Справа №487/7819/19
Провадження №1-кп/487/229/21
03.09.2021 Заводським районним судом м. Миколаєва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150030001674 від 25.04.2019 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 діб, з посиланням на тяжкість злочину у скоєнні якого обвинувачуються та відсутність підстав, передбачених кримінально-процесуальним кодексом для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину; незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки підозрюваний обізнаний про їх місце проживання та роботи; вчинити інший злочин, які на даний час не зменшилися, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Запобігти вказаним ризикам не можливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів..
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_7 заперечувала щодо продовження строку тримання під вартою, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу посилаючись на не доведеність ризиків передбачених ст..177 КПК.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали за клопотанням, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019150030001674 від 25.04.2019 року, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.07.2021 року було продовжено строк дії раніше застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.09.2021 року включно з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Згідно ст.197 КПК України,строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місті його постійного проживання; вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність судимості за вчинення злочину пов'язаного з насильством.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Отже, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суд вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, які на теперішній час не допитані.
Крім того, прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 , раніше засуджувався за скоєння злочину пов'язаного з насильством, на думку суду він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені вище ризики, в своєї сукупності, свідчать, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити тільки така виключна міра запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного захисту задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 331, 369 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 01.11.2021 року (включно).
Копію ухвали направити до СІЗО м. Миколаєва.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3