Справа № 127/12309/21
Провадження №11-кп/801/1022/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 вересня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2021, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про припинення порушення його прав під час виконання вироку Київського міського суду від 27.08.2000,
Відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про припинення порушення його прав під час виконання вироку Київського міського суду від 27.08.2000, в якому фактично ставиться питання про звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на даний час відсутні передбачені законодавством України підстави для звільнення від відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі, окрім як актом про помилування.
Засуджений ОСОБА_8 не погодився з рішення суду, подав апеляційну скаргу, в яких просить ухвалу місцевого суду скасувати, а його клопотання задовольнити. Ухвалу вважає неправомірною, такою, що суперечить національному законодавству та практиці Європейського Суду з прав людини.
Заслухавши доповідача, виступ обвинуваченого та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком Київського міського суду Вінницької області від 27.08.2000 до покарання у вигляді довічного позбавлення волі, який ухвалою Верховного суду України від 08.02.2001 залишений без змін.
На даний час ОСОБА_8 відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Розглядаючи клопотання засудженого про звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення вимог засудженого.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
З положень даної правової норми вбачається, що довічне позбавлення волі є найбільш суворим основним та безстроковим покаранням, відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до спеціальної кримінально-виконавчої установи без зазначення у вироку строку його тримання в ній.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість звільнення від відбування покарання засудженого до довічного позбавлення волі, оскільки таке звільнення не передбачено законодавством України у сфері кримінальної юстиції.
При цьому суд вказав на механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі шляхом помилування. Такий механізм звільнення засуджених від покарання у виді довічного позбавлення волі повністю відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки місцевого суду та були безумовною підставою для скасування судового рішення.
Доводи засудженого ОСОБА_8 про невідповідність судового рішення національному законодавству та практиці Європейського суду з прав людини надумані і свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді не знайшли.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, при прийнятті ухвали суд першої інстанції проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого, і такі правові положення не суперечать ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини та Конституції України.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки законодавство України не передбачає можливість звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому до довічного позбавлення волі, суди, які керуються лише законом, повинні діяти лише в його межах, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого є обґрунтованим.
Колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу обґрунтованою, належним чином вмотивованою, такою, що відповідає як фактичним обставинам справи так і вимогам Закону. Підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2021, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про припинення порушення його прав під час виконання вироку Київського міського суду від 27.08.2000, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4