695/1382/20
1-кп/707/120/21
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
13 вересня 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250150001206 від 23.12.2019, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор відповідно до ст. 331 КПК України заявила клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою. В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, а також зауважила, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, а ОСОБА_5 притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються негативно, обоє не мають міцних соціальних зв'язків, не працюють, не мають сталих джерел доходу, що може свідчити про те, що, перебуваючи на волі, вони можуть продовжувати злочинну діяльність, ухилятися від явки до суду, тому просить вирішити питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених на 60 днів.
Захисники та обвинувачені заперечили проти задоволення клопотання прокурора.
При цьому, захисник ОСОБА_6 просила суд взяти до уваги те, що негативна характеристика за місцем проживання, відсутність сталих джерел доходу та міцних соціальних зв'язків не можуть бути підставами для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не свідчать про можливість обвинуваченого переховуватися від суду. Зазначила, що свідки у даному кримінальному провадженні допитані, а речові докази перебувають у камері схову, тому ризик знищення чи спотворення останніх відсутній. Зауважила, що обґрунтування клопотання про продовження міри запобіжного заходу наявністю у її підзахисного судимостей є незаконним, оскільки останній уже відбув міру покарання і таким чином віддав борг суспільству. З огляду на вищевикладене, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 просили суд змінити останньому запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 звернув увагу суду на те, що реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, не доведені, а лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для продовження тримання під вартою. Також захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 все своє свідоме життя працював, а безпосередньо перед затриманням не був працевлаштований офіційно лише останні кілька місяців. Зауважив, шо його підзахисний ОСОБА_5 примирився з потерпілою та відшкодував завдані збитки, про що свідчить письмова заява останньої про відсутність претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 . Крім того, наголосив на тривалості перебування під вартою його підзахисного, а також вказав, що останній має бабусю похилого віку, яка потребує догляду. За вказаних обставин захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_5 просили суд змінити останньому запобіжний захід на більш м'який, зокрема, цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Судом установлено, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених продовжено до 17 вересня 2021 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Разом із цим, завершити судове провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можливо.
Cуд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованого їм кримінального правопорушення (злочину).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року, п. 175; яке вказує на те, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) від 04 липня 2019 року, п. 155).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення покарання, переховуватися від суду.
Також, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, суд надає оцінку особам обвинувачених, які мають молодий вік; тяжкими захворюваннями, що перешкоджали б утриманню їх під вартою, не страждають; є неодруженими; до затримання офіційно працевлаштовані не були; утриманців у розумінні закону не мають; раніше притягувалися до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з вказаними обставинами суд дійшов висновку про те, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
Наявність у обвинувачених постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, не підтверджено, що вони є власниками оселі, у якій проживають, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність у них «зв'язку» з житлом, тобто з місцем, де вони постійно проживають/перебувають і де їх можливо знайти.
Таким чином, суд переконаний, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованого злочину та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави суду для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.
Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає, що тимчасова ізоляція ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів обвинувачених, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності осіб, яким пред'явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України. І навіть запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не усуває вище перелічені ризики, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають власного житла і законного джерела доходу, що унеможливлює виконання даного запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, суд на теперішній час не встановив.
Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.
Зокрема, стороною захисту не підтверджено, що обвинувачені мають власне житло, де їх можливо постійно знайти, та законний дохід, який дозволить їм перебувати під домашнім арештом і не відлучаючись з будинку. Відсутні також позитивні характеристики на обвинувачених з місця проживання.
Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених та їхніх захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який, зокрема, цілодобовий домашній арешт, слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд ,-
У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також їхніх захисників - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12 листопада 2021 року, включно.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання, а також прокурору - для контролю.
Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 12 листопада 2021 року, включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.
Суддя: ОСОБА_1