Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1237/21
27 серпня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Гарбазей Д.О.
представника відповідача
за довіреністю Кирман В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у листопаді 2019р. помер ОСОБА_3 , 1979р. народження, про що складено актовий запис №49 від 04.01.2020р., який приходився позивачу двоюрідним онуком (був онуком її рідної сестри ОСОБА_4 ).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складу якої входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала останньому на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2017р.
Позивач вказує, що за життя вона підтримувала із ОСОБА_3 тісні стосунки, він приходив до неї у гості. Крім того, останнім часом він говорив, що зустрічається з жінкою та планує переїхати до неї в село. Останній раз у лютому 2019р. вже з ним не було телефонного зв'язку і позивач вирішила, що він поїхав до цієї жінки. Пройшов тривалий час, від нього не було звісток, позивач почала навідуватися до нього додому, але двері ніхто не відчиняв; сусіди нічого не знали про нього. Згодом вона знову прийшла за місцем його проживання і невідома особа повідомила, що ОСОБА_3 більше за вказаною адресою не живе. У грудні 2019р. вона на кладовищі №6 у м. Черкаси дізналась, що ОСОБА_3 тут похований.
17.02.2021р. позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, оскільки інших спадкоємців немає. При цьому, вона дізналась, що 11.09.2020р. заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Отже, 17.02.2021р. позивач подала заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва до Першої Черкаської державної нотаріальної контори.
Постановою державного нотаріуса від 19.02.2021р. їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропуском строк для прийняття спадщини.
Позивач вважає, що нею з поважних причин пропущені строки звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки після смерті ОСОБА_3 вона згодом дізналась про його смерть (дата смерті листопад 2019р.); з грудня 2019р. почалося поширення вірусного респіраторного захворювання Covid-19, в т.ч. і в Україні; з 12.03.2020р. запроваджено карантин і введено обмеження, враховуючи її вік та наявність ряду захворювань.
Таким чином, позивач просить суд, - визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті померлого у листопаді 2019р. ОСОБА_3 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою суду від 24.02.2021р. повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 26.02.2021р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.05.2021р. залучено третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 13.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Відповідачем відзив на позов не подано. Третьою особою письмові пояснення по суті позову не подані.
В судовому засіданні позивач та її представник просили задовольнити позовні вимоги, враховуючи доводи позовної заяви. Крім того, додали, що у лютому 2019р. позивач останній раз спілкувалася із ОСОБА_3 , а потім пів року його не було і на зв'язок він не виходив. У грудні 2019р. на кладовищі №6 вона дізналась про те, що він тут похований. Позивач знає, що останнім днем подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса був день 31.05.2020р. Враховуючи її вік, стрес, стан здоров'я, початок поширення вірусного захворювання у грудні 2019р., встановлений у березні 2020р. карантин, вона перебувала на самоізоляції, а тому дій по подачі заяви нотаріусу, вона не вчиняла. Також нею не було направлено нотаріусу письмову заяву про прийняття спадщини ні через поштове відправлення, ні через своїх рідних. Вважає ці обставини поважними щодо пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Лише у 2021р. вона звернулася до нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори і подала заяву, але вже було пропущено відповідний шестимісячний строк. Судові витрати залишає позивач за собою.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважних причин; нею не повідомлено суду обставин , ні не надано доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Жодних перешкод у позивача щодо своєчасної подачі відповідної заяви до нотаріуса, не було.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що актовий запис №49 про смерть ОСОБА_3 , 1979р. народження складений 04.01.2020р. про те, що останній помер у листопаді 2019 року, про що свідчить лист Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 10.02.2021р. та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 17.02.2021р.
За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2017р.,Ю посвідченого нотаріусом (реєстр №232).
Позивач, вона ж, до реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 04.10.1969р. (актовий запис №1644, свідоцтво про шлюб від 04.10.1969р.), мала прізвище ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про народження від 01.11.1966р. (актовий запис №118).
Крім того, ОСОБА_1 мала рідну сестру ОСОБА_7 (свідоцтво про народження від 1949р., актовий запис №72), яка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 (свідоцтво про шлюб від 21.01.2021р., актовий запис №35) отримала прізвище ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до даних свідоцтва про смерть від 21.01.2021р., актовий запис №1318.
ОСОБА_4 мала дочку ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про народження від 21.01.2021р., актовий запис №17 від 17.02.1953р., яка 15.09.1978р. уклала шлюб із ОСОБА_10 і змінила прізвище на ОСОБА_11 , про що свідчить лист органів РАЦСу від 22.12.2020р.
Відповідно до свідоцтва про народження від 06.12.2016р., актовий запис №1740, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Крім того, встановлено, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №755 (свідоцтво про смерть від 06.12.2016р.).
За матеріалами, що надані 11.05.2021р. на запит суду нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка мала місце у листопаді 2019р., до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців із заявою про прийняття чи про відмову від спадщини не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавались. Крім того, повідомлено до 11.09.2020р. до нотаріальної контори ОСОБА_2 подано вимогу-претензію про задоволення вимоги кредитора, яка прийнята нотаріусом. Відомості про чинні заповіти відсутні, відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 11.09.2020р. Крім того, Першою Черкаською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 № НОМЕР_1 .
Також, за матеріалами, що надані позивачем до позову, встановлено, що ОСОБА_1 17.02.2021р. подала приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвій І.Ю. заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва після смерті ОСОБА_3 (реєстр №226) і постановою державного нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. від 18.02.2021р. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст. 1258 ЦК України). Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто . Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).
За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України (435-15). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України (435-15), звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
За результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку про відсутність доказів поважності причин пропуску позивачем ОСОБА_1 строку, визначеного законом, для подання до нотаріуса заяви прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Судом встановлено, що ОСОБА_1 дізналась про смерть ОСОБА_3 у грудні 2019р., про що нею зазначено у позовній заяві та в судовому засіданні.
Факт втрати близької людини завжди супроводжується стресом і глибокими душевними стражданнями. Утім, тяжкий моральний та психологічний стан не виключає необхідності вчинення спадкоємцями юридично значимих дій, спрямованих на прийняття спадщини, протягом визначеного законом строку. У своїй постанові від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц ВС зазначив, що глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей і законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, враховував морально-психологічну сторону прийняття спадщини.
Крім того, наявність у позивача ряду захворювань, також не свідчить про поважність причин пропуску відповідного строку. Ті медичні документи, що надані із позовом, свідчать про те, що ОСОБА_1 проходила курси лікування, обстеження у медичних закладах протягом часу з 2016р. по 2018р. Наявність встановленої їй третьої групи інвалідності також не є поважною причиною. Слід також звернути увагу на те, що не є поважними причинами пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, про що зазначено у постановах ВС від 06.02.2018 у справі 180/1163/16-ц, ВС від 26.02.2020 у справі № 286/27/18, від 07.02.2020 у справі №431/1160/18-ц, від 02.09.2020 у справі № 761/10023/13-ц, у справі №703/1560/17.
Також, безпідставними є посилання позивача та її представника на те, що ОСОБА_1 після обізнаності в грудні 2019р. про смерть ОСОБА_3 не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки з грудня 2019р. почалося поширення вірусного респіраторного захворювання Covid-19 по світу, а з 12 березня 2020р. в Україні введено карантинні заходи, оскільки робота нотаріальних контор та приватних нотаріусів припинена не була. Доказів того, що певні нотаріуси чи державні нотаріальні контори не працювали, або відмовили їй у наданні консультацій, прийняття заяви тощо, - встановлено судом не було, враховуючи шестимісячний строк для подачі заяви, який тривав до 31.05.2020р. Крім того, позивач не скористалася правом направлення відповідної заяви поштовим відправленням.
Доказів того, що позивач у цей період часу перебувала на самоізоляції, до суду не надано. Крім того, відсутність у позивача свідоцтва про смерть спадкодавця та дії, які нею вчинялися щодо збору документів, які підтверджують родинні відносини, не може розцінюватися як об'єктивна обставина, яка утруднювала здійснення нею дій щодо подачі відповідної заяви про прийняття спадщини. При цьому, слід зазначити, що саме на нотаріуса покладено обов'язок з'ясування відомостей стосовно факту смерті спадкодавця.
До такого висновку прийшов ВС у постанові від 24.09.2020р. у справі №310/2327/18.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 09.09.2021р.
Головуючий: С. М. Позарецька