Справа № 758/8408/21
3/758/5338/21 Категорія 208
26 липня 2021 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Головчак М. М., ОСОБА_1, керівник ТОВ «Сандіко», дату народження та адресу проживання встановити не вдалось, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 696/26-15-04-15-22 від 04 червня 2021 року, вбачається, що при проведені камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2021 року, встановлено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме: ведення податкового обліку з порушенням податкового законодавства, а саме: п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, що відображено в акті перевірки від 20.05.2021 року № 39914/ж5/26-15-04-15-18/34482298 за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП як, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Клопотань про розгляд справи у її відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслала.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожно їсправи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративнеправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згіднозі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїмв нутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Разом з тим, суд наголошує, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 він не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки не містить підпису ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останній не роз'яснювались процесуальні права, а тому вона була позбавлена можливості дати будь-які пояснення по суті правопорушення. Відомостей про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підпису в протоколі не міститься.
Матеріали справи містять акт від 04 червня 2021 року №1363/ж12/26-15-04-15-23/ про неявку керівнику ТОВ «Сандіко»" ОСОБА_1 для складання, ознайомлення та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, однак до матеріалів справи не долучено даних, які б свідчили про належне повідомлення ОСОБА_1 .
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані дані про дату народження, громадянство та місце проживання/реєстрації особи, що притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для її ідентифікації.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, доказів того, що уповноваженою на складання протоколу особою вживались будь-які заходи з метою встановлення зазначених відомостей.
За вказаних обставин судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би безперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7, 163-1, 247, 256, 278, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представнико мпротягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя М.М. Головчак