Справа № 947/22698/20
Провадження № 1-кс/947/12233/21
09.09.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160480001193 від 24.04.2020 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 162 КК України, -
Як вбачається з клопотання, у провадженні слідчого відділу ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160480001193 від 24.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 162 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Київською окружною прокуратурою міста Одеси.
З обставин викладених у клопотанні вбачається, що на адресу СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_5 від 31.08.2021, згідно якого встановлено, що до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2020 та судом прийнято рішення щодо зупинення провадження по справі, у зв'язку із тим, що в Київському районному суді відсутні матеріали цивільної справи № 520/17436/19, в рамках якої було постановлено ухвалу про забезпечення позову. Крім того, потерпілій ОСОБА_5 стало відомо про те, що ОСОБА_6 з метою подальшого продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виставив її на продаж в інтернет ресурсах з продажу нерухомості та демонструє зазначену квартиру покупцям.
На підставі викладеного, є підстави вважати, що ОСОБА_6 на перекір рішенням суддів, намагається здійснити відчуження нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому вплине на реалізацію законних прав потерпілої ОСОБА_5 .
Тому, у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з метою запобігання її подальшої реалізації та передачу іншим особам.
Крім того, об'єкт нерухомості, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 за постановою від 23.09.2020 визнана речовим доказом в рамках кримінального провадження.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, оскільки не застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження може перешкодити здійсненню досудового розслідування та призвести до втрати речових доказів.
У зв'язку з викладеним слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.
Мотивація суду
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.
В рамках кримінального провадження №12020160480001193 від 24.04.2020 року, обґрунтовано здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 162 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч.1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчий суддя зазначає, що з клопотання та доданих в його обґрунтування документів, вбачається, що об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1780877351101), який відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно на праві приватної власності, в розмірі 1частки, належить ОСОБА_6 , є речовим доказом, оскільки є об'єктом кримінально-протиправних дій, так як ОСОБА_6 з метою подальшого продажу квартири, виставив її на продаж в інтернет ресурсах з продажу нерухомості та демонструє зазначену квартиру покупцям.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Оскільки є підстави вважати, що власники майна, можуть здійснювати дії, спрямовані на продаж майна, задля уникнення кримінальної від повільності, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, із забороною відчуження вказаного майна.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки забороняє лише відчуження вказаного майна та підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160480001193 від 24.04.2020 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 162 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1780877351101), із забороною відчуження вказаного майна.
Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1