вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" вересня 2021 р. Справа № 910/20629/20
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50
про стягнення 143 037,66 грн за договором оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
До Господарського суду міста Києва 24.12.2020 надійшла позовна заява вих. № 35-28/7-109 від 16.12.2020 Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про стягнення 143 037,66 грн за договором оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати оренди орендованого майна за період з лютого по липень 2020 року згідно договору оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 05.08.2013 між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (перейменоване на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (балансоутримувачем майна є ДП "МА "Бориспіль"). У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 100 407,38 грн, пеню у розмірі 9 499,58 грн, штраф у розмірі 27 878,20 грн, 3% річних у розмірі 2 164,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 087,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій по справі, а також цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та зобов'язано позивача надати до суду належні та допустимі докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати в сумі 31 097,77 грн.
19 січня 2021 року від позивача надійшла заява вих. № 35-22/1-16 від 13.01.2021 на виконання вимог ухвали суду, до якої долучено копію банківської виписки.
01 лютого 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та покласти на позивача судові витрати, понесені відповідачем. В обгрунтування заперечень відповідач послався на наявність підстав для коригування рахунків на оплату орендної плати за договором № 1463 від 05.08.2013 за спірний період з 17.03.2020 по 14.06.2020 включно шляхом звільнення від нарахування орендної плати у повному обсязі на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, враховуючи запровадження карантинних заходів на території України, закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського авіасполучення та терміналу "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль", внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості користуватись приміщенням для розміщення офісу в терміналі "D" та здійснювати обслуговування пасажирів, на підтвердження чого надав сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1455 від 20.08.2020; а також здійснення оплати за оренду в розмірі 50% від суми нарахованої плати відповідно до постанови КМУ № 611 від 15.06.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (надалі - Постанова КМУ № 611) за періоди з 12.03.2020 по 16.03.2020 та з 15.06.2020 по завершення карантину. За контррозрахунком відповідача до перерахування позивачу за період березень-липень 2020 року належить 28 020,18 грн орендної плати з 139 252,30 грн заявлених, а також відсутні підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу через некоректно виставлені рахунки та зважаючи на умови пункту 3.8 Договору, якими вимоги щодо оплати штрафу на користь балансоутримувача не передбачені.
11 лютого 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив вих. № 35-22/1-55 від 08.02.2021, в якій останній заперечив щодо настання факту форс-мажорних обставин у договірних відносинах, за відсутності їх переліку та узгодження в договорі № 1463 від 05.08.2013, також зазначив, що змін до умов договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі положень постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" сторонами не вносились, а тому оскільки є порушення відповідачем зобов'язань за договором, то наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності та стягнення штрафних санкцій. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що заявлений відповідачем у відзиву розмір судових витрат є завищеним та не відповідає критеріям реальності, необхідності і розумності.
22 лютого 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на відзив, в яких відповідачем викладено заперечення стосовно наведених позивачем аргументів з посиланням на ті ж обставини, що наведені відповідачем у відзиві на позов.
14 травня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про передання справи на розгляд до Господарського суду Київської області.
Господарський суд міста Києва, розглянувши матеріали позовної заяви, приймаючи до уваги викладені в постанові від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18 висновки Великої Палати Верховного Суду та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів за орендоване нерухоме майно, яке знаходиться в Київській області, ухвалив судовим рішенням від 28.05.2021 передати матеріали справи № 910/20629/20 за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
17 червня 2021 року матеріали справи № 910/20629/20 надійшли до Господарського суду Київської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 матеріали справи № 910/20629/20 передано на розгляд судді Шевчук Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 матеріали справи № 910/20629/20 прийнято суддею до свого провадження; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано третій особі подати письмові пояснення по суті позовної заяви з викладенням своїх аргументів та міркувань на підтримку або заперечення проти позову.
Суд зазначає, що сторони повідомлені про прийняття до провадження Господарським судом Київської області матеріалів справи у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин третьої, четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
24 червня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення вих. № 52-04.01-2739 від 24.06.2021 по справі № 910/20629/20, згідно яких третя особа повідомила, що відповідно до прийнятого 03.10.2019 нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна" змінено порядок продовження дії договорів оренди, який передбачає проведення аукціону. Відповідно, між Регіональним відділенням та ТОВ "Інтеравіа" 01.02.2021 було підписано пролонгований договір оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013. Також Регіональне відділення зазначило, що відповідно до наказу від 26.10.2020 № 676 Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях "Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину" ТОВ "Інтеравіа" нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати. Регіональне відділення зазначило, що станом на 24.06.2021 заборгованість відповідача з орендної плати становить 42 138,78 грн.
23 липня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії договору оренди в редакції від 01.02.2021 та копії додаткового договору № 1 від 25.05.2021 до основного договору оренди; а також клопотання про поновлення строку на подання доказів до матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування поновлення процесуального строку відповідач вказав, що на день подання відзиву правочинів від 01.02.2021 та від 25.02.2021 не існувало, у зв'язку з чим вони не могли бути подані у строки, визначені частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим, поновлює строк для подачі доказів до матеріалів справи та долучає подані документи до справи.
У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
05 серпня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (Орендар) укладено Договір оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Також до Договору були укладені Додаткові договори, що є його невід'ємною і складовою частиною Договору:
- Додатковий договір № 1 від 12.01.2015;
- Додатковий договір № 2 від 11.04.2016;
- Додатковий договір № 3 від 08.12.2016 (з додатком);
- Додатковий договір № 4 від 29.09.2017;
- Додатковий договір № 5 від 03.08.2018;
- Додатковий договір № 6 від 16.09.2019
- Додатковий договір № 7 від 09.12.2019.
Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 08.12.2016 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:
- приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м;
- приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,2 кв. м;
- приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,2 кв. м, (далі - Майно), яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та обліковується на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Балансоутримувач), загальна вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.08.2016 і становить за незалежною оцінкою - 3 196 646,00 грн без врахування ПДВ.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 08.12.2016 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди серпень 2016 року - 47 949,70 грн.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктом 3.6 Договору оренда плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.
Пунктами 3.7, 3.8 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Згідно із пунктом 5.3 Договору в редакції Додаткового договору № 1 від 05.08.2015 орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) та компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі зі сплати податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до пункту 7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати за участю балансоутримувача орендарю майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.
Пунктом 10.3 Договору в редакції Додаткового договору № 1 від 12.01.2015 до Договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін за умови обов'язкового погодження з балансоутримувачем та уповноваженим органом управління. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Цей договір діє з 05.08.2013 до 02.08.2020 (пункт 10.1 Договору з урахуванням положень пункту 1 Додаткового договору № 6 від 16.09.2019 до Договору).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент розгляду даного позову по суті, матеріали справи містять докази продовження дії договору оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013 до 02.08.2025 включно. У зв'язку із набранням чинності Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019 № 157-IX, яким змінено порядок продовження дії договорів оренди, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "Інтеравіа" 01.02.2021 було підписано пролонгований договір оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 05.08.2013 зі змінюваними умовами договору.
05 серпня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", що погоджено ДП "МА "Бориспіль", підписано акт № 1 приймання-передачі державного майна, який є додатком до договору оренди № 1463 від 05.08.2013, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду державне майно:
- приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м;
- приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,20 кв. м;
- приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,20 кв. м;
- частину приміщення № 3.1.27 на3-му поверсі терміналу "D", площею 11,2 кв. м, яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Акт підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Частину приміщення № 3.1.27 на 3-му поверсі терміналу "D", площею 11,2 кв. м, яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ТОВ "Інтеравіа" було повернуто ДП "МА "Бориспіль", що підтверджується підписаним між сторонами та погодженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) актом № ІІ приймання-передачі державного майна від 12.04.2016.
Окрім того, матеріали справи також містять докази повернення ще частини орендованого нерухомого державного майна, а саме 28.04.2020 орендарем було повернуто балансоутримувачу приміщення № 4.2.61 площею 6,6 кв. м та приміщення № 4.2.58 площею 21,2 кв. м на 4-му поверсі терміналу "D", що розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що підтверджується підписаними актами № 3 від 22.07.2020 приймання-передачі орендованого майна.
Додатком № 1 до Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 08.12.2016 визначено розмір орендної плати за базовий місяць (серпень 2016 року):
- 7 287,08 грн без ПДВ за приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м;
- 21 126,09 грн без ПДВ за приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,20 кв. м;
- 19 536,53 грн без ПДВ за приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,20 кв. м. Всього плата за базовий місять становить 47 949,70 грн без ПДВ.
Як зазначає позивач, ним було виставлено відповідачу рахунки-фактури за надані послуги оренди об'єкта за період лютий-липень 2020 року (з урахуванням коригування виставлених рахунків у зв'язку з поверенням частини майна): № 76/246 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 74 634,65 грн, з яких до сплати позивачу - 31 097,77 грн; № 76/485 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 75 231,72 грн, з яких до сплати позивачу - 31 346,55 грн; № 76/726 від 30.04.2020 за квітень 2020 на суму 75 833,58 грн, з яких до сплати позивачу - 30 349,09 грн з урахуванням коригуючого рахунку № 76/1459 від 18.08.2020; № 76/907 від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 76 061,08 грн, з яких до сплати позивачу - 12 912,57 грн з урахуванням коригуючого рахунку № 76/1458 від 18.08.2020; № 76/1113 від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 76 213,20 грн, з яких до сплати позивачу - 12 938,40 грн з урахуванням коригуючого рахунку № 76/1457 від 18.08.2020; № 76/1289 від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 30 865,84 грн, з яких до сплати позивачу - 12 860,77 грн. Загальна сума виставлених відповідачу за період з лютого по липень 2020 року рахунків становить 408 840,07 грн, з яких позивачу підлягають оплаті 100 407,38 грн.
До матеріалів справи долучено також акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору № 1463 від 05.08.2013: від 29.02.2020 на суму 74 634,65 грн за оренду об'єкта у лютому 2020; від 31.03.2020 на суму 75 231,72 грн за оренду об'єкта у березні 2020; від 30.04.2020 на суму 75 833,58 грн за оренду об'єкта у квітні 2020; від 31.05.2020 на суму 76 061,08 грн за оренду об'єкта у травні 2020; від 30.06.2020 на суму 76 213,20 грн за оренду об'єкта у червні 2020; від 31.07.2020 на суму 30 865,84 грн за оренду об'єкта у липні 2020 року. Загальна вартість послуг згідно долучених актів становить 408 840,07 грн. Акти підписані з боку орендодавця та скріплені його печаткою.
Вказані акти приймання-здачі виконаних робіт за оренду майна у період лютий-липень 2020 року по договору № 1463 від 05.08.2013 відповідачем залишились не підписані, однак, як стверджує позивач, останні вважаються підписаними сторонами в силу положень пункту 5.2 Договору.
Відповідно до Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період з 01.02.2020 по 31.07.2020 представник відповідача самостійно отримував від позивача рахунки-фактури з актами прийому-здачі наданих послуг за період лютий-липень 2020 року.
Матеріалами справи встановлено, що отримавши відповідні рахунки та акти здачі приймання-виконаних послуг відповідач листами № 01.10.1-194 від 17.04.2020, № 01.10.1-228 від 19.05.2020, № 01.10.1-256 від 15.06.2020, № 01-08-305 від 22.07.2020, № 01-10.1-363 від 19.08.2020 висловив свої заперечення орендодавцю та балансоутримувачу (позивачу) проти прийняття до обліку та сплати коштів, натомість просив звільнити його від орендної плати з 17.03.2020, фактично за березень-травень 2020 року через неможливість використання орендованого майна та зменшити нараховану суму орендної плати за червень-липень 2020 року на 50% у зв'язку з набранням чинності 17.07.2020 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину".
З вказаних листів вбачається визнання відповідачем отримання актів приймання-здачі послуг за спірний період.
Позивачем у відповідь на листи відповідача було повідомлено щодо необхідності звернення до орендодавця за роз'ясненнями, врегулювання цього питання лише після прийняття урядом постанови про порядок сплати орендної плати у період дії карантину, звернення до орендодавця з проханням укласти додаткові договори про внесення змін до договору в частині зменшення орендної плати та очікування відповіді на вказане звернення. Зокрема, ДП "МА "Бориспіль" повідомив відповідача, що вимушене діяти в порядку та межах, встановлених чинним законодавством України та відповідно виставляти рахунки за оренду, незалежно від факту здійснення орендарем господарської діяльності в період дії карантину.
У зв'язку з неоплатою виставлених рахунків позивач (балансоутримувач) звертався до відповідача (орендаря) із претензіями від 10.06.2020 № 35-28/5-63 та від 16.09.2020 № 35-28/5-168 стосовно сплати суми заборгованості за вищевказаним договором.
Листом від 07.08.2020 № 01-10.1-324 у відповідь на претензію позивача відповідач повідомив про безпідставність вимог позивача та залишив їх без задоволення.
Позивач також вказав, що відповідачем було частково здійснено сплату боргу у сумі 31 097,77 грн за зобов'язаннями лютого 2020 року, у зв'язку з чим звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість щодо орендних платежів на користь балансоутримувача по договору за період березень-липень 2020 року всього в сумі 100 407,38 грн. Позивач зазначає, що зобов'язання з оплати орендної плати за лютий 2020 виконано у повному обсязі, однак поза межами строку оплати, а тому відповідно за прострочення виконання зобов'язання за період лютий - липень 2020 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 9 499,58 грн пені, штрафу у розмірі 27 878,20 грн, 3% річних у розмірі 2 164,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 087,59 грн.
Відповідач позов не визнає, стверджуючи про виникнення форс-мажорних обставин у зв'язку з запровадженням карантинних заходів та закриттям терміналу "D", в якому розміщене орендоване приміщення, наявні підстави для звільнення від орендної плати на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та зменшення розміру орендної плати до 50% відповідно до положень постанови КМУ № 611 від 15.06.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".
Аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору № 1463 від 05.08.2013 судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
Як встановлено частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 вказаного Закону, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, умовами договору визначено порядок оплати орендованого майна, а саме орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; оренда плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні 70% до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6 Договору).
Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст листування сторін, суд відзначає, що учасниками справи не висловлювались заперечення щодо розміру (сум) відсоткового розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем орендної плати, однак як встановлено судом, фактично між орендарем та балансоутримувачем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період; балансутримувачем пред'явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі, проти яких відповідач заперечує з вищевикладених підстав.
Відповідно до частин першої - другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Однак, відповідно до частини четвертої статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/10657/19, № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
Як встановлено судом, відповідач в обґрунтування підстав звільнення від орендної плати у період з 17.03.2020 по 14.06.2020 посилається саме на норму частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, стверджуючи при цьому, що внаслідок рішень органів державної влади (закриття з 17.03.2020 пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; встановлення заборони прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою) ТОВ "Інтеравіа", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність та не могло використовувати майно; також зупинення за рішенням позивача роботи терміналу "D", в якому знаходилось орендоване по договору приміщення для розміщення офісу призвело до неможливості використання майна.
Вищеперелічені обставини відповідач визначає як форс-мажорні та такі, що унеможливили використання орендованого майна, на підтвердження чого ним долучено до відзиву копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1455 про форс-мажорні обставини: карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України ТОВ "Інтеравіа" щодо обов'язку користування державним нерухомим майном, а саме: приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м; приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,20 кв. м; приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,20 кв. м, яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та обліковується на балансі ДП "МА "Бориспіль" за договором № 1463 від 05.08.2013 у період дії форс-мажорних обставин: 17.03.2020-14.06.2020, які унеможливили його виконання в зазначений термін.
З цього приводу суд зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013 умов та підстав звільнення від обов'язку оплати орендної плати, у т.ч. з підстав настання форс-мажорних обставин, не передбачено.
Крім того, саме лише посилання на те, що у зв'язку з запровадженням карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень та закриття кордонів, ТОВ "Інтеравіа", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльності, оголосило простій, не є безумовною підставою настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах щодо оренди державного майна, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.
Відповідачем не надано належних доказів та не доведено, що обмеження регулярних пасажирських авіаперевезень позбавило його права доступу до орендованих приміщень та їх використання.
Надана роздруківка з сайту позивача про закриття терміну "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" не є доказом обмеження відповідача у реалізації використання працівниками орендованого приміщення.
Поряд з цим, пунктом 14 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введенного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленному законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз'яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:
1. перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди;
2. отримати докази фактичного нездійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні; для отримання таких доказів орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об'єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об'єкті оренди, про що складається акт; при комісійному обстеженні об'єкту оренди необхідно зафіксувати факт того, що орендоване приміщення не використовується: об'єкт оренди зачинений в робочий час, всередині об'єкту не перебувають люди, не здійснюється ремонтні роботи тощо. Таке обстеження належить здійснити без попереднього повідомлення орендаря;
3. подання орендарем заяви до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.
З викладеного вище вбачається, що задля реалізації свого права на звільнення від орендної плати відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і це право, як вбачається з наданих відповідачем примірників листів, було реалізоване.
Водночас, будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об'єкті оренди та складання відповідного акту суду не надано.
Таким чином, суд, оцінивши усі доводи сторін та надані докази, аргументи відповідача, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав в розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі.
Щодо посилань відповідача на постанову Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", суд зазначає наступне.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру.
Так, пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Відповідач у відзиві зазначає, що у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Згідно умов Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 08.12.2016 цільове призначення орендованого майна не визначено; вказано лише, що в користування передається приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м; приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,2 кв. м та приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,2 кв. м.
В матеріалах справи міститься наказ № 676 від 26.10.2020 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яким погоджено відповідачу нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснювати у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за договором оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.08.2013, однак лише відповідно до займаної площі у розмірі 6,60 кв.м.
Тобто, орендоване відповідачем приміщення № 4.2.61 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м, згідно наказу РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях підпадає під дію нарахування орендної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину".
Щодо орендованого майна: приміщення № 4.2.58 на 4-му поверсі терміналу "D", площею 21,2 кв. м та приміщення № В.2.22 у підвалі терміналу "D", площею 24,2 кв. м, яке перебувало в оренді у відповідача до 28.04.2020, матеріали справи не містять доказів погодження орендодавцем зменшення орендної плати.
Разом з тим, суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень пункту 2 постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину" та пункту 1 додатку № 2 до цієї постанови.
Пунктом 26 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 вказано, що за змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке забезпечує обслуговування пасажирів та багажу, має право на продаж повітряних перевезень, здійснює обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС, а також наземне адміністрування в аеропорту (підтверджується сертифікатами відповідності № КВР-СКО-451-05 від 18.02.2020, № КВР-СКО-456-06 від 02.03.2020, № КВР-СКО-450-05 від 18.02.2020, № АП0821 від 17.05.2018).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається (пункт 31 постанови Верховного Суду).
Відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, мав право на зниження орендної плати на 50% стосовно орендованого майна згідно договору оренди № 1463 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 05.08.2013.
Враховуючи встановлені судом обставини правовідносин сторін суд дійшов висновку, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50% відповідно до положень пункту 2 частини першої Постанови № 611 та додатку № 2 у період з 12.03.2020 по 31.07.2020.
Таким чином, за перерахунком суду у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача без наявності підстав для зменшення, склала 1 011,18 грн за один день оренди та 11 122,98 грн відповідно з урахуванням кількості днів оренди майна у вказаний період; за період з 12.03.2020 по 31.07.2020, враховуючи зменшення орендної плати на 50% в силу норм чинного законодавства, належним до сплати є розмір орендної плати 10 111,79 грн за березень 2020 року; 15 174,55 грн за квітень 2020 року, 6 456,29 грн за травень 2020 року, 6 469,20 грн за червень 2020 року, 6 430,39 грн за липень 2020 року, всього 55 765,20 грн.
Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 55 765,20 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати частково на суму 55 765,20 грн.
При цьому, суд зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до надання відповідних роз'яснень орендодавцем і балансоутримувачем та задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов'язання, оскільки відповідач був не позбавлений здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 499,58 грн, штраф у розмірі 27 878,20 грн, 3% річних у розмірі 2 164,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 087,59 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначалось, умовами договору визначено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункти 3.7, 3.8 Договору).
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення неустойки, з підстав того, що позивач не є стороною договору оренди і в нього відсутній договір із відповідачем про стягнення неустойки, як це передбачено статтями 547, 551 Цивільного кодексу України, а тому нарахування пені та штрафу (21%) є незаконним, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на те, що положення договору передбачають обов'язок відповідача перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу та відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування такої орендної плати у вигляді пені та штрафу, а відтак нарахування відповідачу пені та штрафу за допущення прострочення сплати орендної плати є правомірним та законним.
Оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій та нарахувань передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення.
Окрім того, здійснивши перевірку розрахунку позивача суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивачем не дотримано вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком з дня прострочення виконання зобов'язання, адже виклад умови пункту 3.7 Договору "за кожен день прострочення, включаючи день оплати" не є угодою сторін про збільшення строку нарахування неустойки за порушення виконання зобов'язання. Разом з тим, вказаний пункт договору дає право позивачу здійснювати нарахування пені за зобов'язаннями лютого 2020 року по фактичний момент оплати. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
За перерахунком суду за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон" згідно наступного розрахунку:
- за зобов'язаннями лютого 2020 року - згідно розрахунку позивача;
- за зобов'язаннями березня 2020 року за період з 11.04.2020 по 10.10.2020 (в межах 6-ти місячного періоду) на суму заборгованості в розмірі 21 234,77 грн (заборгованість за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 та з врахуванням зменшення орендної плати на 50% за період з 12.03.2020 по 31.03.2020);
- за зобов'язаннями квітня 2020 року за період з 11.05.2020 по 10.11.2020 (в межах 6-ти місячного періоду) на суму заборгованості в розмірі 15 174,55 грн (враховуючи зменшення орендної плати на 50%);
- за зобов'язаннями травня 2020 року за період з 11.06.2020 по 10.12.2020 (в межах 6-ти місячного періоду) на суму заборгованості в розмірі 6 456,29 грн (враховуючи зменшення орендної плати на 50%);
- за зобов'язаннями червня 2020 року за період з 11.07.2020 по 15.12.2020 (до звернення з позовом до суду) на суму заборгованості в розмірі 6 469,20 грн (враховуючи зменшення орендної плати на 50%);
- за зобов'язаннями липня 2020 року за період з 11.08.2020 по 15.12.2020 (до звернення з позовом до суду) на суму заборгованості в розмірі 6 430,39 грн (враховуючи зменшення орендної плати на 50%); належною до стягнення є сума пені в розмірі 5 089,97 грн.
Відповідно перерахуванню підлягає заявлена позивачем сума штрафу, яка враховуючи зменшення орендної плати, за перерахунком суду складає 18 241,22 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 2 164,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 087,59 грн, суд зазначає про безпідставне включення до періоду прострочення оплати орендної плати за лютий 2020 року день оплати (07.07.2020), станом на який борг вже не існував; умовами договору узгоджено включення дати оплати для нарахування лише для пені.
Таким чином, за перерахунком суду, з урахуванням зменшення розміру орендної плати та за виключенням дати оплати за зобов'язаннями лютого 2020 року, належними до стягнення з відповідача є 1 256,79 грн 3% річних та 2 187,64 грн інфляційних втрат.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з висновків суду про наявність обов'язку у відповідача зі сплати орендної плати у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати у період з 12.03.2020 по липень 2020 року включно, що в свою чергу вплинуло на розмір пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Між тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сторонами не надано жодних доказів проведення коригування рахунків у спірний період, враховуючи обізнаність та безпосереднє посилання сторін на наявність обставин котрі зумовлюють виникнення/узгодження таких коригувань з огляду на прийняті Урядом України нормативні акти.
Так, за висновком суду у наведеній частині позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: основний борг у розмірі 55 765,20 грн, пеня у розмірі 5 089,97 грн, штраф у розмірі 18 241,22 грн, 3% річних у розмірі 1 256,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 187,64 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі "Проніна проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд вважає, що ним було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені відповідачем не спростовують обґрунтованих висновків викладених в рішенні.
Поряд з зазначеним, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 145,57 грн судового збору та витрати на відправку кореспонденції (направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу) в сумі 40,00 грн.
В якості доказів сплати судового збору до матеріалів позову долучено платіжне доручення №6971 від 16.12.2020 на суму 2 145,57 грн; на підтвердження витрат на послуги Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек від 21.12.2020 на суму 20,00 грн, накладну та поштовий опис вкладення, які підтверджують понесення витрат на відправлення відповідачу позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у якості доказів несення поштових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/20629/20, позивачем (на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками) надано до суду поштовий чек від 21.12.2020 на суму 20,00 грн (сума за пересилання 19,96 грн; округлення 20,00 грн) та накладну від 21.12.2020 на суму 19,96 грн. А отже, позивачем документально підтверджено витрати на поштові відправлення на суму 20,00 грн, а не як заявлено позивачем 40,00 грн.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1 238,12 грн, та витрати, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду та підготовки до її розгляду у сумі 11,54 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) 55 765 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн 20 коп. основного боргу, 5 089 (п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн 97 коп. пені, 18 241 (вісімнадцять тисяч двісті сорок одну) грн 22 коп. штрафу, 1 256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн 79 коп. 3% річних, 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн 64 коп. інфляційних втрат, а також 1 238 (одну тисячі двісті тридцять вісім) грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору та 11 (одинадцять) грн 54 коп. витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду та підготовки до її розгляду.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 10.09.2021