Справа № 646/5254/16-к Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/162/21 Доповідач: ОСОБА_2
07 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 січня 2019 року у відношенні ОСОБА_8 ,-
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на 7 років 5 місяців. Строк покарання рахується з часу затримання в порядку виконання вказаного вироку.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 витрати на поховання у сумі 11 261,91 грн., витрати на лікування у сумі 20 563,49 гривень, моральну шкоду у сумі 200 000 гривень. В інший частині позову відмовлено.
Згідно вироку 04.03.2016 близько 23.30 годин ОСОБА_8 , повернувся до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживав разом із своєю співмешканкою ОСОБА_10 , побачивши, що його співмешканка знаходиться в квартирі разом із двома раніше незнайомими йому чоловіками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими вживає спиртні напої та, в ході конфлікту, який виник у нього із ОСОБА_12 на ґрунті особистих, раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи цього, перебуваючи в коридорі вищевказаної квартири, наніс ОСОБА_13 три удари кулаками в область обличчя справа та зліва, від яких ОСОБА_14 втратив рівновагу та присів навприсядки. Після чого, продовжуючи свої умисні дії, направлені на заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 наніс удар ногою ОСОБА_13 по тулубу, від якого останній впав на підлогу на спину, при цьому голова ОСОБА_15 опинилась у дверному отворі вхідних дверей квартири, та, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_13 удар вхідними дверима по голові, від яких ОСОБА_14 втратив свідомість. Після досягнення злочинної мети, спрямованої на заподіяння ОСОБА_13 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 припинив нанесення ударів.
В подальшому 05.03.2016 року о 00.40 каретою швидкої невідкладної медичної допомоги, викликаною ОСОБА_10 , ОСОБА_14 був доставлений до КЗОЗ «ХМКЛШНМД № 4 ім. проф. Мещанінова», де не зважаючи на проведене лікування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у відділенні політравми не приходячи до тями.
В результаті вищевказаних дій ОСОБА_8 ОСОБА_13 були спричинені, згідно висновку експерта № 24/74 -Ат/16 від 27 квітня 2016 року травма голови: синець у скронево-тім'яній області справа, кровопідтічність м'яких покровів голови з боку їх внутрішньої поверхні у лобно- скронево- тім'яній області справа, крововиливи під оболонки головного мозку (субдуральний та субарахноїдальний крововилив), забій головного мозку; синці у навколоочних областях; садно в проекції лівої реберної дуги, садно у поперековій області зліва. Причиною смерті ОСОБА_15 явилась важка закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку, внутрішньочерепними крововиливами та її ускладнення - набряк - набухання головного мозку, менінгіт, яка за ступенем тяжкості згідно п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.3г. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»), яка перебуває у причинному зв'язку із смертю ОСОБА_15 . Вказані садна у причинному зв'язку із смертю не перебувають та мають ознаки легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні та обвинувачений подали апеляційні скарги.
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити за п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_8 .
В обгрунтування апеляційних вимог обвинувачений зазначає, що конфлікту з потерпілим не було. ОСОБА_16 з ОСОБА_17 здійснили на нього напад, від якого він захищався. ОСОБА_18 вдарив в обличчя, затягнув в коридор, схопив за шию та разом з іншим почали завдавати удари. Але суд з цього приводу не зробив висновку. ОСОБА_11 завдав йому три удари кулаком в голову. Вони перебували в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_18 молода фізично розвинена людина, служив в спецпідрозділі МВС, що змусило захищатися. Вважає, що діяв в стані необхідної оборони та дії можливо кваліфікувати за ст. 124 КК України. Можливо і обрав спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання, однак іншим способом захиститися не міг. Коли потерпілий з погрозами став підніматися з підлоги обвинувачений в якості захисту застосував удар дверима, але суд до уваги такі свідчення не прийняв.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку своїх апеляційних вимог, пояснення прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.
Прокурор до початку апеляційного розгляду відмовився від поданої апеляційної скарги, про що надав до суду письмову заяву.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом першої інстанції допитано обвинуваченого, потерпілу, свідків ОСОБА_11 ,. ОСОБА_10 , експерта; досліджено наступні матеріали: витяг з кримінального провадження № 12016220060000536, заяву про вчинення злочину від 04.03.2016 року ОСОБА_10 просить прийняти міри до громадянина ОСОБА_19 у зв'язку з побиттям її знайомого ОСОБА_20 ; протокол огляду місця події від 05.03.2016 року та фото таблиця до нього, місцем огляду є квартира АДРЕСА_3 ; постанову від 09.03.2016 року; довідку 4 ХМКЛ від 11.03.2016 року ОСОБА_21 з 5.03.2016 року перебував у відділенні невідкладної терапії з діагнозом гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку з гематомами справа, набухання головного мозку. Група крові АВ (ІІ) Rh+ ; лікарське свідоцтво про смерть № 74Ат ОСОБА_21 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від набряку-набухання головного мозгу, внутрішно - черепових крововиливів, забію головного мозку, важкої закритої черепно-мозгової травми; протокол проведення слідчого експерименту та ілюстративний матеріал до протоколу слідчого експерименту від 22.04.2016 року; висновок експерта № 336-Ц/16 ; висновок експерта № 337-Ц/16, № 338-Ц/16, висновки експерта № 74-Ат/16, № 24/74-Ат/16
На підставі досліджених доказів у їх сукупності суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого у повній відповідності до норм КПК України та слушно дійшов висновку про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обвинувачений не заперечує того, що він застосував удар дверима, коли ОСОБА_21 піднімався з підлоги, що саме від його дій настала смерть потерпілого. Разом з тим ОСОБА_8 не погоджується з кваліфікацією злочину та вважає, що смерть ОСОБА_21 настала випадково в умовах перевищення меж необхідної оборони.
Колегія суддів приймає до уваги, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК є відповідна обстановка вчинення злочину -перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони. Крім того, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
В даному провадженні встановлено, що у ОСОБА_21 були пошкодження: травма голови: синець у скронево-тім'яній області справа, кровопідтічність м'яких покровів голови з боку їх внутрішньої поверхні у лобно- скронево- тім'яній області справа, крововиливи під оболонки головного мозку (субдуральний та субарахноїдальний крововилив), забій головного мозку; синці у навколоочних областях; садно в проекції лівої реберної дуги, садно у поперековій області зліва.
Причиною смерті ОСОБА_15 явилась важка закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку, внутрішньочерепними крововиливами та її ускладнення - набряк - набухання головного мозку, менінгіт. Смерть ОСОБА_21 наступила 19.03.2016 року о 23.50 в стаціонарі ХМКЛ. Травми голови з'явились від дії тупого твердого предмета. Вказані садна у причинному зв'язку із смертю не перебувають та мають ознаки легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5. «Правил судово- тедичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
Під час огляду трупа ОСОБА_21 яких небудь слідів боротьби або самозахисту не виявлено.
На підставі даних в область голови ОСОБА_21 було нанесено не менш 2-х ударів (крововиливи у навколоочних областях), в лобно- скронево- тім'яній області справа був нанесений 1 або декілька ударів. Є причинний зв'язок між травмою голови у ОСОБА_21 та його смертю, травми голови ОСОБА_21 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.3г. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»), яка перебуває у причинному зв'язку із смертю ОСОБА_15 .
Обвинувачений пояснив, що двері йому відчинив незнайомий чоловік десь років 40 в стані алкогольного сп'яніння. Коли чоловік відчинив йому двері він почав заходити та одразу отримав удар в обличчя, від якого похитнувся назад. Скільки було далі ударів не пам'ятає. Після чого він почав захищатися та наносити декілька ударів в обличчя та тулуб цього чоловіка від чого він втратив свідомість та впав на підлогу. Після чого з кухні вибіг другий чоловік, який почав погрожувати та наносити йому удари. У відповідь він наніс останньому удар. Після цього цій чоловік вибіг з квартири. Одразу після цього чоловік який відчинив йому двері почав підійматися та він наніс йому удар вхідними дверима по голові, від яких ОСОБА_14 втратив свідомість.
Свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що приблизно через деякий час, десь біля 23.00 - 23.30 повернувся співмешканець ОСОБА_22 - ОСОБА_23 . Двері йому пішов відчиняти ОСОБА_24 та він теж послідкував за ним. Після він побачив, що між ОСОБА_25 та ОСОБА_26 зав'язалась бійка. Після отримання удару від ОСОБА_19 він вибіг з квартири, залишивши свій верхній одяг.
Під час слідчого експерименту обвинувачений показав, як ОСОБА_21 наніс йому удар, коли він увійшов до квартири, кулаком правої руки по обличчю, від якого ОСОБА_8 відійшов назад. Після цього ОСОБА_8 наніс ОСОБА_21 два удари кулаком, один лівою рукою в частину підборіддя та другий правою рукою в область обличчя зліва. Після цього наніс ще один удар правою рукою в область обличчя зліва. В цей час до ОСОБА_8 підійшов другий чоловік та наніс йому удар. В цей час ОСОБА_21 схопив ОСОБА_8 за одяг, коли ОСОБА_8 звільнився від захвату ОСОБА_21 , він наніс ОСОБА_21 удар правою рукою в обличчя, від якого ОСОБА_21 присів на підлогу. Коли ОСОБА_21 почав підніматися з підлоги ОСОБА_8 наніс йому удар ногою, куди саме не пам'ятає, від чого ОСОБА_21 впав на спину біля вхідних дверей. Голова його була біля вхідних дверей та коли ОСОБА_21 почав підніматися з підлоги, закриваючи двері ОСОБА_27 вдарив ОСОБА_21 передньою частиною дверей по голові зліва. Після цього удару ОСОБА_21 втратив свідомість.
З встановленого вбачається, що удар дверима ОСОБА_8 заподіяв, коли ОСОБА_21 почав підніматися з підлоги, а ОСОБА_11 після отримання удару від обвинуваченого вибіг з квартири. Тобто в момент завдання удару дверима з боку померлого чи іншої особи не було посягання, яке вимагало від ОСОБА_8 самозахисту. Саме цей момент є визначальним для правильної кваліфікації злочину, оскільки смерть ОСОБА_21 настала через важку закриту черепну-мозкову травму. Крім того, відповідно до висновку експертизи ОСОБА_21 знаходився в стані сп'яніння 2,715 %, що підтвердив і свідок ОСОБА_10 , зазначив також, що померлий хитався. ОСОБА_8 пояснив, що він почав захищатися та наносив удари чоловіку в обличчя та тулуб, від чого він втратив свідомість та впав на підлогу.
За таких обставин, перебуваючи на підлозі ОСОБА_21 , будучи в стані алкогольного сп'яніння не міг становити для обвинуваченого загрози, для відвернення якої необхідно було завдати йому тілесні ушкодження.
Проаналізувавши вищенаведені докази в їх сукупності, а також врахувавши наявні у померлого тілесні ушкодження, їх локалізацію в області голови, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку ОСОБА_8 не перебував у стані необхідної оборони та умисно вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.121 КК України. При цьому суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується необережністю по відношенню до настання смерті. Знаходження невідомих ОСОБА_8 осіб за місцем його проживання, враховуючи, що в квартирі вони перебували з дозволу співмешканки обвинуваченого та її батька - власника квартири, не є приводом для застосування сили. При цьому, колегія суддів не відкидає доводів обвинуваченого про те, що між учасниками конфлікту відбулася бійка, що підтверджує і свідок ОСОБА_11 , яка могла бути спровокована діями та поведінкою потерпілого, проте матеріали справи не містять даних про спричинені ОСОБА_8 будь-які тілесні ушкодження чи його звернення з цього приводу до правоохоронних органів або лікарні, а під час огляду трупа ОСОБА_21 яких небудь слідів боротьби або самозахисту не було виявлено. Розвиток та послідовність подій, що мали місце, спростовують доводи обвинуваченого про те, що він захищався від нападу на нього ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , оскільки на час завдання ОСОБА_21 удару дверима ОСОБА_28 вже не було в квартирі, а потерпілий лежав на підлозі. І хоч він і почав підійматися та як зазначає обвинувачений почав йому погрожувати, в цей момент не було необхідності застосовувати до нього насильство.
Апеляційні доводи обвинуваченого не спростовують обгрунтованості прийнятого судом рішення.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів встановила, що обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується добре.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 293 від 12.04.2016 року ОСОБА_8 на теперішній час ознак психозу, недоумства та інших хвороб психічного розладу не встановлено. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення , в якому підозрюється ОСОБА_8 знаходився поза розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 не встановлено.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджениха також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України та розяснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів приймає до уваги, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 добровільно показав механізм та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду не заперечував, що від його дій настала смерть ОСОБА_21 , що апеляційний суд розцінює як обставину, що пом'якшує покарання, а саме сприяння під час досудового розслідування. Крім того, заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про поведінку потерпілого, який перебував в стані алкогольного сп'яніння за місцем мешкання обвинуваченого. Коли ОСОБА_8 повернувся до дому двері йому відчинив ОСОБА_24 та між ними зав'язалася бійка, що підтвердив свідок ОСОБА_11 . Таким чином, знаходження за місцем мешкання ОСОБА_8 невідомого чоловіка в стані сп'яніння спровокувало подальший розвиток конфлікту, а його неправомірна поведінка в помешканні ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, є обставиною, що пом'якшує покарання. Судом також встановлено з показань свідка ОСОБА_10 , коли потерпілий лежав в непритомному стані на підлозі ОСОБА_8 звернувся з проханням до його дочки викликати швидку допомогу. Вказані обставини дають підстави для пом'якшення обвинуваченому міри покарання та призначення її нижче нижчої межі із застосуванням ст. 69 КК України.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи обставини, що склалися, дані про особу обвинуваченого, встановлені пом'якшуючі обставини, поведінку ОСОБА_8 після вчинення злочину, який попросив співмешканку викликати швидку допомогу, що не спростовано, апеляційний суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років буде достатнім для досягнення його мети, особистої та загальної превенції.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14 січня 2019 року у відношенні ОСОБА_8 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, призначивши його із застосуванням ст. 69 КК України строком на 6 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Головуючий -
Судді: