СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5609/21
пр. № 2/759/3918/21
03 червня 2021 року суддя Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Шум Л.М.
за участю секретаря: Прокопенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, суд -
Позивач у березні 2021 року звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною і такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) інформацію, поширену ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) на інтернет сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1 , так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом.
Напомню, что Генпрокуратура проводит досудебное расследование в отношении группы бывших депутатов Верховной Рады Украины. Ему и еще ряду выдающихся деятелей той постыдной эпохи развития нашего государства инкриминируют ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (злоупотребление властью или служебным положением), ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 (служебная подделка) УК Украины.
Как сообщала пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, следствием установлено что пан ОСОБА_1 будучи председательствующим на пленарном заседании ВРУ 16 января 2014 года во время голосования «вступил в преступный сговор с председателем счетной комиссии ВРУ, организовали и провели со значительными нарушениями действующего законодательства и Регламента Верховной Рады незаконное голосование за законы, которые впоследствии стали известны на весь мир как «диктаторские законы 16 января 2014 года ».
ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!».
Також просить, зобов'язати ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом видалення недостовірної інформації, поширеної ним ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 год. 09 хв. на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1 , так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом.
Напомню, что Генпрокуратура проводит досудебное расследование в отношении группы бывших депутатов Верховной Рады Украины. Ему и еще ряду выдающихся деятелей той постыдной эпохи развития нашего государства инкриминируют ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (злоупотребление властью или служебным положением), ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 (служебная подделка) УК Украины.
Как сообщала пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, следствием установлено что пан ОСОБА_1 будучи председательствующим на пленарном заседании ВРУ 16 января 2014 года во время голосования «вступил в преступный сговор с председателем счетной комиссии ВРУ, организовали и провели со значительными нарушениями действующего законодательства и Регламента Верховной Рады незаконное голосование за законы, которые впоследствии стали известны на весь мир как «диктаторские законы 16 января 2014 года ».
ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!».
Також просить, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 75 000 грн. та судові витрати.
Згідно відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову, оскільки вказана інформація поширена на його особистій сторінці у соціальній мережі та не мала на меті широке розповсюдження, також публікація вказаного матеріалу не мало принизити честь, гідність чи завдати шкоду діловій репутації ОСОБА_1 , а виключно висвітлює його ставлення до публічних висловлювань позивача та його особисту оцінку, висловлені судження є оціночними (а.с. 147-160).
Ухвалою суду від 23.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 145).
Ухвалою суду від 03.06.2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову та не визнав моральну шкоду, оскільки не вважає, що вона ним була спричинена.
Позивач та його представник до суду не з'явилися. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить ОСОБА_2 міститься інформація наступного змісту «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1 , так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом.
Напомню, что Генпрокуратура проводит досудебное расследование в отношении группы бывших депутатов Верховной Рады Украины. Ему и еще ряду выдающихся деятелей той постыдной эпохи развития нашего государства инкриминируют ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (злоупотребление властью или служебным положением), ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 (служебная подделка) УК Украины.
Как сообщала пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, следствием установлено что пан ОСОБА_1 будучи председательствующим на пленарном заседании ВРУ 16 января 2014 года во время голосования «вступил в преступный сговор с председателем счетной комиссии ВРУ, организовали и провели со значительными нарушениями действующего законодательства и Регламента Верховной Рады незаконное голосование за законы, которые впоследствии стали известны на весь мир как «диктаторские законы 16 января 2014 года ».
ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!» (а.с. 23-24, 26, 27).
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Право на повагу людської гідності - це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим (або громадянським) правом.
Статтею 1 Загальної декларації прав людини закріплено: всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За правилами ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а правилами ст. 297 цього ж Кодексу встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред'явити орган цієї юридичної особи (п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Положеннями абз. 5 п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить, відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», які, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною законодавства України.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даному випадку, суд вважає, що вищезазначене викладене твердження відповідача, не носять характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження.
Такі твердження відповідача є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, а доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Зокрема міститься наступна недостовірна, негативна інформація стосовно Позивача (мовою оригіналу): «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1 , так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом.
Напомню, что Генпрокуратура проводит досудебное расследование в отношении группы бывших депутатов Верховной Рады Украины. Ему и еще ряду выдающихся деятелей той постыдной эпохи развития нашего государства инкриминируют ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (злоупотребление властью или служебным положением), ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 (служебная подделка) УК Украины.
Как сообщала пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, следствием установлено что пан ОСОБА_1 будучи председательствующим на пленарном заседании ВРУ 16 января 2014 года во время голосования «вступил в преступный сговор с председателем счетной комиссии ВРУ, организовали и провели со значительными нарушениями действующего законодательства и Регламента Верховной Рады незаконное голосование за законы, которые впоследствии стали известны на весь мир как «диктаторские законы 16 января 2014 года ».
ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!».
Вказане, переконує необмежене коло читачів інтернет ресурсів у тому що ОСОБА_1 який є юристом, науковцем-правником, покинув Україну, тривалий час постійно проживає за межами України, переховується від правоохоронних органів та не має морального права надавати оцінку подіям, які відбуваються в Україні, що є негативним висловлювання. Крім того відсутні жодні вказівки на наявність оціночного судження, дане висловлювання суперечать дійсності, виходять за межі моралі, норм спілкування, принижують ОСОБА_1 як, правознавця та науковця.
Мережа «Facebook» надає технічну можливість будь-якій особі переглянути сторінки користувачів та публікацій на них. Відтак розміщення публікацій на сторінці соціальної мережі «Facebook» є поширенням інформації. Крім того і ствердженням факту поширення інформації серед значної кількості людей є відмітки про «уподобання» даного запису іншими людьми шляхом використання функціоналу сайту. На момент подачі даного позову наявні 10 осіб які відмітили вподобання щодо розміщеної інформації, тобто ознайомились з нею, що підтверджує факт розповсюдження недостовірної інформації необмеженому колу осіб. Крім того, можливість будь якої особи ознайомитись з даним записом переходячи на посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 є вказівкою на поширення даної інформації.
Інформація, яка поширена на вищезазначеному ресурсі безпосередньо стосується позивача, оскільки в статті чітко зазначено ім'я та прізвище позивача, крім того зазначена посада, яку він займав. Крім того, інформація про перших віце-спікерів парламенту є загальновідомою та загальнодоступною для ознайомлення в мережі інтернет, тому ідентифікація особистості згаданої в оскаржуваній публікації є очевидною.
Вказана інформація є недостовірно та такою, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 народився, все життя постійно проживає на території України та ніколи не змінював постійне місце проживання, ніколи не жив за кордоном, а також ніколи не переховувався від правоохоронних органів. На підтвердження постійного перебування на території України з літа 2016 року (час який відповідач зазначив як такий що позивач покинув територію України) позивач додає відповідні докази - чисельні процесуальні документи, які отримувалися позивачем під час досудового розслідування кримінального провадження, зокрема постанову про закриття кримінального провадження від 05 травня 2020 року, низку судових рішень, якими встановлено відсутність складу злочину у діях ОСОБА_1 , а також інші документи, які підтверджують факт постійного проживання позивача на території України (квитки, медичні довідки, копії громадянського паспорту, копію закордонного паспорту).
Отже, суд приходить до висновку, що позивач постійно проживав на території України, а наведена в статті інформація про те, що він переховується за межами України з літа 2016 року є недостовірною.
Під час досудового розслідування КП № 42015000000002664 судами прийняті рішення, якими встановлено необґрунтованість підозри, відмовлено у надані дозволу на спеціальне розслідування, двічі відмовлено в задоволенні клопотань ГПУ щодо затримання для обрання запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені вище висловлювання, є твердженнями, в яких об'єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість підтвердження, тобто оцінки істини наведених відомостей, тобто вона викладена у формі фактичних тверджень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду Украйни від 31 березня року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначалося, що моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з нанесенням шкоди здоров'ю, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, крім того, пункт 9 цієї постанови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та розміру страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тощо), а також з огляду на інші обставини. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь падіння престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для повернення до первісного стану.
Оскільки позивач є правником, науковцем, а захист його порушених прав буде вимагати значних витрат часу, створює значні ускладнення у повсякденному житті позивача, суд вважає що обґрунтованою сумою компенсації є сума у розмірі дві тисячі гривень.
Відповідачем не надано жодних доказів достовірності інформації, яка була викладена ним у статті та оприлюднена у мережі Інтернет на його сторінці щодо позивача. В свою чергу, позивачем доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем.
Судом встановлено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності або перекручені.
При цьому судом встановлено, що зазначена інформація є недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати недостовірною і такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) інформацію, поширену ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) на інтернет сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1, так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом… ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!»
Зобов'язати ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом видалення недостовірної інформації, поширеної ним ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 год. 09 хв. на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 «А сегодня я решил напомнить тем кто забыл кто такой ОСОБА_1 , так страстно пекущийся о благоденствии Украины сегодня, однако не сильно волновавшийся о судьбе Родины совсем в недалеком прошлом.
Напомню, что Генпрокуратура проводит досудебное расследование в отношении группы бывших депутатов Верховной Рады Украины. Ему и еще ряду выдающихся деятелей той постыдной эпохи развития нашего государства инкриминируют ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 (злоупотребление властью или служебным положением), ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 (служебная подделка) УК Украины.
Как сообщала пресс-служба Генеральной прокуратуры Украины, следствием установлено что пан ОСОБА_1 будучи председательствующим на пленарном заседании ВРУ 16 января 2014 года во время голосования «вступил в преступный сговор с председателем счетной комиссии ВРУ, организовали и провели со значительными нарушениями действующего законодательства и Регламента Верховной Рады незаконное голосование за законы, которые впоследствии стали известны на весь мир как «диктаторские законы 16 января 2014 года ».
ОСОБА_1 огласили подозрение, но он «мужественно» успел покинуть пределы Украины летом 2016 года и не менее «мужественно» уже лет пять как скрывается от правоохранительных органов Украины, претерпевая все невзгоды проживания на чужбине!»
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) на користь ОСОБА_1 кошти за завдану моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р.) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Л.М. Шум