КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1776/21
Провадження № 2/488/1299/21 р.
Іменем України
02.09.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря - Глубоченко О.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.04.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 1000,00 грн. на частку - 1/4 від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з дати набрання законної сили рішення суду.
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05.06.2015 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.06.2017 року шлюб між ними розірвано. Від даного шлюбу вони мають сина: ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.04.2017 року з відповідача на її користь на утримання сина були стягнуті аліменти у твердій грошовій сумі 1000 грн., щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
На теперішній час витрати на утримання сина значно зросли. Розмір аліментів, які вона отримує на утримання дитини не достатній для нормального забезпечення рівня життя дитини, необхідного для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її матеріальний стан не дозволяє повністю забезпечити та задовольнити потреби дитини, оскільки фактичний розмір аліментів не відповідає мінімальному розміру, передбаченому законом. Разом із цим відповідач має нормальний стан здоров'я, працездатний, тому має можливість надавати аліменти у вищевказаному розмірі.
28.05.2021 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Одночасно, в ухвалі роз'яснено відповідачу, що він має право подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також має право подати до суду заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідачу була направлена ухвала про відкриття провадження, у встановлений в ухвалі строк, відповідач не надав відзив на позовну заяву, разом з тим відповідачем надано заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.
Позивач також надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога міститься і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року.
Тобто зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
В зв'язку з наведеним позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька, підлягає задоволенню.
Щодо визначення частки заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд зазначає наступне
Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача яка буде стягуватися як аліменти на дитину суд враховує стан здоров'я дитини (даних про те, що дитина має хронічні захворювання або часто хворіє, суду не надано), відсутність даних про незадовільний стан здоров'я платника аліментів, його матеріальне становище; відсутність даних про: наявність у платника аліментів інших (кровних) дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Таким чином, розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи вищевказані обставини по справі, дохід відповідача, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов'язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача сплачувати аліменти, а також те, що відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів на утримання дочки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, та визначає 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 284-285, 288-289, 354 ЦПК України, ст.ст.180-183, п. 1 ст. 192 СК України суд, -
Позов - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.04.2017 року, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити аліменти у частці однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати набрання законної сили рішення суду.
Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 908,00 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо або через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна інформація про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України, документ № НОМЕР_2 , виданий 17.03.2020 року, орган, що видав 4811, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.І. Селіщева