Справа № 653/1135/21
Провадження № 2/653/775/21
іменем України
09 вересня 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі головуючого судді Мотонок Т.Я., секретаря судового засідання Гурковського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Генічеськ в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20.05.2014 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 12.04.2021 року виникла заборгованість в розмірі 17764,86 грн., яка складається з: 14319,02 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 3445,84 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Зважаючи на викладене позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 17764,86 грн., та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат у розмірі 2270,00 грн.
Представник позивача разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, розглядати справу у спрощеному порядку, проти винесення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причини неприбуття не повідомив. Жодних клопотань на адресу суду не надходило. Відзив до суду не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 20.05.2014 р. ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позовної заяви, крім анкети-заяви, підписаної позичальником, представник банку додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником.
Відповідно до довідки, доданої позивачем до позовної заяви, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останньому були надані: 20.05.2014 року - кредитна картка терміном дії 02/18; 10.03.2016 року - кредитна картка терміном дії 09/18,01.11.2018 року - кредитна картка терміном дії 09/22.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 20.05.2014 року. В подальшому був встановлений кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, останній раз 31.01.2017 р. збільшено до 18000,00 грн., 06.08.2020 р. кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн.
З виписки по рахунку, доданого Банком до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 22.05.2014 року по 12.04.2016 року активно користувався кредитними картками: знімав готівку, оплачував придбання товарів, вносив кошти на часткове погашення кредиту.17.04.2016 року заборгованість у ОСОБА_1 була відсутня, що підтверджується розрахунком наданим позивачем. Починаючи з 24.04.2016 року відповідач знову почав активно користуватись кредитними картками, знімав кошти та поповнював готівкою кредитні картки.
Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.04.2021 року становить 17764,86 грн., яка складається з: 14319,02 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 3445,84 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто позивач, як сторона у справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що визначено статтями 12, 81 ЦПК України.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (простроченого) стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти нараховані на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та нарахована пеня
Водночас, в анкеті-заяві позичальника від 20.05.2014 р., підписаної сторонами, відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки, строк виконання зобов'язання, а також розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦПК України.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.05.2014 р., посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», «Універсальна, Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, відповідальності за порушення грошового зобов'язання, відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦПК України з визначенням її розміру та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15), від 17 липня 2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і Правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», «Універсальна, Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.05.2014 року.
Щодо стягнення суми простроченого тіла кредиту, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи зі наступного.
Як вбачається з розрахунку наданого позивачем проценти та пеня нараховані за користування кредитними коштами погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту.
Проте, анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів, пені за рахунок кредиту.
Більш того, позивач в позові зазначає, що прострочене тіло кредиту- це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі. Тобто сума простроченого кредиту не може бути більшою за кредитний ліміт та може містити у собі лише фактично використані позичальником кошти.
А отже підстави для збільшення тіла кредиту (простроченого) за рахунок погашення нарахованих процентів та пені відсутні.
Станом на 17.04.2016 року заборгованість у відповідача була відсутня, про що свідчить розрахунок наданий позивачем.
Починаючи з 24.04.2016 року ОСОБА_1 знову почав активно користуватись кредитними коштами, знімав та поповнював свою картку.
Як вбачається з розрахунку наданого позивачем та виписки по рахунку ОСОБА_1 було використано кредитних коштів в сумі 24665,10 грн., а на погашення заборгованості сплачено 53208,00 грн., що свідчить, про те, що фактично отримані та використані кошти були повернуті позичальником добровільно, навіть в більшому розмірі.
Отже, надаючи оцінку наведеним фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам на підтвердження заявлених вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.12, 81, 141, 263, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Херсонського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Генічеського районного суду Т. Я. Мотонок