Справа № 548/16/21
Провадження № 2/548/282/21
07.09.2021 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Старокожко В.П.,
за участю секретаря судових засідань - Комаренко В.М.,
представника позивача - Крат А.В.,
представника відповідача - Клімова А.Ю.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в особі Хорольської філії АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної шкоди,
В січні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі АТ «Полтаваобленерго») в особі Хорольської філії АТ «Полтаваоблернерго» звернулось в суд з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що винні дії відповідачки, які виразилися в тому, що вона 30.12.2019 року близько 15 години, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Новий Байрак Хорольського (нині Лубенського ) району Полтавської області не врахувала дорожньої обстановки , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралася з керуванням та скоїла наїзд на електроопору № 8, за що Хорольським районним судом Полтавської області 13.01.2020 року її було притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн., призвели до спричинення позивачу матеріальної шкоди в сумі 10192 грн. 60 коп., які останній поніс у зв'язку з проведенням ремонтних робіт цієї електроопори, в зв'язку з чим просив стягнути ці грошові кошти із відповідачки.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 21.04.2021 року залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «СК «Універсальна» (далі ПАТ «СК «Універсальна») в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог. /а. с. 69-70/.
В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Звернув увагу суду, що наявний у відповідачки страховий поліс, передбачає сплату франшизи в сумі 200 000 грн., а тому страхова компанія не можу бути відповідачем по даній справі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідачки - адвокат Клімов А.Ю. в судовому засіданя позов не визнав, вказав, що позивачем не доведено належними доказами розмір спричиненої майнової шкоди, крім того зазначив з посиланням на практику Верховного Суду, що належним відповідачем по даній справі повинна бути ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», з з цих підстав просив відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, допитавши сторони, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 30.12.2019 року близько 15 години, відповідач ОСОБА_1 керуючи власним автомобілем марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Новий Байрак Хорольського (нині Лубенського ) району Полтавської області не врахувала дорожньої обстановки , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралася з керуванням та скоїла наїзд на електроопору № 8, в результаті чого пошкодила цю електроопору.
31 грудня 2019 року позивачем були проведено ремонтні роботи відновлення та заміни залізобетонної електроопори. Вартість понесених витрат по виконанню робіт становить 10192 грн. 60 коп., що підтверджується кошторисним розрахунком на виконання робіт, довідкою про завдані матеріальні збитки (а.с.9-10).
Згідно постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 13 січня 2020 року, яка набрала законної сили 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме у тому, що вона 30.12.2019 року близько 15 години, керуючи власним автомобілем марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Новий Байрак Хорольського (нині Лубенського ) району Полтавської області не врахувала дорожньої обстановки , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралася з керуванням та скоїла наїзд на електроопору № 8, в результаті чого пошкодила цю електроопору. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність винуватиці пригоди ОСОБА_1 була забезпечена, про що свідчить копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8449439 від 31.03.2019 року (а.с.66), згідно якого страхувальник ОСОБА_2 застрахувала транспортний засіб Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 номер рами НОМЕР_3 у ПАТ «Страхова компанія «Унівенсальна» строком на один рік з 31.03.2019 до 31.03.2020 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну складає 100000 грн, розмір франшизи - 200 000 грн.
03.09.2019 року ОСОБА_2 продала вказаний транспортний засіб відповідачці ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу 8041/2019/1648026 від 03.09.2019 року ( а.с.64).
В зв'язку зі зміною власника відбулася перереєстрація вказаного транспортного засобу за відповідачкою та було змінено державний реєстраційний номер з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 .
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.1, 2 ст. 20-1 , передбачено, що у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
Таким чином права та обов'язки страхувальника за договором страхування № АМ/8449439 від 31.03.2019 року переходять до відповідачки ОСОБА_1 , як власника застрахованого трансопртного засобу і діють до 31.03.2020 року.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до страхової компанії з клопотанням про відшкодування спричиненої страховим випадком майнової шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Згідно з частиною першою та другою статті 1166 ЦК України позивач повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.(Постанова ВСУ від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14).
Відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У частині першій статті 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Пунктом 33.2. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Відповідно до положення статті 34.3 Закону, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині розміру завданої шкоди.
Відповідно п.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.22.1 ст.22 визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 33.1 статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Таким чином, Закон України «Про обов'язковестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначає, що належним доказом на підтвердження розміру заподіяної шкоди має бути документ, складений нейтральною, безсторонньою особою (аварійним комісаром, оцінювачем або експертом), а не потерпілим чи винуватцем самостійно.
З урахуванням викладеного суд констатує, що розмір заподіяної шкоди не може визначатись на підставі кошторисного розрахунку на виконання робіт, довідки про завдані матеріальні збитки, оскільки ці документи не містять інформації які саме пошкодження були заподіяні електроопорам, вартості утилізації залишків, а також містять інші необґрунтовані складові, які впливають на розмір шкоди (відрахування на соціальні заходи, загальновиробничі витрати, кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з оподаткуванням, та інші затрати).
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що документи надані позивачем є недопустимими доказами на підтвердження розміру заподіяної позивачу шкоди.
Позивачем також не надано доказів, які б підтверджували факт оплати зазначених сум на закупівлю матеріалів та виконання робіт, документів у підтвердження проведення господарських операцій, із вказаного розрахунку не вбачається, яку методику використав позивач при обрахунку матеріальної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, заслуговують на увагу сторони відповідача про те, що завдана шкода не оцінена належним чином, як того вимагає Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем самостійно не обрано аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, не надано доказів на підтвердження понесених збитків та оплати на купівлю та ремонт пошкодженого майна.
Позивач також не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення судової експертизи в суді.
За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявний в матеріалах справи акт на оприбуткування та списання демонтованих ТМЦ від 31.12.2019 року не є належним доказом списання та оприбуткування пошкодженої відповідачем електроопори, так як не містить даних, які б свідчили, що даним актом списано пошкоджену в с. Н.Байрак Хорольського ( нині Лубенського ) району 30.12.2019 року електроопору.
Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Вказаний закон не передбачє можливості збільшення франшизи за домовленістю сторін, і містить категоричне твердження про те, що розмір франшизи не може перевищувати 2-х відсотків від суми страхової виплати шкоди заподіяної майну потерпілих.
Таким чином зазначена в договорі страхування франшиза в 200 000 грн., яка становить 200% від суми страхового відшкодування на переконання суду є помилково зазначеною сумою франшизи, не може бути прийнята судом до уваги, як підстава покладення на відповідачку ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати нараховану позивачем шкоду.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги позовом Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО»
(Код ЄДРПОУ 00131819, адреса: м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 5)
в особі Хорольської філії АТ «Полтаваобленерго»
(Код ЄДРПОУ 25717259, адреса: м. Хорол, вул. Лагодинська, буд. 90/2)
до ОСОБА_1 ,
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 )
третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»
(Код ЄДРПОУ 20113829, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 9)
про відшкодування матеріальної шкоди
залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом п'яти днів з дати проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Головуючий