Провадження №2/760/4981/21
Справа №760/643/21
10 вересня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення / виклику / сторін цивільну спаву за позовом ОСОБА_1 до Мінстерств аоборони України про стягнення інфляційних втрат, річних та відшкодування моральної шкоди, суд
В січні 2021 року позивач звернувся до суду позовом і просить стягнути з відповідача:
- 26 827, 84 гр. інфляційних втрат;
- 19 797. 44 гр. річних;
- 50 000. 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що є інвалідом 3 групи, учасник бойових дій, брав участь у антитерористичній операції.
10 червня 2015 року йому було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
02 березня 2018 року йому встановлено 3 групу інвалідності, в зв'язку з чим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
17 вересня 2018 року він подав документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , які в подальшому були направлені до Міністерства оборони України, однак рішенням комісії Міністерств оборони України №133 від 21 грудня 2018 року йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, в зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року зобов'язано Міністерство оборони України здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
26 червня 2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги в сумі 419 185. 00 гр.
16 липня 2020 року на виконання рішення суду вказана сума була перерахована на його банківську карту.
З урахуванням цього вважає, що з моменту рішення про відмову в виплаті вказаної суми 21 грудня 2012 року почалося прострочення виконання грошового зобов'язання, яке тривало до 16 липня 2020 року і становить 572 дні.
Виходячи з вимог ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 26 827, 84 гр. інфляційних втрат та 19 707, 44 гр. річних.
Крім того, просить стягнути з відповідача 50 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Зазначає, що причиною виникнення інвалідності стали захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.
Небажання відповідача виконувати закон, вимоги Конституції України, рішення суду, привели до психотравмуючих факторів, а тому з урахуванням характеру та обсягу страждань, їх тривалості просить відшкодувати завдані йому моральні страждання.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 05 січня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 19 січня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками на адресу реєстрації.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
31 травня 2021 року відповідач поав відзив, яким роти позову заперечує.
Посилається на те, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з відшкодуванням позивачу шкоди в зв'язку з проходженням військової служби.
З посиланням на лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року зазначає, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове зобов'язання, а тому на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами.
Крім того, адміністративним судом вирішено спір між позивачем та відповідачем у сфері публічних правовідносин.
Факт виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду публічно-правового спору не може бути доказом виникнення цивільно-правих відносин між сторонами.
З урахуванням цього вважає, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані положення ЦК України щодо відповідальності боржника за прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачені ст. 625 ЦК України.
Вважає також, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди з вини Міністерства оборони У країни, а тому просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальна положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України.
У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання.
Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Судом встановлено, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 133 від 21грудня 2018 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.
На підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2019 року та Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року рішенням комісії від 26 червня 2020 року позивачу було призначено одноразову грошову допомогу як інваліду 3 групи в розмірі 419 185. 00 гр.
Вказана сума була перерахована на картковий рахунок позивача 16 липня 2020 року.
/ а.с.9 - 14 /
За змістом ст.ст. 524, 533-535 та ст.625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиниця (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 459/3560/15-ц від 16 травня 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем виникло 21 грудня 2018 року в день розгляду питання про його виплату відповідно до поданих позивачем через Івано-Франківський обласний військовий комісаріат комісією Міністерства оборони України.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги , на яку позивач має право у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
3-я група інвалідності встановлена позивачу відповідно до довідки МСЕК № 166202 від 14 травня 2018 року.
Тобто, саме з 14 травня 2018 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
Рішення суду позивачем виконано 16 липня 2020 року шляхом перерахування нарахованої суми на картковий рахунок позивача.
/ а.с. 10; 14 /
Відповідно до приведеного позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат за період часу з 21 грудня 2018 року і до 16 липня 2020 року становить 26 827, 84 гр., а річних - 19 707, 44 гр.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідач, подавши відзив, заперечуючи проти приведеної позивачем суми, розрахунок позивача не спростував, своїх розрахунків не навів.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до позиції Верховного Суду в справі №560/798/16-а від 22 січня 2020 року, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується.
Обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача
Віповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в чисельних рішеннях, у тому числі в справі № 464/3789/17 від 10 квітня 2019 року, справі №818/607/17 від 24 березня 2020 року адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.
Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд у своїй практиці виходить з того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам і завжди викликає у людини негативні емоції.
Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Як зазачено вище, з заявою до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги позивач звернувся в вересні 2018 року.
В зв'язку з відмовою в її виплаті позивач змушений був шукати судового захисту.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адмінінстративного суду, вимоги позивача були задоволені.
Остаточне рішення в спорі сторін було ухвалено судом у травні 2020 року, тобто майже через 2 роки після звернення позивача до відповідача.
Суд вважає, що ці обставини мали місце внаслідок протиправних дій відповідача, а тому суд вважає обгрунтованими твердження позивача про завдання йому моральної шкоди діями відповідача.
Як зазначено в ст.23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ці критерії є оціночними поняттями.
Суд враховує, що позивач був військовослужбовцем, отримав травму при виконанні обов'язків військової служби, Медико-санітарною експертною комісією йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.
З урахуванням обставин отримання інвалідності та її причин, суд вважає, що позивач мав право розраховувати на отримання соціальних гарантій, визначених Законом України « Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», однак протиправне рішення відповідача позбавило його такої можливості майже на 2 роки.
Враховуючи ці обставини, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на його користь 3 000. 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.509, 524, 533, 535, 625, 1173 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства оборони України /03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6 ЄДРПОУ 00034022/ на користь ОСОБА_2 / адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / 26 827, 84 гр. інфляційних втрат, 19 707. 44 гр. річних та 3 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України /03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6 ЄДРПОУ 00034022 / 908. 00 гр. судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шереметьєва