10 вересня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому в межах кримінального провадження №12020150130000375 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, маючого повну середню освіту, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
-якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 23.10.2021р. включно.
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу якою обрати більш м'який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено. Продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 до 23 жовтня 2021 року.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду незаконною, суб'єктивною та необґрунтованою. Вказує, що судом не прийнято до уваги те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , не містить нових ризиків, оскільки на сьогодення свідки та потерпіла вже допитані тобто актуальність цих ризиків відпала, а ризики щодо переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень є лише припущенням оскільки нічим не підтверджено.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт №12020150130000375 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 до 23 жовтня 2021 року. Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт №12020150130000375 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Судове провадження на даний час триває.
Крім того, ОСОБА_6 є особою, яка раніше вчиняла тяжкі злочини, наразі обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в період умовно-дострокового звільнення від призначеного судом покарання, офіційно не працевлаштований, джерел доходу не має, веде антисоціальний спосіб життя, який характеризується у систематичному вживанні спиртних напоїв, після повідомлення про підозру покинув місце постійного проживання та слідчим оголошувався його розшук.
Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому висновок суду першої інстанції про наявність зазначених ризиків є вірним.
На даному етапі, у кримінальному провадженні судовий розгляд ще не закінчено, судом допитано обвинувачених та потерпілу, досліджено письмові докази, частково допитано свідків зі сторони обвинувачення, а тому ще існує і ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, які ще не допитувалися у судовому засіданні.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він раніше засуджений, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КК України.
Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 дії запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25.08.2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: