вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1642/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19, оф. 609)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка (колишня вул. Суворова), буд. 9),
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Качур Д.М. (керівник);
від відповідача: Котовський В.М. (витяг з ЄДРПОУ);
від третьої особи: не з'явився.
присутній: Стріла В.О.
Обставини справи:
Громадська організація "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" (далі - позивач, ГО "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна") звернулася до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України, третя особа), про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було допущене порушення права ГО "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" на належний розгляд заяви про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, з наданням державним органом приватизації прийнятого рішення про відмову у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, виключно на підставі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку, гарантованого ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо відмови у включенні ДП «ДГ «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН» до переліку об'єктів малої приватизації, яка викладена у формі листа № 50-03.01-1948 від 29.04.2021 р., та зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях повторно розглянути заяву Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" від 13.04.2021 р. про включення вказаного об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, а також стягнути судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.07.2021 р.
23.06.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 52-04.01-2691 від 18.06.2021 р. (вх. № 15336/21 від 23.06.2021 р.), за змістом якого останній вважає позовну заяву необґрунтованою з огляду на таке. Громадська організація у позовній заяві, посилаючись на постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 910/6319/19, зазначає, що відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не є вмотивованою, не містить підстав такої відмови, визначених чинним законодавством України. Проте, відповідач не погоджується з таким твердженням, оскільки предметом спору у зазначеній постанові Касаційного господарського суду була приватизація державного майна, яке перебувало в орендному користуванні та не використовувалось для власних потреб, тоді як в даному випадку Державне підприємство "Дослідне господарство "Дмитрівка" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" здійснює дослідну, господарську, комерційну діяльність. Окрім того, відповідач зазначає, що Регіональне відділення діяло в межах своїх повноважень і чинного законодавства та мало підстави для відмови у включенні ДП "ДГ "Дмитрівка" Інституту садівництва НААН" до переліку об'єктів малої приватизації у зв'язку з ненаданням погодження на приватизацію Національною академією аграрних наук України.
01.07.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від третьої особи надійшли письмові пояснення № 14-223 від 30.06.2021 р. (вх. № 15817/21 від 01.07.2021 р.), в яких Національна академія аграрних наук України проти позову заперечує та зазначає, що остання направила лист № 10.2-03/119 від 22.04.2021 р. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яким не надала своєї згоди на приватизацію ДП "ДГ "Дмитрівка" Інституту садівництва НААН" з наступних підстав. Відповідно до п. 1 Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого Загальними зборами НААН від 07.04.2016 р., Національна академія аграрних наук - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Згідно з абз. 6 ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». Відповідно до статті 4 Закону «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Національні галузеві академії наук, до яких належить НААН, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу України, державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктом 78 Статуту НААН визначено, що дослідні господарства, інші підприємства та організації НААН є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садівним матеріалом, племінною продукцією тощо. Основним завданням Національної академії аграрних наук України є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу України, в тому числі - виробництво добазового та базового насіння, садівного матеріалу сільськогосподарських культур, племінної продукції.
Поряд з цим, згідно із п. 1.1 Статуту ДП «ДГ «Дмитрівка», затвердженого наказом НААН № 16 від 11.03.2020 р., ДП «ДГ «Дмитрівка» засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном. Крім того, відповідно до п. 2.1 Статуту ДП «ДГ «Дмитрівка», підприємство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впроваджень їх у виробництво та іншої господарської діяльності. Підприємство як юридична особа є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців. Враховуючи вищевикладене, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні господарства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. З метою забезпечення продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, Національна академія аграрних наук України підтримує свою позицію щодо непогодження приватизації Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва НААН» та просить у задоволенні позову відмовити.
06.07.2021 р. до господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення № 14-223 від 30.06.2021 р. (вх. № 16296/21 від 06.07.2021 р.), які раніше надійшли засобами електронного зв'язку.
12.07.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від журналіста Всеукраїнського журналу "Корупціонер в Україні" Стріли В.О. надійшло повідомлення № 2/07/21/6-3В від 12.07.2021 р. (вх. № 16737/21 від 12.07.2021 р.) про виконання редакційного завдання, за змістом якого журналісти повідомляють про бажання бути присутніми у судовому засіданні 12.07.2021 р. у даній справі.
У судовому засіданні 12.07.2021 р. представник позивача подав відповідь на відзив № 0709/1Д від 09.07.2021 р. (вх. № 16756/21 від 12.07.2021 р.), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем у відзиві заперечення не мають посилань на норми права, які поширюються на правовідносини, що виникають у процесі приватизації, у зв'язку з чим представникові позивача було роз'яснено порядок подання заяв по суті спору. Окрім того, представник позивача підтримував позовні вимоги та зазначав про подання всіх наявних у позивача документів, які мають значення для вирішення спору. Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав про намір подати заперечення на відповідь на відзив. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2021 р. було відкладено підготовче засідання на 05.08.2021 р.
20.07.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 0713/1Д від 13.07.2021 р. (вх. № 17370/21 від 20.07.2021 р.) про долучення доказів направлення відповіді на відзив відповідачу та третій особі.
02.08.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи № 0730/1Д від 30.07.2021 р. (вх. № 18246/21 від 02.08.2021 р.), за змістом якої позивач проти пояснень Національної академії аграрних наук України заперечує, зазначаючи, зокрема, про відсутність в зазначених поясненнях посилань на норми права, які поширюються на всі правовідносини, що виникають в процесі приватизації. Так, позивач зазначав, що за змістом Закону України «Про особливості правового режиму діяльності НАНУ, національних галузевих академій наук України та статусу їх майнового комплексу» майно ДП «ДГ «Дмитрівка» до майна НААН України та організацій НААН України не належить, а також що НААН України тільки виконує функції управління, отже, майно вказаного державного підприємства не знаходиться на балансі НААН України. Водночас, позивач стверджує, що НААН України та її установам окремо передані земельні ділянки за актами постійного користування, а у ДП «ДГ «Дмитрівка» є власні акти постійного користування, за якими земельні ділянки передані безпосередньо державному підприємству та не пов'язані з правами на земельні ділянки НААН України та її установ, з обмеженнями для цих земельних ділянок. Також позивач зазначав, що відповідно до висновків Рахункової палати окремі управлінські рішення НААН та її суб'єктів, які використовують земельні ділянки державної власності, призводять до фактичної втрати державою таких об'єктів, що підтверджується врученими підозрами та кримінальними провадженнями стосовно протизаконного використання земельних ділянок ДП ДГ НААН України. Крім того, відповідно до статистичних даних та даних Звіту рахункової палати ДП ДГ систематично отримують нижчу урожайність на 30-35%, чим по Україні, що призвело до недоотримання чистого доходу у 2019 році в розмірі 1,3 млрд. грн. Також із майже 1,1 млн. кв.м. приміщень цих підприємств 772 тис.кв.м. перебувають у непридатному для використання стані.
У судовому засіданні 05.08.2021 р. представник відповідача усно клопотав про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "ДГ "Дмитрівка" Інституту садівництва НААН"; представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечував, зазначаючи, що вирішення даного спору не вплине на права та обов'язки ДП "ДГ "Дмитрівка"; представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Суд, виходячи з предмету позовних вимог та обставин даної справи, заслухавши позиції представників сторін, дійшов висновку щодо залишення без задоволення клопотання представника відповідача про залучення ДП "ДГ "Дмитрівка" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на те, що рішення суду за вимогами про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у включенні об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача безпосередньо не впливатиме на обсяг прав і обов'язків державного підприємства, у зв'язку з чим без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, про що зазначено в ухвалі від 05.08.2021 р.
Окрім того, у судовому засіданні 05.08.2021 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору, та зазначали про можливість закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2021 р.
У судовому засіданні 30.08.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача проти позову заперечував; представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 30.08.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 730/32182, Громадська організація "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях із заявою від 13.04.2021 р. про включення об'єкта права державної власності - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівка, вул. Молодіжна, б. 1, код 04308278) до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
14.04.2021 р. вказана заява була отримана та зареєстрована РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, про що свідчить відмітка на зазначеній заяві (вх. № 05-50-2254 від 14.04.2021 р.).
14.04.2021 р. РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на адресу Національної академії аграрних наук України було спрямовано запит № 50-03.01-1709 щодо розгляду питання приватизації об'єкта державної власності, згідно з яким відділення зазначало, що згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 р. за № 730/32182 (далі - Порядок), до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшла заява ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» від 13.04.2021 р. (вх. № 05-50-2254 від 14.04.2021 р.) про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 04308278) за адресою: 08112, Київська область, с. Дмитрівка, яке перебуває у сфері управління Національної академії аграрних наук України. Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», згідно із пунктом 2 розділу IV Порядку, для прийняття рішення щодо включення вищевказаного об'єкта державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Регіональне відділення просить, у встановлений зазначеною статтею Закону строк, розглянути питання щодо можливості його приватизації, та у разі прийняття позитивного рішення, надати до Регіонального відділення перелік документів, визначений пунктом 2 додатку 2 до доручення голови Фонду № К/13 від 26.02.2020 р., необхідний для продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства.
Аналогічний за змістом запит РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях було направлено на адресу Фонду державного майна України № 46-03.01-1707 від 14.04.2021 р.
22.04.2021 р. НААН України листом № 10.2-03/119 повідомила РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про непогодження приватизації ДП «ДГ «Дмитрівка» з мотивів необхідності забезпечення продовольчої безпеки України, що, на думку НААН України, є складовою національної безпеки, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України.
28.04.2021 р. Фонд державного майна України направив до РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях лист № 10-47-9615, яким повідомив останнє про неможливість включення, зокрема, ДП «ДГ «Дмитрівка» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, з мотивів відсутності у ФДМУ компетенції органу управління цього підприємства.
29.04.2021 р. РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях було направлено на адресу ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» лист № 50-03.01-1948 щодо розгляду заяви про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, за змістом якого, відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», враховуючи лист Фонду державного майна України № 10-47-9615 від 28.04.2021 р. та відмову Національної академії аграрних наук України, як уповноваженого органу управління вказаним вище державним майном, надану листом № 10.2-03/119 від 22.04.2021 р., Регіональне відділення відмовляє у включенні до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації об'єкта права державної власності - Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» за адресою: 08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівка, вул. Молодіжна, 1.
Позивач, звертаючись до суду з позовом у даній справі, зазначає, що вищевказаними діями відповідачем було допущено порушення права позивача на належний розгляд його заяви про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та вказує на невмотивованість, і, відповідно, протиправність такої відмови у включенні ДП «ДГ «Дмитрівка» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Норми статті 16 ЦК України кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст. 4 Закону).
За приписами ч. 2 ст. 5 Закону до об'єктів малої приватизації належать: 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об'єктів великої приватизації; 2) окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації; 3) об'єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об'єкти; 4) об'єкти соціально-культурного призначення. До об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств; 5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об'єктів великої приватизації; 6) інші об'єкти, що не належать до об'єктів великої приватизації.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.
Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації.
Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці.
Частиною 7 статті 11 цього ж Закону передбачено, що заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Заяви про включення об'єктів права комунальної власності до переліків об'єктів, що підлягають приватизації, подаються покупцями до органів приватизації територіальних громад і розглядаються ними в порядку, встановленому відповідними місцевими радами. Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.
Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об'єкта), а також відповідний уповноважений орган управління (ч. 1 ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Згідно з ч. 9 ст. 11 Закону відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до розділу IV Порядку подання та розгляду заяв про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018 р., до заяви про включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, додаються: для юридичних осіб - нерезидентів - документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою; для фізичних осіб - громадян України - копія паспорта громадянина України; для іноземних громадян - копія документа, що посвідчує особу. У разі якщо заяву підписано особою, уповноваженою керівником юридичної особи, або представником фізичної особи, до заяви також додається копія паспорта такої особи та довіреність. У разі якщо документом, що посвідчує особу, є паспорт з безконтактним електронним носієм, до заяви додається копія такого паспорта з відповідною підтвердною інформацією. Державний орган приватизації, до якого надійшла заява, протягом трьох днів після надходження заяви звертається щодо надання згоди на включення об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Державний орган приватизації, до якого надійшла заява, одночасно із зверненням до уповноважених органів управління державним майном надсилає до Фонду копії відповідного звернення, зареєстрованої заяви та доданих до неї документів. У разі якщо державний орган приватизації, до якого надійшла заява, є уповноваженим органом управління об'єкта державної власності, копії зареєстрованої заяви та доданих до неї документів надсилаються тільки до Фонду. Уповноважені органи управління державним майном надають до Фонду та державного органу приватизації, до якого надійшла заява, згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з дати надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо державний орган приватизації не одержав у встановлений строк дозволу чи відмови від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою. У разі надходження від органу, уповноваженого управляти державним майном, вмотивованої відмови погодити включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, результати розгляду заяви доводить до заявника державний орган приватизації, до якого надійшла заява, у письмовій формі або за проханням заявника - засобами електронного зв'язку. Державний орган приватизації протягом 30 днів розглядає подану заяву і додані до неї документи та приймає рішення щодо включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п'ятиденний строк письмово повідомляє про прийняте рішення заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об'єкта), а також відповідний уповноважений орган управління. Державний орган приватизації, який прийняв рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, не пізніше наступного дня інформує Фонд про прийняте рішення. Фонд за поданням державних органів приватизації, які прийняли рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, у разі відсутності підстав для відмови затверджує переліки об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Об'єкт вважається включеним до переліку об'єктів малої приватизації з дати затвердження такого переліку Фондом.
Розділом V Порядку передбачено, що відмова державними органами приватизації у включенні об'єктів до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації. У разі наявності підстав для відмови у включенні об'єктів до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, державний орган приватизації, до якого надійшла заява, повідомляє заявника про причини відмови у письмовій формі або за проханням заявника - засобами електронного зв'язку.
З наведеного вище вбачається, що у разі надходження до органу приватизації заяви про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, останній зобов'язаний розглянути її та включити об'єкт до відповідного переліку, або за наявності підстав для відмови - обгрунтовано відмовити у задоволенні заяви, зазначивши передбачені законом підстави, про що повідомити заявника.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Як слідує з листа РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 50-03.01-1948 від 29.04.2021 р., у задоволенні заяви ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» від 13.04.2021 р. про включення ДП «ДГ «Дмитрівка» до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, було відмовлено з посиланням на листи ФДМ України № 10-47-9615 від 28.04.2021 р. та НААН України № 10.2-03/119 від 22.04.2021 р., якою не було погоджено приватизації ДП «ДГ «Дмитрівка».
Проте, суд констатує, що зазначений лист відповідача не містить вмотивованої відмови органу управління в розумінні приписів ст. 4 та ч. 9 ст. 11 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна».
При цьому суд зауважує, що вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2020 р. у справі № 910/6319/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на нетотожність обставин справи № 910/6319/19 обставинам даної справи, оскільки наведені приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України стосуються висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а не оцінки обставин справи, а вказана вище постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. містить саме правову позицію щодо змісту ч. 9 ст. 11 Закону, визначаючи вмотивованою таку відмову, яка містить підстави, визначені чинним законодавством України.
У даній справі відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення про відмову у включенні ДП ДГ «Дмитрівка» до переліку об'єктів приватизації відсутністю погодження НААН України у його приватизації.
Між тим, як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
За приписами ч. 2 тієї ж статті 4 Закону, крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги; надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу; системи створення та збереження золотовалютних резервів; емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів; об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри; майно Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) та акції, що належать державі у статутному капіталі НСТУ; засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку; державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету; майно державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ); Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об'єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об'єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення; пам'ятки, включені до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації; пам'ятки археології; пам'ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання); документи Державного бібліотечного фонду України; вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді; запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження; підприємства, що здійснюють виробництво об'єктів космічної діяльності; заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету; наукові об'єкти, включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання, та наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави; ядерні матеріали, ядерні установки і об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення; спеціально відведені місця чи об'єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій; майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України; майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали; державні еталони, інші об'єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби; автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території таких підприємств); магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт; метрополітен; майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф; магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища; майнові комплекси підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення), транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха; об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод; державні газорозподільчі мережі; акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об'єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; аеродроми та аеродромні об'єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв'язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів); водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем; місця поховання; захисні споруди цивільного захисту; підприємства з виготовлення, ремонту технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю; об'єкти спортивної інфраструктури, державні спортивні споруди, що забезпечують проведення всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань, тренувань спортсменів з олімпійських видів спорту і видів спорту осіб з інвалідністю; державні заклади охорони здоров'я, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади охорони здоров'я; державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.
У разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації (ч. 3 ст. 4 Закону).
Наведені НААН України у листі № 10.2-03/119 від 22.04.2021 р. обставини в якості підстав для відмови у погодженні включення до переліку об'єктів малої приватизації за зверненням ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна», зазначеному вище не відповідають.
При цьому, суд констатує, що такі підстави непогодження приватизації ДП «ДГ «Дмитрівка», як необхідність забезпечення вказаним підприємством продовольчої безпеки України, що, на думку НААН України, є складовою національної безпеки, необхідність сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, будь-якими належними та допустимими доказами, серед наявних у справі, підтверджені не були і посиланнями на приписи чинного законодавства не вмотивовані.
Також слід відзначити недоведеність матеріалами справи посилань третьої особи на те, що ДП «ДГ «Дмитрівка» є експериментально-виробничою базою для проведення доопрацювання наукових розробок. Водночас, ані копії Статуту НААН України, ані копії Статуту підприємства, на які посилається третя особа, до матеріалів справи не надано.
З приводу посилання третьої особи на приписи Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з абз. 2, 3, 7 статті 1 вказаного Закону, національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування. У віданні Національної академії наук України та національних галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.
Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»).
Відповідно до приписів ст. 4 даного Закону національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Національні галузеві академії наук: за погодженням з Кабінетом Міністрів України створюють, реорганізовують, ліквідовують організації, що перебувають у їх віданні, виступають засновниками підприємств із змішаною формою власності, надають дозвіл організаціям, що віднесені до їх відання, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права; приймають на загальних зборах статути національних галузевих академій наук та вносять до них зміни і доповнення з наступним затвердженням їх Кабінетом Міністрів України; призначають (обирають) керівників наукових та науково-дослідних установ згідно із законодавством та діючими статутами галузевих академій; ведуть облік об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об'єктів; надають дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання національних галузевих академій наук; надають дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання національних галузевих академій наук; вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об'єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об'єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу національних галузевих академій наук; виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування національним галузевим академіям наук; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук; приймають рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, та визначають розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, який не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання.
Статтею 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлені особливості відчуження об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.
Так, об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж основних засобів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється лише на конкурсних засадах. Кошти, отримані від використання та реалізації майна Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються на виконання їх статутних завдань. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних національних галузевих академій наук, самостійно розпоряджаються доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Кошти, отримані від надання дозволених законодавством платних послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних національних галузевих академій наук, мають право спрямовувати отримані від надання дозволених законодавством платних послуг кошти, за виключенням тієї частини, яка відповідно до закону має перераховуватися до Державного бюджету України на відповідний рік, на реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об'єктів, розвиток соціально-побутової бази та соціальну підтримку наукових працівників.
Суд відзначає відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що майно ДП «ДГ «Дмитрівка» належить до об'єктів майнового комплексу Національної академії аграрних наук України в розумінні вищенаведених приписів Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».
Окрім того, посилаючись на неможливість передачі у приватну власність земельних ділянок ДП «ДГ «Дмитрівка» з огляду на приписи ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, третя особа не надає жодних доказів належності земель вказаного державного підприємства до земель, які використовуються для забезпечення діяльності НААН України, про що йдеться у пункті е) ч. 4 ст. 84 ЗК України.
З огляду на все вищенаведене, оскаржувана позивачем відмова відповідача у включенні ДП «ДГ «Дмитрівка» до переліку об'єктів малої приватизації, яка викладена у формі листа № 50-03.01-1948 від 29.04.2021 р., не є вмотивованою, оскільки не містить підстав, визначених чинним законодавством для такої відмови, в той час як матеріали справи не містять доказів протилежного. Відтак, вказана відмова є протиправною та підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.04.2021 р.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" у даній справі у повному обсязі.
Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код 43173325) щодо відмови у включенні до переліку об'єктів малої приватизації, яке викладене у формі листа № 50-03.01-1948 від 29.04.2021 р.
3. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код 43173325) повторно розглянути заяву Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19, оф. 609, код 41718703) від 13.04.2021 р. про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код 43173325) на користь Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19, оф. 609, код 41718703) 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13.09.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна