Справа № 683/2441/20
2/683/231/2021
16 квітня 2021 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.
з участю секретаря Бадаєвої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Старокостянтинові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у жовтні 2020 року звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.09.2010 року в розмірі 22927,46 грн. В обґрунтування позову посилалось на те, що 03.09.2010 року між Банком та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить у собі, зокрема, умови кредитного договору, згідно з яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач порушує умови договору та своєчасно не сплачує кредит та проценти за нього і станом на 15.09.2020р. має 22927,46 грн заборгованості, з яких: 15248,76 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3624,57 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України; 4054,13 грн - пеня.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про те, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, слухати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 03.09.2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 станом на 15.09.2020р. має 22927,46 грн заборгованості, з яких: 15248,76 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3624,57 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України; 4054,13 грн - пеня.
Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У даному випадку, оскільки умови договору приєднання розроблялись банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з наданої позивачем копії анкети-заяви позичальника від 03.09.2010 року, підписаної сторонами, розмір кредиту та процентна ставка у ній не зазначені, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути також відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України, та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.09.2010 року посилався на Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємну частину спірного договору.
Однак копія Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог, не підписана ОСОБА_1 , а надана позивачем заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 03.09.2010 року та інші матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ознайомився та погодився саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які надані позивачем на обґрунтування своїх вимог; Тарифи Банку позивачем суду не надані і факт ознайомлення з ними відповідача не підтверджено. Тому зазначена заява-анкета відповідача не є належним доказом укладення кредитного договору.
Оскільки відсутні достатні підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві умови кредитного договору, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Крім того, Витяг з Умов не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.09.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Саме такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує їх при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також з матеріалів справи вбачається, що 15.09.2010 року ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування (а.с.16), згідно з якою сторони погодили, що пільговий період становить 55 днів, а також базову процентну ставку за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості, що підтверджено підписом відповідача.
Отже, у разі прострочення сплати суми кредиту відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% на місяць, тобто 30% річних, які нараховуються на залишок заборгованості.
У той же час, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Положеннями ст.95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» надав суду три розрахунки заборгованості: за періоди з 15.09.2010 року по 31.05.2015 року, з 01.06.2015 року по 30.11.2019 року та з 01.12.2019 року по 15.09.2020 року (а.с.4-12).
З наданих розрахунків вбачається, що протягом періоду, за який стягується заборгованість, процентна ставка неодноразово змінювалася. Зокрема, з вересня 2010 року по серпень 2014 року на заборгованість нарахована ставка 30% річних, з вересня 2014 по березень 2015 року ставка нараховувалася в розмірі 34,8% річних, з квітня по травень 2015 року ставка нараховувалася в розмірі 43,2% річних, а з червня 2015 року по листопад 2019 року заборгованість визначалась з розрахунку 2,9%, 3,6% на місяць.
В останньому розрахунку заборгованості за договором станом на 15.09.2020 року за період з 01.12.2019 року по 15.09.2020 року, в якому визначено суму боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача, заборгованість нарахована виходячи зі ставки 3,6%, 3,5% на місяць, процентна ставка при порушенні умов кредитування на місяць 7,2%, 3,6%, 3,5%, процентна ставка на прострочений кредит (річна) 86,4%, 43,2%, 42%.
З наведеного вбачається, що позивач, звернувшись до суду з позовом, надав суду розрахунок заборгованості станом на 15.09.2020 року з іншим розміром відсотків за користування кредитними коштами, аніж 2,5% на місяць, як це визначено сторонами при укладенні договору. Крім того, в силу закону банк в односторонньому порядку не міг змінити розмір відсоткової ставки за користування кредитом, а як зазначено вище, Умови та Правила надання банківських послуг, які передбачають такі права банку, не є складовою частиною кредитного договору.
При цьому суд, з урахуванням неодноразової зміни банком процентної ставки за користування кредитними коштами, періодичного отримання позичальником грошових коштів та їх періодичного повернення, а також нарахування банком боргу за умовами, які не відповідають тим, що визначені в підписаній ОСОБА_1 15.09.2010 року довідці про умови кредитування, позбавлений можливості самостійно визначити розмір заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України, та пені.
У свою чергу позивач не надав суду іншого розрахунку заборгованості станом на 15.09.2020 року за період з 01 вересня 2014 року по 15 вересня 2020 року саме з урахуванням ставки 2,5% на місяць за користування кредитом.
За таких обставин наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом не є належним, достовірним та достатнім доказом у справі щодо розміру заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України, та пені.
Враховуючи, що ОСОБА_1 кошти були фактично отримані, використані і в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми коштів.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені та відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦПК України, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 15248,76 грн.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 22927,46 грн, а підлягає задоволенню в сумі 15248,76 грн, що складає 66,51% (15248,76 х 100 : 22927,46). Тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1398,04 грн судового збору (2102 х 66,51%).
Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 03.09.2010 року, що виникла станом на 15.09.2020 року, у розмірі 15248,76 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1398,04 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.
У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»; місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя