Справа № 456/942/21
Провадження № 1-кп/456/331/2021
іменем України
10 вересня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12021145130000053 від 4.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше не судимого;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_5 , 28.01.2021р. близько 11.00 год., перебуваючи разом з ОСОБА_6 в салоні автомобіля марки «Ауді А4», сірого кольору, який був припаркований поблизу магазину «Продукти», що на вул. Майдан Ринок, 1 в м. Стрий Львівської області, де на грунті особистих неприязних відносин в них розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 наніс ОСОБА_6 удар кулаком руки по обличчю. Після чого, на тому ж автомобілі марки «Ауді А4», сірого кольору, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поїхали до дамби річки Стрий, що по вул. Об'їзна Дорога в м. Стрий, де продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_6 декілька ударів кулаками обидвох рук в область голови та обличчя, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки правого ока та перелому кісток спинки носа, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав частково, пояснив, що з потерпілою ОСОБА_6 , в них були близькі стосунки, які протягом останнього часу погіршились, а тому вони вирішили розійтись. Того дня зустрілись на вул. Майдан Ринок в м. Стрий, де присіли в його автомобіль марки Ауді, та обговорювали закриття магазину де вели спільний бізнес. В ході розмови, з цього приводу, а також деяких обставин особистого життя, в них виник словесний конфлікт. Під час словесної перепалки він на емоціях, долонею правої руки наніс удар по обличчю ОСОБА_7 , після чого підвіз останню до будинку по місцю її проживання, що на АДРЕСА_1 . При цьому заперечив, що по дорозі вони заїжджали на дамбу річки Стрий, де він нібито наносив ОСОБА_8 ще удари. Заперечуючи свою вину у вчиненому, також повністю заперечив заявлений потерпілою цивільний позов.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_5 , у вчиненому кримінальному правопорушенні, його винуватість по вказаному епізоду злочинної діяльності доводиться такими доказами по справі:
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 даними в судовому засіданні про те, що дійсно деякий час зустрічалась з ОСОБА_9 і в них були близькі стосунки. 28.01.2021, зателефонував ОСОБА_9 та запропонував зустрітись. Вони зустрілись на вул. Майдан Ринок в м. Стрий, де розмовляли в автомобілі ОСОБА_10 . В ході розмови, вона повідомила, що телефонувала до віщуна, запитати, що з ним ( ОСОБА_9 ) відбувається, оскільки останнім часом його поведінка була неприйнятною. Що його дуже обурило і той почав виривати з її рук мобільний телефон, вона не
відпускала, а тому ОСОБА_9 вдарив її рукою по обличчю, після чого вони поїхали на дамбу річки Стрий. На місці, не виходячи з автомобіля ОСОБА_9 погрожував їй фізичною розправою та ще декілька разів вдарив руками по голові. Після чого, зважаючи на її прохання, ОСОБА_10 підвіз її до додому, на вул. Сірка в м. Стрий, де на вулиці її вже чекала донька ОСОБА_11 , якій вона попередньо зателефонувала. Коли вона вийшла з автомобіля, на її обличчі було видно сліди від побоїв. Ввечері її голова розпухла, відчувала сильні болі та нудоту. Протягом наступних трьох днів зважаючи на розбите обличчя не виходила на роботу, а за декілька днів написала заяву в поліцію, звідки її направили на медекспертизу. Заподіяні їй, ОСОБА_9 тілесні ушкодження, спричинили для неї матеріальні збитки, оскільки проходила лікуванні, а також моральну шкоду, яку просить задоволити в повному обсязі. Щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду;
Оцінюючи показання потерпілої в судовому засіданні, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами справи, стверджуються іншими об'єктивними доказами по справі, зокрема показаннями свідка, висновком експерта.
- показаннями допитаної в присутності представника органу опіки та піклування неповнолітнього свідка ОСОБА_12 даними в судовому засіданні про те, що з ОСОБА_9 знайомі близько 2 років це приятель її матері ОСОБА_7 .. Пригадує, що того дня зранку до матері зателефонував ОСОБА_9 і попросив зустрітись. Зважаючи, що протягом години матір не повернулась, вона зателефонувала і запитала чи все гаразд, мати повідомила, що скоро прийде. При цьому зателефонувала через годину і попросила вийти на вулицю і зустріти її. Коли вона вийшла, біля будинку вже стояв автомобіль сірого кольору за кермом якого сидів ОСОБА_9 , а мати вийшла з переднього пасажирського сидіння, будучи заплаканою та на її правій щоці вона бачила почервоніння. Вдома мати розповіла, що ОСОБА_10 її побив, ввечері та наступного дня вона жалілась на головні болі;
Оцінюючи показання свідка суд надає їм віри та вважає їх правдивими, оскільки вони доповнюються іншими доказами по справі.
Будучи допитаний в судовому засіданні, лікар судово-медичний експерт, ОСОБА_13 показав, що ним проводились дві судово-медичні експертизи потерпілої ОСОБА_6 . Під час первинної експертизи, він не зміг діагностувати, перелом кісток носа, такі ушкодження було діагностовано після представлення медичної документації, а саме результатів КТ-обстеження голови. При цьому повністю підтримав, складені ним висновки. Відмітив, що діагностовані в потерпілої тілесні ушкодження утворилися від декількох ударів.
Крім вищенаведеного, винність ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення доводиться й матеріалами кримінального провадження, зокрема:
- заявою потерпілої ОСОБА_6 на ім'я начальника Стрийського РУП, в якій вона просить прийняти міри до ОСОБА_5 , який 28.01.2021 р. близько 11.00 год., в його автомобілі марки «Ауді А4», сірого кольору, поблизу магазину «Продуктовий», що на вул. Майдан Ринок, в м. Стрий завдав їй удар в обличчя та декілька ударів в голову спричинивши тілесні ушкодження;
- висновком експерта № 21 від 5.02.2021 р. з якого вбачається, що у ОСОБА_6 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 27 від 18.02.2021р згідно якого, при проведенні експертизи у ОСОБА_6 , згідно висновком експерта № 21 від 5.02.2021 виявлено синець нижньої повіки правого ока; згідно представлених додаткових медичних документів, лікарями діагностовано - перелом кісток спинки носа. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупого твердого предмету, не характерні для утворення при падінні з висоти власного росту, в тому числі із прискоренням, по давності причинення можуть відповідати даті 28.01.2021р. і за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я;
Зазначені висновки судово-медичних експертиз проведено кваліфікованим експертом, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зроблені на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, фактичні дані, викладені у висновку, відносяться до справи і мають доказове значення. Тому дані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення. Підстав для визнання висновків судово-медичних експертиз недопустимим доказом у суду немає.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.02.2021 р. з фототаблицею до нього з участю потерпілої ОСОБА_6 , при проведенні зазначеної слідчої дії потерпіла надала свідчення, де детально розповіла та показала на статистові, коли і при яких обставиних їй були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_14 ;
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд, що вони є логічними і послідовними та відтворюють реальну картину подій, що мала місце між обвинуваченим та потерпілою, а тому знаходить винуватість обвинуваченого доведеною повністю.
Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_5 в умисному заподіянні ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої доведена повністю, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому по даній справі суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.
Також при призначенні покарання особі, яка вчинила кримінальне правопорушення суд повинен віднайти розумний баланс між обов'язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого, щодо міри покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини правопорушення, його наслідки, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_5 обставин по справі не встановлено.
Пом”якшуючих відповідальність ОСОБА_5 обставин по справі не встановлено.
Враховується, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується по місцю проживання, не працевлаштований, потерпіла при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе шляхом застосування до нього покарання в межах санкції інкримінованої статті КК Ураїни у вигляді громадських робіт, яке буде для нього необхідне та достатнє.
Вирішуючи питання про цивільний позов і відшкодування збитків, суд виходить з того, що злочином обвинуваченого потерпілій заподіяні матеріальні та моральні збитки, сума збитків є обґрунтованою, доведена в ході судового слідства, тому заявлений ОСОБА_6 цивільний позов підлягає задоволенню, однак частково.
Так, 16.03.2021 на адресу суду ОСОБА_6 подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заявлений позов мотивовано тим, що 28.01.2021 ОСОБА_5 їй заподіяно тілесні ушкодження. Після отриманих тілесних ушкоджень, проходила обстеження, зокрема за КТ-обстеження головного мозку та Р-граму голови в прямій проекції, потратила 1020 грн.. Крім того, неправомірними діями цивільного відповідача їй завдано і моральної шкоди, що полягає у сильних душевних стражданнях та інших негативних явищах, перенесених фізичним болем, що також проявилися на стані її здоров'я, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, а тому просить стягнути з ОСОБА_5 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить суд їх задоволити.
Цивільний відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені вимоги заперечив в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до висновку, що позов цивільного позивача у кримінальному провадженні підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_5 , що стверджується матеріалами кримінального провадження; встановлено наявність шкоди - заподіяння ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень та причиновий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, що настали, який підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст.125 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт спричинення ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілій.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
На підтвердження понесених витрат, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копії квитанцій за проведене КТ-обстеження, на суму 1000 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд примаймає до уваги долучені до матеріалів справи цивільним позивачем копію квитанції, оскільки така безпосередно свідчить про проведення медичного обстеженння, які проходила ОСОБА_15 ..
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди слід задоволити та стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 1000 грн..
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 передбачає, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд приймає до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілої, оскільки внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, остання перенесла фізичну біль, проходила курс лікування, що вплинуло на її звичайний спосіб життя, призвело до вимушених змін.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а з відповідача - ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 слід стягнути 5 000 грн. моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Що стосується стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 витрат на адвокатські послуги у сумі 12 800 грн., то такі підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд погоджується з доводами цивільного позивача ОСОБА_7 про те, що долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом ОСОБА_16 правової допомоги у кримінальному провадженні № 12021145130000053, оскільки їхні оригінали судом оглянуті в судовому засіданні, однак критично оцінює розмір витрат на правову допомогу, з огляду на кількість судових засідань з участю захисника, та обсяг і складність складених процесуальних документів які не є значними, а тому такі витрати є завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
Питання речових доказів по кримінальному провадженню слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1000 /одну тисячу/ гривень.
Стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5000 /п'ять тисяч/ грн. моральної /немайнової/ шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Вирок може бути оскаржений сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Головуючий суддя ОСОБА_1