Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/270/21
Єдиний унікальний №733/532/21
Рішення
Іменем України
03 вересня 2021 року м.Ічня Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді - А.В. Вовченка
при секретарі - Л.М. Мошенець
за участю позивача та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
його представника - адвоката Н.В. Блохіної,
відповідачки та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2
та її представника - адвоката І.А. Сакун,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовногопровадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна подружжя
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення, вказуючи на те, що на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 04 грудня 2008 року він є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстровані він та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка по справі ОСОБА_4 , яка являється його колишньою дружиною, так як 21 квітня 2005 року розлучилися, після розірвання шлюбу по даний час проживає та користується даним будинком, маючи інше місце реєстрації, а саме : АДРЕСА_2 . Також в належному позивачу будинку проживає їх спільна неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2019 році він одружився із ОСОБА_7 , та маючи намір проживати новою сім'єю в належному йому будинку, він звернувся до ОСОБА_4 з проханням добровільного виселення з будинку, на що отримав категоричну відмову. Враховуючи неможливість їх спільного проживання, реєстрацію ОСОБА_4 в іншому місці, вчинення останньою перешкод в користуванні будинком, вважає, що єдиним способом захисту його права власності, реалізація якого забезпечує його право на житло, на повагу честі і гідності, може бути усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, яке належить позивачу на праві приватної власності, шляхом виселення ОСОБА_4 .
Ухвалою, постановленою в судовому засіданні 21 липня 2021 року, прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна подружжя, яку об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 зазначає, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 07 вересня 1996 року дійсно укладено шлюб, який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2004 року розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_8 . Через деякий час після розлучення, а саме: в серпні 2005 року вони примирилися та стали проживати однією сім'єю. До грудня місяця
2007 року вони проживали в смт. Дружба Прилуцького району Чернігівської області, а з 31 грудня 2007 року стали проживати в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народилася донька ОСОБА_6 . 04 грудня 2008 року вони офіційно оформили право власності на даний житловий будинок, в якому вже певний час проживали. Договір купівлі-продажу оформили на ОСОБА_3 . Протягом серпня 2005 року по вересень 2018 року вони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, двох дітей. У 2018 році ОСОБА_3 залишив її одну з двома дітьми проживати у спірному житловому будинку. З цього часу вона самостійно несе витрати на його утримання, сплачує комунальні послуги, здійснює по мірі необхідності ремонтні роботи. Проте жодних протиправних дій щодо позивача вона не вчиняла, до відповідальності не притягалась. Вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільним майном подружжя. А тому просить встановити факт їхнього проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за період з серпня 2005 року по вересень 2018 року, а також поділити набуте під час шлюбу майно наступним чином: Ѕ частину вищевказаного житлового будинку виділити у її власність, а іншу частину будинку залишити ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач - відповідач ОСОБА_3 підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, так як спірний житловий будинок був придбаний за його кошти та кошти, які він позичив у рідного брата ОСОБА_9 . З 2005 року він не проживає з колишньою дружиною ОСОБА_4 однією сім'єю. Поки йшов ремонт в будинку він винайняв житло в селі. До розірвання шлюбу вони жили в гуртожитку в смт. Дружба Чернігівської області, де і працювали у військовій частині. Виключно заради дітей і тільки в їх інтересах він був вимушений дозволити проживати ОСОБА_4 в належному йому будинку в м. Ічня. Якийсь час він проживав у літній кухні, а діти з ОСОБА_4 в будинку. Також він вказав, що працював у м. Києві, сплачував аліменти на дітей. Він не заперечував, що давав ОСОБА_4 його кредитну картку. Часто були сварки з останньою, викликали поліцію. У 2018 році пішов жити до своєї матері в село. У 2019 році одружився. ОСОБА_4 постійно чинить перешкоди для проживання його нової сім'ї. Вважає, що його права, як власника майна, порушені, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача - відповідача ОСОБА_3 - адвокат Блохіна Н.В. в судовому засіданні первісний позов підтримала, просила позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі за безпідставністю. Також просила застосувати позовну давність відповідно до ст. 267 ЦК України, так як він пропущений ОСОБА_4 без поважних причин. А також просила визнати неналежними доказами по справі акт обстеження від 02 червня 2021 року, доданий до матеріалів справи ОСОБА_4 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач - позивач ОСОБА_4 проти первісного позову заперечувала, зустрічний позов просила задовольнити в повному обсязі, вказуючи на те, що вони проживали до осені 2007 року в смт. Дружба Чернігівської області, де і працювали. Потім у 2008 році вони придбали будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Продавець дозволив їм заселитися до будинку навіть до оформлення договору купівлі-продажу. Вони стали там проживати, робили ремонт, обробляли город, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. Були спільні витрати.ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька ОСОБА_6 . До 2012 року вони жили сім'єю тихо, мирно, дружно. У зв'язку з нестабільним заробітком ОСОБА_3 та враховуючи те, що останній став випивати, рішенням суду були стягнені на її користь аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_8 , хоча всі гроші витрачались на сім'ю. У 2015 році, коли ОСОБА_3 поламав ногу, то вона його доглядала, допомагала в усьому. У 2018 році останній пішов з сім'ї, залишивши її саму з двома дітьми. В зв'язку з цим вона змушена була звернутися до суду про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 . Весь цей час вона сама утримувала будинок, сплачувала комунальні послуги, робила необхідні ремонтні
роботи. Вона не забороняє ОСОБА_4 приходити до господарства, спілкуватися з дітьми,
ключі від будинку він має. Але коли він приходить в стані алкогольного сп'яніння, вчиняє скандали, намагається винести речі, а також приходить з іншою жінкою, то вона категорично заперечує цьому. Були випадки вчинення ним сварок, на що була змушена викликати працівників поліції. Також зазначила, що коли приїжджав ОСОБА_10 у травні 2019 року складати акт, то останній погрожував їй у відібранні дитини ОСОБА_6 . Крім того, додала, що іншого житла у неї не має, має реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_3 , яка являється відомчою, державною, що стало однією з головних причин оформлення права власності на будинок на ОСОБА_3 , так як вони могли втратити право користування вищевказаною квартирою, яка знаходиться в державній власності.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_4 - адвокат Сакун І.А. в судовому засіданні підтримала зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що вона проживала в АДРЕСА_4 , де працювали та проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 1999 року по серпень 2007 року. Вона бачила, що останні проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, бюджет, мали спільного сина ОСОБА_8 . Спочатку ОСОБА_3 працював у військовій частині в смт. Дружба, а потім їздив на заробітки в м. Київ. ОСОБА_4 доглядала за їхньою дитиною ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , вела господарство. До народження сина вона також працювала у в/ч. Були випадки сварок між сторонами, коли ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Восени 2007 року вони переїхали до житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Зазначила, що до та після купівлі даного будинку сторони проживали однією сім'єю. У 2008 році в них народилася донька ОСОБА_6 . Також підтвердила, що вона особисто підписувала акт обстеження від 02 червня 2021 року.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона проживала в гуртожитку, розташованому в АДРЕСА_5 , в якому також проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 1999 року по серпень 2007 року. До народження сина ОСОБА_8 обоє працювали у в/ч в смт. Дружба. Пізніше ОСОБА_3 став їздити на заробітки до м. Києва. ОСОБА_4 доглядала за сином, вела господарство. Вони проживали як чоловік та дружина, все робили разом, мали спільний бюджет, дітей, були пов'язані спільним побутом. Їй було відомо, що вони купили житловий будинок в м. Ічня, в який переїхали проживати разом. Після переїзду влітку 2008 року у них народилась донька. Вказала, що вона особисто підписувала акт обстеження від 02 червня 2021 року.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона являється хрещеною матір'ю доньки сторін по справі ОСОБА_6 . Зазначила, що допомагала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при переїзді в будинок, розташований в АДРЕСА_1 . Вони клеїли шпалери в кімнатах. Приходила до них в гості, святкували різні свята, залишалася в них на ночівлю. Вона підтверджує, що бачила як сторони все робили разом як чоловік та дружина. Були випадки домашніх сварок у зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння. У 2018 році останній пішов з сім'ї. Де він проживав та перебував їй невідомо, а ОСОБА_4 залишилась проживати з двома дітьми за вищевказаною адресою. Також вона не бачила, щоб ОСОБА_4 чинила перешкоди ОСОБА_3 в користуванні будинком.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказав, що він являється продавцем житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та який придбали сторони. Він вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приходили разом до нього оглянути будинок ще до його купівлі. Він дозволив їм заселитись до будинку ще до оформлення договору купівлі-продажу. В листопаді місяці 2007 року він віддав їм ключі від будинку. Через півроку проживання в ньому офіційно уклали договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку. Весною 2008 року сторони повністю з ним розрахувалися. Коли він до них приходив по гроші, то бачив їх разом. Також по гроші
приходила його сестра, яка також їх бачила в будинку. За чиї кошти придбаний будинок йому не відомо, але всі питання з приводу купівлі даного нерухомого майна вони вирішували разом.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона проживає по сусідству з будинком, який розташований в АДРЕСА_1 . Взимку 2007 року сторони переїхали проживати за даною адресою. Бачила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали разом, вели спільне господарство. У 2008 році у них народилася донька. ОСОБА_4 доглядала за дитиною, вела господарство, поки ОСОБА_3 був на заробітках в м. Києві. Нечасто, але були сімейні сварки з викликом поліції. З 2018 року ОСОБА_3 не проживає з ОСОБА_4 . У 2019 році приїжджала поліція на виклик останньої з приводу неправомірних дій ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що являється сином сторін по справі. Вказав, що переїжджали в житловий будинок в м. Ічня всі разом однією сім'єю. Вони вели спільне господарство, робили ремонт, обробляли город. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася сестра ОСОБА_6 . Коли батько пішов з сім'ї він не пам'ятає. На даний момент він проживає з матір'ю та сестрою. ОСОБА_3 йому телефонує та матеріально допомагає не часто. Мати не чинить перешкод в користуванні батьку будинком.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що в 2005-2006 році сторони по справі не проживали разом. Йому відомо, що його брат ОСОБА_3 придбав будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Також йому відомо, що останній тимчасово дозволив проживати в даному будинку його колишній дружині, так як працював у м. Києві. На купівлю вищевказаного житла ОСОБА_3 позичив кошти їх брат ОСОБА_9 . Вони не ходили один до одного в гості, не святкували спільно ніяких свят. Він знає, що сторони мають двох спільних дітей. У 2019 році одружився ОСОБА_3 з ОСОБА_7 . Зі слів брата, йому відомо, що ОСОБА_4 чинить перешкоди в користуванні житлом.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він у 2008 році позичив кошти брату ОСОБА_3 на придбання житлового будинку та ремонтні роботи в розмірі 40000 гривень 00 копійок. Через 6 місяців останній з ним розрахувався. На момент придбання будинку брат проживав один. Будинок був у занедбаному стані. Пізніше ОСОБА_3 тимчасово дозволив проживати в даному будинку його колишній дружині ОСОБА_4 . Був період, що ОСОБА_3 тимчасово проживав у нього, а потім в батьків. Йому не відомо, чи чинить перешкоди ОСОБА_4 в користуванні будинком, але замки остання поміняла. Факт спільного проживання сторін по справі він не може підтвердити, але в судовому засіданні вказав, що «то було не життя». Також зазначив, що 4 роки тому він їздив відпочивати разом із ОСОБА_4 та їх донькою ОСОБА_6 . На даний момент ОСОБА_3 перебуває в шлюбі з іншою жінкою.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що він являється головою громадської організації «Народна рада Ічнянщини». Він був свідком конфлікту між сторонами. У травні місяці 2019 року йому зателефонував ОСОБА_3 з приводу неправомірних дій колишньої дружини ОСОБА_4 , яка чинить перешкоди в користуванні належним йому майном. Коли він приїхав, то побачив сварку, ОСОБА_4 не впускала ОСОБА_3 до господарського сараю та будинку. Факт порушення ОСОБА_4 прав, свобод та обов'язків ОСОБА_3 було зафіксовано в акті, який був складений в присутності працівників поліції. Даний акт скріплений печаткою ГО «Народна рада Ічнянщини», хоча йому не відомо, чи має право складати даний акт та чи наділений він відповідними повноваженнями. Також він вказав, що знає ОСОБА_3 з 2017 року, а пізніше познайомився і з ОСОБА_4 . Він до них приїжджав декілька раз, бачив дітей та ОСОБА_4 , яка була розлючена, кричала, погрожувала. Йому також відомо зі слів ОСОБА_3 , що останній часто залишався ночувати на роботі у зв'язку із сварками з дружиною. Вважає, що лайки та сварки - це приниження гідності. Вважає, що вони не являлися сім'єю.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,
поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів в порядку, передбаченому ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по даній справі позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 1996 року по 28 грудня 2004 року, який було розірвано рішенням місцевого суду Ічнянського району Чернігівської області від 28 грудня 2004 року (а.с.6,24).
Від даного шлюбу вони мають двох спільних дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25-26).
На підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 04 грудня 2008 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.4).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21360258 від 22 грудня 2008 року, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації» Ічнянської районної ради, право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.5).
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 стверджувала, що спірний будинок було придбано за час цивільного шлюбу з ОСОБА_3 за спільні кошти.
Згідно копій довідок про доходи ОСОБА_4 , остання весь час працювала та отримувала заробітну плату, крім періоду по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_6 до досягнення нею 3 років (а.с.34-39). Факт працевлаштування останньої також підтверджується копією трудової книжки (а.с.33).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в даному будинку згідно будинкової книги зареєстровані позивач ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 не зареєстрована в будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , але проживає з 31 грудня 2007 року, що підтверджується актом обстеження від 01 червня 2021 року. ОСОБА_3 з 07 вересня 2018 року за даною адресою не проживає (а.с.7,29).
Доданий ОСОБА_4 акт обстеження від 02 червня 2021 року, з якого вбачається спільне проживання сторін по справі в період з 1999 року по 2007 рік в АДРЕСА_2 (а.с.28), суд вважає належним доказом по справі, так як факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю за
вказаний вище період встановлено та підтверджено показами свідків в судовому засіданні.
З матеріалів справи також видно, що ОСОБА_4 зверталася до органів поліції з приводу скандалів та конфліктів з ОСОБА_3 і щодо нього складалися протоколи за ст.173-2 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення, а саме з приводу вчинення відповідачем домашнього насильства стосовно позивачки за зустрічним позовом розглядалися судом, що засвідчують копії постанов 2018 та 2019 року у справах про адміністративні правопорушення (а.с.27,76).
Згідно судового наказу від 21 листопада 2018 року із ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в розмірі ј частини заробітку щомісячно (а.с.71-73).
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сімї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд вважає факт спільного проживання сторін однією сім'єю у період з 2005 року по вересень 2018 року встановленим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_6 разом з матір'ю ОСОБА_17 та батьком ОСОБА_18 (а.с.61). Але згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2017 року житловий будинок АДРЕСА_7 , перебуває в державній власності : Міністерства оборони України (а.с.62). Тобто, судом встановлено та визнано сторонами, що ОСОБА_4 власного житла не має.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно статті 109 Житлового кодексу Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при
зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).
Відповідно до частини першої, другої статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Таким чином, право на житло є одним із основоположних прав, яке забезпечує життєдіяльність особи, й перебуває під особливим захистом держави, припинення права користування житловим приміщенням на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України можливе лише за наявності обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки».
Згідно із ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору
про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
ОСОБА_3 в судовому засіданні не доведено, що кошти на придбання спірного будинку були його особистою приватною власністю, обоє з сторін працювали та отримували заробітну плату, спільно проживали, так як судом встановлено факт спільного їх проживання однією сім'єю, мають двох спільних дітей, таким чином позовні вимоги в частині визнання спірної будинку спільною сумісною власністю підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_4 , а саме: визнати в порядку поділу майна за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Також, суд не приймає до уваги вимогу стосовно пропуску ОСОБА_4 строку позовної давності при зверненні до суду із вказаним позовом, виходячи із наступного.
Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що про порушення свого права на частку у спірному майні подружжя вона дізналась, коли отримала судову повістку про виклик до суду, в зв'язку з чим відразу звернулась до суду із вказаним позовом, тобто у встановлений законом строк. До цього часу вона вважала спірний житловий будинок спільною власністю.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд відшкодовує сторонам понесені ними судові витрати
пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 229, 258, 263-265, 280,430 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ст. 61,69,70,71, 163 Сімейного кодексу України, ст. 9,64 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про
право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11 суд ,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 2005 року по вересень 2018 року.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованою в АДРЕСА_8 , проживаючою в АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_8 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя А. В. Вовченко