Справа № 653/3987/20
Провадження № 2/653/274/21
іменем України
19 серпня 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
за участю секретаря Волвенко А.О.
позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Виробничий підрозділ Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» Виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті, в якому просила поновити її на посаді швейцара станції Новоолексіївка; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати у сумі 5000 грн., пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25 травня 2016р. позивач займала посаду швейцара станції Новоолексіївка. З 01 грудня 2019р. позивача за її згодою було переведено на посаду касира квиткового 2 категорії для заміщення працівника на час відсутності - на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 , до фактичного виходу її на роботу, та підписано контракт. 10 листопада 2020р. позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнення її з роботи у зв'язку з закінченням існування підстав для тимчасового переведення на іншу роботу є незаконним, оскільки вона була прийнята на роботу швейцара безстроково, з цієї посади її ні хто не звільняв, а тимчасове переведення на іншу роботу не є підставою для зміни безстрокового договору на строковий. Вважає, що оскільки її незаконно звільнено з роботи, тому в судовому порядку вона має бути поновлена на посаді швейцара, зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити. Вказала, що перейшла на декретну посаду, оскільки там була вища заробітна плата.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що під час звільнення позивача із займаної посади було дотримано вимог трудового законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу (розпорядження) №319/ОС від 23 травня 2016р. Регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Миргород Віру Володимирівну було прийнято на посаду швейцара станції Новоолексіївка з 25 травня 2016р., про що було вчинено запис у трудовій книжці.
27 грудня 2018р. Регіональну філію «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», про що також було зроблено запис у трудовій книжці позивача.
19 листопада 2019р. ОСОБА_1 звернулась до начальника СП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Соколова В.Ю. із заявою, в якій просила перевести її на посаду касира квиткового 2 категорії ст. Новоолексіївка, з 01 грудня 2019р., на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 , до фактичного виходу її на роботу.
За наслідком розгляду вказаної заяви, відповідачем було видано наказ за №668/ОС від 27 листопада 2019р. про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, про що внесено запис до трудової книжки позивача.
Крім того, 01 грудня 2019р. між АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Придніпровська залізниця» в особі начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Соколовим В.Ю. та ОСОБА_1 було укладено контракт №5, за умовами якого ОСОБА_1 прийнято на роботу у структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаду касира квиткового 2 категорії станції Новоолексіївка на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 , до фактичного виходу її на роботу.
Крім того у вказаному контракті визначались обов'язки сторін, робочий час, оплата праці, відповідальність сторін, зміни, припинення та розірвання контракту, а також термін дії контракту.
10 листопада 2020р. начальником виробничого підрозділу Українського центру обслуговування пасажирів на залізничному транспорті Ніколовою Н.В. було видано наказ (розпорядження) за №1533/ОС про припинення трудового договору (контракту), згідно якого ОСОБА_1 звільнено з 10 листопада 2020р. з посади касира квиткового 2 категорії станції Новоолексіївка на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, по закінченню трудового договору (для заміщення працівника), про що також було вчинено запис у трудовій книжці позивача.
Однак, позивач вважає, що тимчасове переведення на іншу роботу не є підставою для зміни безстрокового договору на строковий, у зв'язку з чим подала зазначений позов.
Надаючи оцінку правовідносинам, що скались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст.ст.2-1,5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно із ч. 6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частиною першою ст. 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Судом встановлено, що позивача на підставі її заяви від 19 листопада 2019р. переведено на роботу у структурний підрозділ «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаду касира квиткового 2 категорії станції Новоолексіївка на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 , до фактичного виходу її на роботу.
При цьому зі змісту контракту №5 вбачається, що позивач погодилась на те, що вказаний контракт є строковим трудовим договором, та те, що вона прийнята на роботу касира другої категорії станції Новоолексіївка на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 до фактичного її виходу на роботу. Загальний строк дії договору визначено до 06 грудня 2021р.
Судом встановлено, що позивач була ознайомлена з наказом про переведення, з контрактом №5. Протягом дії трудового договору позивач не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати трудовий договір частково недійсним, не ініціювала внесення змін до трудового договору, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості.
За таких обставин, суд приходить висновку, позивач під час написання заяви про переведення її на посаду касира другої категоріїусвідомлювала, що вона виконуватиме такі обов'язки тимчасово, а відтак може бути звільнена від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління підприємством, у разі настання певної події (повернення працівника з відпустки по догляду за дитиною).
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її волевиявлення на момент укладання цього договору не відповідало її внутрішній волі або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії.
Оскільки трудовий договір, що укладений сторонами, має строковий характер, суд доходить висновку про те, що звільнення позивача відповідно до положень пункту 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону.
Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що тимчасове переведення на іншу роботу не є підставою для зміни безстрокового договору на строковий, оскільки вона була прийнята на роботу швейцара безстроково, з цієї посади її ні хто не звільняв, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного трудового законодавства України.
Так, згідно ч.1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
З цього слідує, що переведення - це зміна умов трудового договору, обумовлених під час його укладення. У спірних відносинах змінювалася посада, роботодавець, у зв'язку із цим обсяг та характер обов'язків, та інші істотні умови. У чинному трудовому законодавстві, не містяться застереження щодо неможливості зміни умов праці, в тому числі шляхом укладення трудового договору у формі контракту, за виключенням вимоги щодо отримання згоди працівника. При цьому, до видання наказу про переведення роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з умовами праці на тій роботі (посаді), на яку передбачено його перевести. Згоду на переведення на посаду касира другої категорії за контрактом відповідач отримав у позивача 19 листопада 2019 у формі письмової заяви. Таким чином, позивач будучи переведеною на іншу посаду (касира 2 категорії) за її згодою, втратила будь-який зв'язок з попередньою посадою (швейцара), тобто та посада стала вакантною, та могла бути зайнята іншою людиною.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами строкового трудового договору, право позивача на працю не було порушено відповідачем, у зв'язку з чим правові підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає віднесенню за рахунок держави, оскільки позивач за законом звільнена від його сплати. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст.12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Пасажирська компанія» Виробничий підрозділ Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 27 серпня 2021 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова