Справа № 752/24939/17
Провадження № 2/752/347/21
Іменем України
02.09.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.
за участю секретаря - Воробйова І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Управління Активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В листопаді 2017 позивач в особі представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 690002676 від 20.12.2007 року в розмірі 53646,70 грн та стягнути судовий збір в розмірі 1600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» сторонами 20.12.2007 було укладено кредитний договір № 690002676. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов'язання - припинив вносити платежі, передбачені умовами кредитного договору як повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. 18.12.2012 ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 2012-1-2/1. 27.12.2012 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та ТОВ Компанією з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір купівлі-продажу № 27/12/2012-01, згідно якого відбулось переуступлення прав вимоги.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, яка станом 23.11.2017 року складає 53646,70 грн., оскільки позичальником не виконується зобов'язання щодо погашення кредитного договору на умовах, які викладені у кредитному договорі № 690002676 від 20.12.2007 року, що призвело до утворення заборгованості.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 01.06.2018, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 10.07.2018 ухвалено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 387 від 26.05.2020 повторно призначено автоматизований розподіл судової справи.
У червні 2020 року дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущені строки позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Судом встановлено, що 20.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 690002676. У тимчасове користування на умовах кредитного договору Банк надав відповідачу кредит у вигляді грошових коштів, а відповідач зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20.12.2008.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов'язання - припинив вносити платежі, передбачені умовами кредитного договору як повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. Внаслідок зазначеного, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором № 690002676, яка станом на 18.12.2012 становила 53646,70 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 18041,83 грн; заборгованість по відсоткам - 35604,87 грн; заборгованість по штрафних санкціях (пені) штрафні санкції - 0 грн.
18.12.2012 ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 2012-1-2/1.
27.12.2012 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та ТОВ Компанією з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір купівлі-продажу № 27/12/2012-01, згідно якого відбулось переуступлення прав вимоги.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-010 від 27.12.2012 та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб. Які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», включно в до гр. ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить 53646,70 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 18041,83 грн; заборгованість по відсоткам - 35604,87 грн; заборгованість по штрафних санкціях (пені) штрафні санкції - 0 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якою охоплено ст. ст. 1046-1053.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Не оспорюючи факт укладення кредитного договору та отримання коштів за таким договором, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на сплив позовної давності.
За змістом ст. ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 18.12.2012 року первісним і новим кредитором договору відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, а в подальшому договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 від 27.12.2012 року, для ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» строки звернення підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ «Альфа-Банк».
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 553/3288/15-ц (провадження № 61-45324св18).
А як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
З матеріалів справи не вбачається коли саме внесений останній платіж за кредитним договором відповідачем. Строк повного виконання зобов'язань за кредитним договором визначений 20.12.2008 року, тоді як з позовом позивач звернувся лише у листопаді 2017 року після спливу встановленого законом строку звернення до суду, про застосування якого просив відповідач, що є підставою для відмови в позові.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що можуть свідчити про наявність подій в силу ст. 263 ЦК України, які б зупинили перебіг позовної давності.
За змістом ч. ч. 2 - 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також в силу ст.266 ЦК України не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам, які передбачені статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги. Висновки суду в цій частині відповідають позиції висловленій у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 №756/9094/15 (провадження №61-47455св18) та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Тому, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд вважає необхідним у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Управління Активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності.
У зв'язку з цим, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають й стягненню з відповідача судові витрати по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Управління Активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю.Мазур