Ухвала від 10.09.2021 по справі 2610/27695/2012

Справа № 2610/27695/2012

Провадження № 4-с/761/287/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та рішення начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Іванів Андрія Олеговича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

встановив:

Заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною скаргою.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Макаренко І.О., яка обґрунтована тим, що суддя Макаренко І.О., на думку заявника, не може розглядати дану скаргу, оскільки не вперше виносить упереджені щодо заявника рішення, які останній оскаржував та, які були скасовані Київським апеляційним судом та тривалий час не розглядала подані ОСОБА_1 скарги, внаслідок чого вказані обставини викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 36 ЦПК України.

Положеннями ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з вересня 2018 року по вересень 2019 року були розглянуті три скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавцящодо неналежного проведення ним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів в межах однієї судової справи, які ідентичні за своїм змістом, мають один і той же предмет та подані з тих самих підстав, у задоволенні яких скаржнику було відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2019 у справі № 2610/27695/2012 (провадження №4-с/761/146/2019) визнано подання ОСОБА_1 скарги на дії виконуючого обов'язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , зловживанням процесуальними правами.

Скарга ОСОБА_1 на дії виконуючого обов'язки заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 була повернута скаржнику.

У вищевказаній ухвалі була висловлена позиція, що подання скарги ОСОБА_1 є зловживанням процесуальними правами, а саме вчинення скаржником дій, метою яких є перешкоджання виконанню рішення суду про стягнення аліментів, оскільки відповідно до даних Автоматизованої системи документообігу суду ОСОБА_1 неодноразово звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргами на дії державного виконавцящодо неналежного проведення ним розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, які ідентичні за своїм змістом, мають один і той же предмет та з тих самих підстав, у задоволенні яких за розглядом справ по суті було відмовлено.

13.08.2019 дана ухвала була скасована постановою Апеляційного суду міста Києва.

Таким чином, при розгляді справ за скаргами ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції неодноразово скасовувалися ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, що сформувало у заявника думку про недовіру до судді та сумніви в неупередженості у зв'язку з чим ОСОБА_1 по справі заявлений відвід головуючому судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно із ст. 3 Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.ст. 2, 7 Закону «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд своєї справи неупередженим, безстороннім судом.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов про України», Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "КастіллоАльгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Крім того, відповідно до ст. 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у заявника виникла недовіра до судді, щодо недостатньої неупередженості, з метою забезпечення достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву безсторонності судді у розгляді справи, для дотримання загальних засад судочинства, відповідно до яких кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, суддя прийшов до висновку, що справу необхідно передати для її повторного перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Макаренко І.О. -задовольнити.

Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та рішення начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Іванів Андрія Олеговича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , передати для повторного автоматичного розподілу справи в порядку ст. 14 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: