Справа № 522/4262/21
Провадження № 2/522/5910/21
31 серпня 2021 року
Приморський районний суд м. Одеси
у складі судді Косіциної В.В.
за участю секретаря судового засідання Пашковського В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни про визнання договору дарування недійсним, -
15 березня 2021 року позивач АТ «Універсал Банк», звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни про визнання договору дарування недійсним, в якій просить суд:
Визнати недійсним договір дарування частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений зокрема, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.04.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2101, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною.
Обгрунтовуючи свій позов про визнання недійсним договору дарування частини квартири позивач зазначає, що оспорюваний правочин дарування частини квартири не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а направлений на фіктивний перехід права власності на майно близького родича з метою приховати таке майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, адже договір дарування був укладений після відкриття провадження у справі № 523/11823/15 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у вказаній цивільній справі Косіцину В.В.
Ухвалою від 31.03.2021 року було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 29 квітня 2021 року на 10 годину 30 хвилин.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року було задоволено частково заяву представника акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову та накладено арешт на Ѕ частину квартири площею 116,3 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування серія та номер: 2101, виданий 01.04.2017, видавник: Таранська А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34578137 від 01.04.2017 року.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року було частково задоволено клопотання представника позивача акціонерного товариства «Універсал Банк» про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Таранської Алини Миколаївни копію договору дарування частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.04.2017 року, що зареєстрований в реєстрі за №2101.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, зазначив, що відчуження належної відповідачу ОСОБА_2 ј частини квартири на користь батька ОСОБА_1 жодним чином не свідчить про фіктивний перехід прав власності на майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, адже у власності ОСОБА_2 знаходиться квартира АДРЕСА_2 , що перебувала під іпотекою АТ «ВТБ-Банк» в якості забезпечення виконання зобов'язань саме за кредитним договором № 16/08-Р від 25.03.2008 року (іпотечний договір від 25.03.2008 року), а отже банк не позбавлений можливості отримати кошти від реалізації предмета іпотеки, також заявив про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, зазначив, що договір дарування частини квартири не є фіктивним, адже дарувальниками за таким договором виступав не тільки відповідач ОСОБА_2 , а й його сестра ОСОБА_4 , правочин спрямований на реальне настання правових наслідків у вигляді дарунку йому належних їм частини квартири, зазначав, що його син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 реально в квартирі не проживали на час посвідчення договору, та не проживають досі, з 07.06.2017 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_3 та наразі зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
23 червня 2021 року позивач подав до суду «уточнену» позовну заяву, в якій фактично зменшив позовні вимоги оскільки просить визнати договір дарування недійсним в частині передачі ОСОБА_2 ј частки квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , підстави позову не змінювалися.
Ухвалою суду від 02.07.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті 16 серпня 2021 року о 15 год. 00 хв. у залі суду № 224 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.
У судове засідання 16 серпня 2021 року з'явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2 , судом було заслухано пояснення сторін, досліджено письмові докази та оголошено перерву до 31 серпня 2021 року для подання позивачем завірених копій письмових доказів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази та оцінивши усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності у їх взаємозв'язку, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовної акціонерного товариства «Універсал Банк» у повному обсязі.
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07.02.2017 року по справі № 522/11823/15-ц було стягнуто з в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» заборгованість за договором у розмірі 5 512 304 (п'ять мільйонів п'ятсот дванадцять тисяч триста чотири ) гривні 97 копійок, що за офіційним курсом станом на 27.05.2015 року дорівнює 250 711,04 доларів США, а також стягнуто судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.08.2021 року по справі 522/11823/15-ц було задоволено заяву представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року та скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 523/11823/15-ц від 15 січня 2020 року позов акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» АТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства «ВТБ БАНК» заборгованість за договором у розмірі 250 661 (двісті п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят один) доларів США 25 центів, що складається: сума заборгованості за кредитом - 226 895,11 доларів США, що за офіційним курсом дорівнює 4 988 671,77 грн., сума заборгованості за простроченим кредитом - 1 308,18 доларів США, що за офіційним курсом дорівнює 28 762,54 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 660,72 доларів США, що за офіційним курсом дорівнює 36 513,73 грн., сума простроченої заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 18 224,71 доларів США, що за офіційним курсом дорівнює 400 700,99 грн., сума штрафних санкцій (пеня за кожен прострочення у розмірі 0,1 від суми прострочених зобов'язань) відповідно до п. 7.1 кредитного договору в 2370,81 гривень, що еквівалентно по курсу НБУ 52 110,40 гривень., сума 3% річних - 201,72 доларів США, що за офіційним курсом дорівнює 4 435,07 грн.
Судом також встановлено, що 21.10.2020 року між АТ «ВТБ Банк» та АТ «Універсал Банк» (Новий кредитор) було укладено Договір № 75-РБ «Про відступлення прав вимоги». Відповідно до вказаного договору Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1, Додатку № 2 та Додатку № 3 до цього Договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1, Додатку № 2 та Додатку № 3 до цього Договору (Основні договори, Права вимоги).
Відповідно до Додатку №1 до вищевказаного Договору, у пункті 205 визначено боржника ОСОБА_2
Отже, право вимоги до відповідача ОСОБА_2 отримано позивачем на підставі Договору № 75-РБ «Про відступлення прав вимоги».
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 240632570 від 15.01.2021 року судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить:
- ОСОБА_5 (1/4 частка) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 13.11.2006 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради
- ОСОБА_1 (1/4 частка) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 13.11.2006 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради
- ОСОБА_1 (1/2 частка) на підставі договору дарування, серія та номер: 2101, виданий 01.04.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М.
З наданого представником відповідача та приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Таранської Алини Миколаївни копії договору дарування від 01.04.2017 року частини квартири, реєстровий номер 2101 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подарували а ОСОБА_1 прийняв у власність Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 116,3 кв.м., житловою площею 80,7 кв.м.
Судом також встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.03.2008 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 121,1 кв.м., житловою площею 67,3 кв.м.
25.03.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_6 передає в іпотеку ВАТ «ВТБ Банк» квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 121,1 кв.м., житловою площею 67,3 кв.м. для забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 16/08-Р від 25.03.2008 року.
07.06.2017 року відповідач ОСОБА_2 був знятий з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_3 та зареєстрований 09.06.2017 року у квартирі АДРЕСА_2 , де з жовтня 2008 року по теперішній час проживає та сплачує всі житлово-комунальні послуги, що підтверджується довідкою ОСББ «Світлий» № 5 від 23.04.2021 року.
Також на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 264071241 від 02.07.2021 року судом встановлено, що іншій стороні оспорюваного правочину договору дарування квартири ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 131,1 кв.м., житловою площею 69,6 кв.м., та остання з жовтня 2007 року по теперішній час проживає в цій квартирі, що підтверджується довідкою ОСББ «Світлий» № 8 від 11.06.2021 року.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).
Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки спрямований не на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Таким чином, дослідивши у сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що відчуження належної відповідачу ОСОБА_2 ј частини квартири на користь батька ОСОБА_1 не свідчить про фіктивний перехід прав власності на майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 з 2008 року по теперішній час проживає у вказаній квартирі, при цьому, квартира була передана в іпотеку ВАТ «ВТБ-Банк» в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 16/08-Р від 25.03.2008 року, наразі право вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 за вказаними кредитним та іпотечним договорами отримано на підставі Договору № 75-РБ «Про відступлення прав вимоги» від 21.10.2020 року.
Крім того, судом також враховується, що іншій стороні оспорюваного правочину договору дарування квартири від 01.04.2017 року ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 131,1 кв.м., житловою площею 69,6 кв.м., та остання з жовтня 2007 року по теперішній час проживає в цій квартирі, що підтверджується довідкою ОСББ «Світлий» № 8 від 11.06.2021 року.
Таким чином, у суду немає підстав вважати, що оспорюваний правочин дарування частини квартири не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та направлений на фіктивний перехід права власності на майно близького родича з метою приховати таке майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
З приводу заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності та заперечення позивача, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).
Таким чином, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, позовна давність не підлягає застосуванню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 2,5,12,13, 81, 263-265 суд -
Відмовити у задоволені позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни про визнання договору дарування недійсним, - - в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2021 року.
Суддя Косіцина В.В.
31.08.21