Справа №522/16604/21
Провадження по справі №1-кс/522/8847/21
09 вересня 2021 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту з майна, накладений в рамках кримінальної справи №05820030109, посилаючись на наступне.
Постановою старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_5 від 14.09.2003 у кримінальній справі №05820030109 було накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_4 .
Постановою Приморського районного суду м Одеси від 18.11.2003 у справі №1-п30/2003 ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності та було закрито кримінальне провадження відносно нього.
Разом з цим, в порушення вимог ст.214 КПК України (в редакції 1960 року), слідчий не вирішив питання про скасування заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, тобто не скасував арешт, накладений постановою старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_5 .
На даний час відсутні підстави для арешту вищевказаного домоволодіння, майно незаконно перебуває під арештом протягом тривалого часу, оскільки кримінальна справа №058200900193 від 05.02.2010 є закритою, так як до ЄРДР не вносилась, слідчим при винесенні постанови про закриття кримінальної справи не виконані вимоги ст.214 КПК України (в редакції 1960 року) щодо скасування заходів забезпечення цивільного позову та спеціальної конфіскації.
Накладений арешт порушує право власника розпоряджатися належним йому майном та на цей час необхідність у ньому відпала, у зв'язку з чим його представник просить скасувати арешт на належне йому майно.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 захисник ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила його задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового засідання було повідомлено належним чином.
Розглянувши клопотання, заслухавши доводи захисника, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З клопотання заявника вбачається, що прокуратурою Приморського району м. Одеси здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі №05820030109 стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.368 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_5 від 14.09.2003 у кримінальній справі №05820030109 було накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_4 .
Постановою Приморського районного суду м Одеси від 18.11.2003 у справі №1-п30/2003 ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження стосовно нього було закрито.
Разом з цим, в порушення вимог ст.214 КПК України (в редакції 1960 року), слідчий не вирішив питання про скасування заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, тобто не скасував арешт, накладений постановою старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_5 .
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.126 КПК України (1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до п.9 розділу XI Перехідних положень КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, а тому дане клопотання про скасування арешту майна підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто в порядку КПК України (1960 року).
Згідно ст.126 КПК України (1960 року), накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання про скасування арешту майна з наведених підстав.
Керуючись ст.126 КПК України 1960 року, ст.ст.167-174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт з майна, накладений постановою старшого слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси ОСОБА_5 від 14.09.2003 у кримінальній справі №05820030109.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя:
09.09.2021