102 та копію роздруківки про отримання даних документів відповідачем. Суд долучив вказані документи до матеріалів справи.
08.09.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, де зазначено про те, що позивачем позовні вимоги підтримуються, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20728/21.
У судове засідання 08.09.2021р. відповідач забезпечив участь повноважного представника.
Позиції сторін у справі:
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р.
Відповідач, заперечуючи вимоги позивача, вказує на те, що за правовою природою договір перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р. є договором перевезення у розумінні ст. 909 Цивільного кодексу України, до якого застосовується спеціальна позовна давність, визначена ст. 315 Господарського кодексу України, а тому існують підстави для застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» (замовник та відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (перевізник та позивач) укладено договір перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018 р., (надалі - договір).
В Додатковій угоді від 12.12.2019р. до договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р. сторони домовилися продовжити термін дії договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р. до 31.12.2020 року.
Відповідно до п. 1.1. договору, перевізник зобов'язується доставити довірену йому замовником продукцію (далі - вантаж) до пункту призначення та видати її уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник може самостійно здійснювати перевезення, або виступати в якості експедитора та залучати до перевезення третіх осіб (перевізників), без додаткового погодження таких дій із замовником, у такому разі перевізник несе повну відповідальність за дії таких осіб, як за свої власні (п. 1.2. договору).
Згідно п.2.1. договору, перевізник здійснює перевезення вантажу після надання замовником письмової заявки на перевезення вантажу та досягнення згоди за всіма викладеними в ній обов'язковими пунктами. Заявка повинна бути надана перевізнику не пізніше, ніж за одну добу до дати завантаження. До обов'язкових пунктів відносяться: точна дата та час подання автотранспортного засобу під навантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розміри, вага), адреса місць навантаження і розвантаження, дата доставки вантажу, а також інші умови, які мають значення для належного здійснення вантажоперевезення.
У спосіб, передбачений договором, сторони взаємно погодили виконання перевізником заявок (копії заявок долучено до матеріалів справи) про надання послуг за наступними маршрутами:
-м. Радехів - м. Київ, авто НОМЕР_5/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , вартість перевезення - 10 000,00 грн.
-м. Радехів, Львівська обл. - с. Білогородка, Київська обл. - м. Київ, авто НОМЕР_6/ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартість перевезення - 10 000,00 грн.
-м. Радехів, Львівська обл. -с. Білогородка, Київська обл. - м. Київ, авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 , вартість перевезення - 7 300, 00 грн.
ТзОВ «Стрільчук Транс» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» по маршрутах, визначених у вищеперелічених заявках, що підтверджується підписами про прийняття вантажу відповідальними особами вантажоотримувачів в товарно-транспортних накладних, а також підписаними уповноваженими особами позивача та відповідача без зауважень до якості наданих послуг Актами наданих послуг по кожному з перевезень, а саме:
-Акт надання послуг № 4307 від 23.12.2019 р. на суму 10 000,00 грн.
-Акт надання послуг № 214 від 03.02.2020 р. на суму 10 000,00 грн.
-Акт надання послуг № 614 від 19.02.2020 р. на суму 7 300,00 грн.
(копії товарно-транспортних накладних, копії рахунків та актів виконаних робіт містять матеріали справи).
По кожному перевезенню позивач здійснив вчасну виписку та реєстрацію у податковому органі податкових накладних, а саме:
-Податкова накладна № 347 від 23.12.2019 р.
-Податкова накладна № 1 від 03.02.2020 р.
-Податкова накладна № 248 від 19.02.2020р.
(копії податкових накладних разом з квитанціями про їх отримання податковим органом містять матеріали справи).
Відповідно п.4.2 договору, замовник зобов'язується сплачувати плату за перевезення, згідно виставленого перевізником актів виконаних робіт та рахунку. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 20 (двадцяти) банківських днів, з моменту підписання Акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується протягом 2-х банківських днів, з моменту отримання документів і згідно податкової накладної, зареєстрованої в ЄР і відправленої контрагенту.
20 серпня 2020 року позивач надіслав відповідачу претензію (вих. № 164 від 19.08.2020 р.) з вимогою погасити наявну заборгованість, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовою квитанцією підприємства поштового зв'язку, яка залишена без відповіді. (Копію претензії з доказами її відправки в складі опису вкладення, накладної, поштової квитанції містять матеріали справи).
Станом на дату звернення із позовною заявою відповідач не розрахувався з позивачем за отримані послуги в сумі 27 300,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Як підтверджено матеріалами справи, у спосіб, передбачений договором, сторони взаємно погодили виконання перевізником заявок (копії заявок долучено до матеріалів справи) про надання послуг за наступними маршрутами:
-м. Радехів - м. Київ, авто НОМЕР_5/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , вартість перевезення - 10 000,00 грн.
-м. Радехів, Львівська обл. - с. Білогородка, Київська обл. - м. Київ, авто НОМЕР_6/ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартість перевезення - 10 000,00 грн.
-м. Радехів, Львівська обл. -с. Білогородка, Київська обл. - м. Київ, авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 , вартість перевезення - 7 300, 00 грн.
ТзОВ «Стрільчук Транс» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» по маршрутах, визначених у вищеперелічених заявках, що підтверджується підписами про прийняття вантажу відповідальними особами вантажоотримувачів в товарно-транспортних накладних, а також підписаними уповноваженими особами позивача та відповідача без зауважень до якості наданих послуг Актами наданих послуг по кожному з перевезень, а саме:
-Акт надання послуг № 4307 від 23.12.2019 р. на суму 10 000,00 грн.
-Акт надання послуг № 214 від 03.02.2020 р. на суму 10 000,00 грн.
-Акт надання послуг № 614 від 19.02.2020 р. на суму 7 300,00 грн.
(копії товарно-транспортних накладних та копії рахунків та актів виконаних робіт містять матеріали справи).
Отже, ТзОВ «Стрільчук Транс» згідно вище наведених документів виконало послуги на загальну суму 27 300,00 грн.
Окрім того, по кожному перевезенню позивач здійснив вчасну виписку та реєстрацію у податковому органі податкових накладних, а саме:
-Податкова накладна № 347 від 23.12.2019 р.
-Податкова накладна № 1 від 03.02.2020 р.
-Податкова накладна № 248 від 19.02.2020р.
(копії податкових накладних разом з квитанціями про їх отримання податковим органом містять матеріали справи).
Відповідно п.4.2 договору, замовник зобов'язується сплачувати плату за перевезення, згідно виставлених перевізником актів виконаних робіт та рахунку. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника, протягом 20 (двадцяти) банківських днів, з моменту підписання Акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується протягом 2-х банківських днів, з моменту отримання документів і згідно податкової накладної, зареєстрованої в ЄР і відправленої контрагенту.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав відповідачу по кожному із перевезень повний пакет документів, необхідний для вчасної оплати, що підтверджується отриманими від відповідача, підписаними без зауважень, актами надання послуг.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р., який за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного експедирування, незважаючи на найменування цього правочину сторонами «Договором перевезення», у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків, зазначений правочин не є договором перевезення, як помилково вважає відповідач, виходячи з наступного.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, оскільки, на думку відповідача, за правовою природою договір перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р. є договором перевезення у розумінні ст. 909 Цивільного кодексу України, до якого застосовується спеціальна позовна давність, визначена ст. 315 Господарського кодексу України, а тому існують підстави для застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 зазначеної статті визначено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відмінність договору перевезення від договору транспортного експедирування полягає в тому, що договір перевезення є трьохстороннім (відправник, перевізник, одержувач), а договір транспортного експедирування двостороннім (перевізник, замовник). Договір транспортного експедирування (ст. 929 ЦК України) та договір перевезення вантажів (ст. 909 ЦК України) є різними договорами за предметом та за істотними умовами цих правочинів, при цьому, регулюються різними нормами чинного законодавства.
Надавши правову оцінку умовам /пунктам/ вищезазначеного договору перевезення, суд приходить до висновку, що за своїми основними та другорядними (не основними) ознаками договір перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р. є договором транспортного експедирування, незважаючи на найменування цього правочину сторонами «Договором перевезення вантажів».
Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями Глави 65 ЦК України, та договір перевезення вантажів, правовідносини за яким регулюються статтями Глави 64 ЦК України, є за своєю суттю різними договорами, як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу, на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, не поширюються.
Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. № 11/237, від 22 листопада 2011 р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012 р. у справі № 1/93/5022-1253/2011.
Як слідує із змісту договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р., ТзОВ «Стрільчук Транс» є виконавцем (перевізником), а ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» є замовником, тобто спір виник між виконавцем та замовником за двостороннім договором транспортного експедирування.
В даному випадку, спір виник між перевізником та замовником за двостороннім договором транспортного експедирування, а не договором укладеним між вантажовідправником, вантажоодержувачем та перевізником, що є обов'язковою умовою за договором перевезення.
Правовідносини сторін згідно ст.316 ГК України, ст.929 ЦК України та самого договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р., полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням, на відміну від правовідносин саме перевезення.
У п.1.2. договору сторони визначили, що перевізник може самостійно здійснювати перевезення, або виступати в якості експедитора та залучати до перевезення третіх осіб (перевізників), без додаткового погодження таких дій із замовником, у такому разі перевізник несе повну відповідальність за дії таких осіб, як за свої власні.
При цьому, зазначені вище Акти надання послуг, підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача без зауважень щодо наданих послуг, чим відповідач підвередив про прийняття наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.
На правовідносини, які виникли між перевізником та замовником за вищевказаним договором, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а не приписи, визначені ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, згідно яких, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, як стверджує відповідач.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору перевезення вантажів №100918 від 10.09.2018р., є договором транспортного експедирування до яких застосовується загальний строк позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК України), а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування спеціального строку позовної давності (ст. 315 ГК України).
Позовна заява подана позивачем до місцевого господарського суду - 16.06.2021 р., що підтверджується відтиском печатки місцевого суду на першому (титульному) аркуші позовної заяви, відтак позивачем не пропущено загальної позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) на звернення з позовом до суду за захистом своїх майнових та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 27 300,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 27 300,00 грн. підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
Враховуючи встановлені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» про стягнення 27 300,00 грн. є обгрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №14598 від 07.06.2021р. на суму 2 270,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задоволив, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» (місцезнаходження: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПИНСЬКОГО, будинок 54; ідентифікаційний код 39685014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (місцезнаходження: Україна, 58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, ВУЛИЦЯ РУДАНСЬКОГО СТЕПАНА, будинок 44, квартира 1; ідентифікаційний код 37690326) зоборгованість у розмірі 27 300,00 грн. та 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021 р.
Суддя М.Р. Король