Справа № 947/3959/21
Провадження № 1-кс/947/12101/21
10.09.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12020160000001193 від 13.10.2020 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невстановленою в ході досудового слідства особою у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, разом із іншими невстановленими особами за попередньою змовою між собою, вирішила зайнятись злочинною діяльністю, пов'язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Французької Республіки в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Французької Республіки з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Французької Республіки, що відповідно до законодавства Французької Республіки призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробивши при цьому план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності, відомий всім учасникам групи.
Відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану в серпні 2020 року ОСОБА_5 виконуючи роль вербувальника, діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Подільськ, Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена) зустрівся із раніше не знайомою йому потерпілою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході бесіди із потерпілою, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що остання знаходиться в скрутному матеріальному становищі, шукає заробіток, тобто перебуває в уразливому стані та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії, реалізуючи свій умисел, остання запропонував потерпілій ОСОБА_8 отримати грошові кошти в сумі 200 євро за поїздку до Французької Республіки, вказавши на вигідні умови пропозиції, однак не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії необхідно буде здійснити останній за вказану грошову винагороду, таким чином створивши у потерпілої хибне уявлення про отримання високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, скориставшись при цьому її скрутним матеріальним становищем, та домігся її добровільної згоди на переміщення до Французької Республіки.
В подальшому, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, достеменно знаючи про відсутність у ОСОБА_8 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, здійснив дії направлені на оформлення паспорту для виїзду за кордон потерпілої ОСОБА_8 , при цьому оплативши кошти за прискорену процедуру оформлення вказаного документа.
Далі, приблизно в серпні 2020 року ОСОБА_5 повідомив потерпілій інформацію, про час та місце, куди необхідно прибути останній та звідки буде вирушати транспорт для виїзду до Французької Республіки.
Потерпіла ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_5 вказівки, які той надав в ході телефонної розмови, перебуваючи в матеріальній залежності від останнього, бажаючи працевлаштуватися за кордоном, прибула до залізничного вокзалу в м. Подільськ, Одеської області, де її очікував ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, продовжуючи реалізацію злочинного плану, виконуючи спільну роль, яка полягала в організації переміщення потерпілої до м. Мелен Французької Республіки, встановили над потерпілою контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останньої, та 10.08.2020 разом із потерпілою вирушили потягом до Французької Республіки.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, використовуючи підневільний стан потерпілої, який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв'язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставили ОСОБА_8 до м. Мелен, з метою організації звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Французької Республіки є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Французької Республіки.
Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 , потерпіла в період з 10.08.2020 по 31.08.2020 (точного часу в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернулася до компетентних держаних органів із заявою про отримання нею статусу біженця під вигаданою ОСОБА_5 легендою, яку вона запам'ятала заздалегідь та отримала банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_5 застосовуючи психологічний вплив, вилучив у потерпілої з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
Окрім цього, відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану, в серпні 2020 року ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , керуючись корисливим умислом, знаходячись в м. Подільськ, Одеської області (точна адреса в ході слідства не встановлена) зустрівся із раніше знайомим йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Достеменно знаючи, що останній не має постійного джерела доходу, перебуває в скрутному матеріальному становищі та за збігом тяжких життєвих обставин не може повною мірою усвідомлювати свої дії, запропонував останньому поїхати до Французької Республіки з метою отримати грошові кошти в сумі 200 євро, однак не розкриваючи дійсних намірів такої поїздки та не зазначаючи, які саме дії їй необхідно буде здійснити, таким чином створивши у потерпілого хибне уявлення про отримання роботи та високих заробітків за вчинення нескладних правомірних дій, скориставшись при цьому його скрутним матеріальним становищем, отримав його добровільну згоду на переміщення до Французької Республіки.
В подальшому ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 здійснив дії направлені на оформлення паспорту для виїзду за кордон потерпілому ОСОБА_9 , при цьому оплативши кошти за прискорену процедуру оформлення вказаного документа. При цьому, ОСОБА_5 заволодів паспортом громадянина України та закордонним паспортом ОСОБА_9 , тим самим залишив потерпілого у безпосередній залежності від себе.
Далі, приблизно в серпні 2020 року ОСОБА_5 повідомив потерпілому інформацію, про час та місце, куди необхідно прибути останньому та звідки буде вирушати транспорт для виїзду до Французької Республіки.
Потерпілий ОСОБА_9 , отримавши від ОСОБА_5 вказівки, перебуваючи в матеріальній залежності від останнього, бажаючи заробити грошові кошти, прибув до м. Подільськ, Одеської області, де його очікував ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, виконуючи спільну роль, яка полягала в організації переміщення потерпілої до м. Мелен Французької Республіки, встановили над потерпілим контроль у вигляді психологічного примусу, обумовленого безпорадністю стану останнього, та 10.08.2020 разом із потерпілим вирушили до Французької Республіки.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, використовуючи підневільний стан потерпілого, який проявився в неможливості самостійно покинути межі Французької Республіки, у зв'язку із незнанням іноземних мов та відсутністю коштів для покриття витрат на поїздку до України, доставив того до м. Мелен, з метою організації звернення до компетентних держаних органів для отримання ним статусу біженця під вигаданою легендою, задля подальшого отримання потерпілим банківського рахунку та картки, призначених для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів, що відповідно до законодавства Французької Республіки є кримінальним правопорушенням, яке кваліфікується як шахрайство, що передбачено статтями 313-2, 313-2 абзац 7, 313-1, 132-71 Кримінального кодексу Французької Республіки.
Далі, під контролем та керівництвом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , потерпілий в період з 10.08.2020 по 09.09.2020 (точного часу в ході слідства не встановлено), перебуваючи в м. Мелен Французької Республіки, знаходячись в уразливому стані, вимушено звернувся до компетентних держаних органів із заявою про отримання ним статусу біженця під вигаданою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 легендою потерпілий запам'ятав заздалегідь та отримав банківську картку, призначену для нарахування та отримання грошових виплат, що призначаються для осіб, які звернулися за отриманням статусу біженця на період проведення перевірки такого звернення, яку ОСОБА_7 , застосовуючи психологічний вплив, вилучив у потерпілого з метою подальшого привласнення вказаних грошових коштів.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язки, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як встановлено, що у підозрюваного може бути умисел переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, за інкримінований злочин у випадку визнання його винним, оскільки санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, із конфіскацією майна;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як на стадії досудового розслідування речі або документі, які можуть бути речовими доказами не вилучені та не досліджені.
3) незаконно впливати на потерпілого, так як встановлено, що ОСОБА_5 обізнаний про місце проживання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
4) вчинити інше кримінальне правопорушення, так як інкримінований ОСОБА_5 злочин є корисливим, а також із аналізу матеріалів кримінального провадження, встановлено що злочини такого типу вчиняються протягом тривалого часу та існує інформація, про можливу причетність підозрюваного до інших злочинів, що говорить про системність злочинної діяльності.
2.Позиції учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, вказавши, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох дітей, одружений, позитивно характеризується, мати підозрюваного хворіє та потребує лікування.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ч. 1 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ч. 1 ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.
29.06.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб;
- ч. 2 ст. 149 КК України - вербування та переміщення людини, вчинене повторно, з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.
4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при вирішенні питання існування ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, які є особливо тяжкими. Отже, очікування можливого суворого покарання може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги, суспільно-небезпечний характер таких кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, беручи до уваги те, що матеріали клопотання та кримінального провадження містять протоколи допитів потерпілих, тому підозрюваному при ознайомлені стануть відомі анкетні дані останніх, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на потерпілих, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому ризик незаконного впливу на потерпілих об'єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, беручи до уваги, що вказана ймовірно протиправна діяльність тривала протягом значного часу, корисливий характер кримінальних правопорушень, кількість епізодів, характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких, останній не працює, тобто не має постійного джерела прибутку, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення.
В частині існування ризику знищення, приховування та спотворення речей та документів, на який посилається в клопотанні сторона обвинувачення, слідчий суддя зазначає, що вказане посилання є формальним, існування зазначеного ризику необґрунтоване та не підтверджене належними доказами. Крім того, в клопотанні не конкретизовано які речі та документи підозрюваний може знищити, спотворити, сховати.
4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, по відношенню до домашнього арешту більш м'якими запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжних заходів у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Разом з тим, з огляду на характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох дітей, позитивно характеризується, слідчий суддя приходить до переконання, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Беручи до уваги фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.
На підставі викладеного, враховуючи обґрунтованість підозри, характеризуючи дані підозрюваного, а також встановлені в судовому засіданні ризики, слідчий суддя приходить до переконання що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 186, 193, 194-196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12020160000001193 від 13.10.2020 року - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 13.10.2021 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 строком до 13.10.2021 року, наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на визначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1