Справа № 496/3996/21
Провадження № 1-кс/496/1484/21
07 вересня 2021 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лужанка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження № 12021162250000727 від 06.09.2021 року, за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України,
Слідчий ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
При цьому вказує на те, що 05.09.2021 року приблизно о 17:20 год, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), прийшли до торгівельного контейнера АДРЕСА_3 . Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, впевнившись, що наразі за їх діями ніхто не спостерігає заліз на другий поверх торгівельного контейнеру № 4691, де за допомогою відмичок відкрив навісний замок торгівельного контейнеру № НОМЕР_1 та проник у середину. В цей час ОСОБА_5 знаходився на АДРЕСА_4 та слідкував за діями сторонніх осіб. В свою чергу ОСОБА_7 , знаходячись всередині торгівельного контейнеру № 4691, діючи умисно, з єдиною метою із ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), заволодів товарною продукцією у вигляді спортивного одягу та скинув товарну продукцію у вигляді спортивного одягу ОСОБА_5 , який чекав біля торгівельного контейнеру № 4691. Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальний збиток на суму 54000 грн. 06.09.2021 року ОСОБА_5 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в порядку ст. 208 КПК України. 06.09.2021 року відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.
06.09.2021 року о 00:30 год ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий.
06.09.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому просив визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначений слідчим у клопотанні, прокурор у судовому засіданні не підтримав.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, оскільки жодний з наведених прокурором ризиків не підтверджений. Крім того, ОСОБА_5 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має дитину. Жодних доказів того, що ОСОБА_5 може переховуватися, не надано, оскільки у нього немає навіть закордонного паспорта, тому цей ризик є недоведеним. До того ж, він раніше не судимий, тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є необґрунтованим. Просив відмовити у задоволенні клопотання і застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною покидати житло лише у нічний час.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника. При цьому пояснив, що обґрунтованість підозри не оспорює, вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає, але просить не застосовувати такий суворий вид запобіжного заходу як тримання під вартою. Також вказав, що вчинив кримінальне правопорушення, так як перебував у скрутному матеріальному становищі. За місцем реєстрації він не проживає близько 10 років, а проживає в м. Одеса, житло орендує. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту.
Вислухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколами допиту потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом огляду предмету (DVD-диску).
На даній стадії досудового розслідування підозру слідчий суддя вважає обґрунтованою.
ОСОБА_5 раніше не судимий, разом з цим він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання на строк до шести років позбавлення волі, він не проживає за місцем реєстрації протягом тривалого часу, не одружений, не має утриманців, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, був затриманий на місці події, та в свою чергу в сукупності обґрунтовує ризик переховування.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_5 , так як останній не намагався ухилитись від правоохоронних органів чи переховуватись, є непереконливими.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи захисника в тій частині, що підозрюваний має утриманців, постійне місце проживання, роботи, оскільки вони нічим не підтверджені.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_5 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за попередньою змовою з групою осіб, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З підстав, наведених вище, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, про що просив захисник.
Натомість ризики, передбачені п.п. 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров'я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136200 грн.
Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання, а саме з 06 вересня 2021 року до 04 листопада 2021 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень.
Підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум - розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 07.09.2021 у справі № 496/3996/21 (провадження № 1-кс/496/1484/21), суддя ОСОБА_1 .
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1