справа № 489/4038/20 провадження №2/489/427/21
Іменем України
09 вересня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Плаксіна В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Лисенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук Ольги Володимирівни (далі - приватний нотаріус), ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії
встановив:
У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконною відмову приватного нотаріуса в оформленні спадщини за заповітом та зобов'язати останнього видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна баба ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке складається з 5/6 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке вона залишила йому за заповітом. У встановлений законом строк, 13.08.2020 він звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В. для оформлення спадщини, проте йому було відмовлено, так як син померлої ОСОБА_4 прийняв спадщину, як спадкоємець за законом в порядку, передбаченому статтею 1241 ЦК України.
На доказ своєї непрацездатності на час відкриття спадщини відповідач ОСОБА_4 надав приватному нотаріусу копію довідки до акту МСЕК 12ААА № 561510, відповідно до якої йому була встановлена ІІ група інвалідності. При цьому, ОСОБА_4 працює в фірмі «Вікра» та отримує заробітну плату. Тобто є працездатним, а тому не має права на обов'язкову частку відповідно до статті 1241 ЦК України.
Посилаючись на наведені обставини позивач вважає, що відмова приватного нотаріуса в оформленні йому спадщини за заповітом на всю частку належного спадкодавцю майна є неправомірною.
Відповідач приватний нотаріус у відзиві на позов просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, так як належним спосіб є зменшення (позбавлення) розміру обов'язкової частки у спадщині, належної за законом відповідачу ОСОБА_4 , що можливо лише в судовому порядку з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідач ОСОБА_4 надав відзив на позов в якому вказав на безпідставність заявлених вимог та просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що він має право на обов'язкову частку у спадщині так як відповідно до роз'яснень Конституційного Суду України частини першої статті 1241 ЦК України, наданих рішенням від 11.02.2014 № 1-рп/2014, права повнолітніх дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщину необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Тому, незалежно від групи інвалідності він має право на обов'язкову частку у спадковому майні. При цьому, його працевлаштування та отримання заробітної плати не є належним доводом на підтвердження позиції позивача, а лише свідчить про його правову необізнаність.
Щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на весь обсяг спадкового майна, то така відмова ґрунтується на законі і є повністю виправданою. Будь-які підстави не враховувати його право на обов'язкову частку у спадковому майні у нотаріуса були відсутні, такі підстави відсутні і дотепер.
Відповідач вважає, що позивачем невірно визначено суб'єктивний склад сторін в контексті заявлених ним позовних вимог та взагалі відсутній предмет спору, а визначені в позові питання слід розглядати в іншому порядку.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на те, що позивач має право на спадкування за заповітом на всю частку спадкового майна, а відповідач, який є працездатною особою, немає права на спадкування обов'язкової частки в такому майні.
Представник відповідача в задоволенні позову попросила відмовити з підстав наведених у відзиві відповідача.
Відповідач приватний нотаріус в судове засідання не з'явилася, про розгляд прави повідомлена належним чином, що з урахування наведеної вказаним позивачем позиції у відзиві на позов не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, дійшов наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , якій позивач є онуком, а відповідач сином.
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Другої Миколаївської нотаріальної контори 12.10.2013 за реєстровим номером 1-1079, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження на все своє майно, що на день смерті належатиме їй та на яке за законом вона матиме право, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із дослідженої судом спадкової справи № 7/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що 10.04.2020 спадщина була прийнята ОСОБА_4 , сином померлої. Який на підтвердження своєї непрацездатності надав нотаріусу довідку до акта МСЕК серії 12ААА № 561510, відповідно до якої на момент відкриття спадщини і до 01.05.2020 йому було встановлено ІІ групу інвалідності, а також довідку до акта МСЕК серії 12ААБ № 410809, відповідно до якої з 01.05.2020 по 01.05.2022 встановлено ІІІ групу інвалідності.
Також до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом звернувся позивач ОСОБА_1 , який є онуком спадкодавця.
13.08.2020 позивач звернувся до державного нотаріуса за оформленням спадщини на все майно спадкодавця, але йому було відмовлено постановою від вказаної дати.
Відмовляючи в оформленні спадкових прав державний нотаріус вказала, що спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 складається із 5/6 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вказана частка підлягає поділу між спадкоємцями ОСОБА_1 за заповітом - ѕ частки спадкового майна; ОСОБА_4 за законом (обов'язкова частка) - ј частка спадкового майна. За такого, оскільки ОСОБА_1 просив видати йому свідоцтво на право на спадщину на цілу частку спадкового майна (5/6 частки), а нотаріус ненаділений повноваженими щодо зменшення (позбавлення) обов'язкової частки у спадщині, в оформленні спадщини за заповітом відмовлено.
В судовому засіданні 01.07.2021 були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили, що померла ОСОБА_5 завжди хвилювалася за позивача, якому заповіла все своє майно, оскільки відповідач отримав грошові кошти від спадщини батька.
При вирішенні справи суд виходить з наступного правого регулювання.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.02.2014 № 1-рп/2014 (справа про право на обов'язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Таким чином, як розтлумачив Конституційний Суд України положення наведеної норми повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, які в установлено законом порядку визнані інвалідами, мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від групи інвалідності.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із підстав та предмету позову, що також було підтверджено представником позивача та позивачем в судовому засіданні, позивач вважає, що в порядку спадкування за заповітом він має право на всю частку спадкового майна, оскільки відповідач працевлаштований, а тому не має права на обов'язкову частку в такому майні.
Між тим такі доводи позивача ґрунтуються на невірному розумінні положень частини першої статі 1241 ЦК України.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази та враховуючи межі судового розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як дії приватного нотаріуса з відмови позивачу в оформленні спадщини за заповітом на всю частку спадкового майна відповідають закону.
Доводи позивача про працевлаштування відповідача та покази свідків про ставлення спадкодавця ОСОБА_5 до позивача, не мають значення для вирішення даного спору з огляду на заявлені позовні вимоги та підстави позову.
Так як суд дійшов висновку про відмову в позові, підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу витрат про сплаті судового збору відсутні.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук Ольги Володимирівни (далі - приватний нотаріус), ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук Ольги Володимирівни, робоче місце; м.Миколаїв, пр.Миру,9;
відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 10.09.2021.
Суддя І.В.Коваленко