іменем України
10 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 639/8844/20
провадження № 22-ц/818/3808/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сашко Артема Олександровича - представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року в складі судді Рубіжного С.О.,
У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (далі - ПрАТ «Харківенергозбут») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 13749,00 грн.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що відповідачка є власником будинку АДРЕСА_1 , послуги з електропостачання в якому надавало ПрАТ «Харківенергозбут». За період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року за вказаною адресою згідно з показами приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 13749,00 грн, яка своєчасно відповідачкою сплачена не була.
Посилаючись на вказані обставини, ПрАТ «Харківенергозбут» просило стягнути з відповідачки заборгованість у зазначеному розмірі, 1921 грн судового збору та 23 грн витрат на отримання відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав.
08 січня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що у 2014 року в межах кримінального провадження на будинок АДРЕСА_1 було накладено арешт, у зв'язку з чим вона не мала доступу до житла, що виключає підстави для оплати послуг за електропостачання.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року позов ПрАТ «Харківенергозбут» залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем, оскільки фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 та не є споживачем послуг, що надає позивач, право власності на спірний будинок зареєстровано за нею на підстави недійсного правочину, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.
23 квітня 2021 року ОСОБА_2 - представник ПрАТ «Харківенергозбут» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником спірного будинку, у зв'язку з чим з 05 вересня 2014 року у неї виник обов'язок щодо сплати комунальних послуг.
Доказів, що у будинку проживають інші особи, які фактично споживають послуги з електропостачання, відповідачкою не надано. ОСОБА_1 не позбавлена права зворотної вимоги (регресу) до винної особи, яка фактично мешкала у будинку.
01 червня 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що з 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацєю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Послуги з електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 надавало ПрАТ «Харківенергозбут».
Станом 20 листопада 2019 року відповідачу нараховано заборгованість за споживання електричної енергії за вказаною адресою у розмірі 13749 грн, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до статтей 317, частини четвертої 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власність зобов'язує.
За змістом статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 84 статті першої Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до пункту 14 статті четвертої Закону України «Про ринок електричної енергії» введено поняття двостороннього договору про постачання електричної енергії споживачу.
За статтею 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пунктів 2, 4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідно до пункту 1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі- Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії; - договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами; - об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
За пунктом 1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.
При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Відповідно до пункту 2.1.5 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі.
2.1.7. У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії ( пункт 2.1.7 правил).
Оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на це майно у встановленому законом порядку не скасовано, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з неї заборгованості є помилковим, адже саме на власника покладено обов'язок утримувати належне йому майно, в тому числі, сплачувати надані житлово- комунальні послуги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший, четвертий частини першої статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» 13749,00 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у 2014 року в межах кримінального провадження на спірний будинок було накладено арешт, що унеможливило користування цим житлом та за цією адресою проживає попередній власник квартири ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2014 року накладено арешт на спірний будинок шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, тобто, вказаним судовим рішенням право ОСОБА_4 на користування будинком не було обмежено. Доказів, що у спірному будинку фактично мешкали інші особи за відсутності згоди відповідачки, матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись з відповідним позовом до ОСОБА_3 , який, на її думку, фактично отримував надані послуги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви -1728,90 грн (а. с. 2), апеляційної скарги -2881,50 грн (а. с. 115, т. 1). При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за електроенергію, який скасовано ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 листопада 2019 року, ПрАТ «Харківенергозбут» сплачено 192,10 грн судового збору( а. с. 5).
Також, в порядку розподілу судових витрат ПрАТ «Харківенергозбут» заявлено вимоги про стягнення 23 грн, понесених у зв'язку з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження зазначених обставин позивачем долучено роздруківку квитанції № 7858084 від 12 грудня 2019 року, вид операції «22012700, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав», сума операції - 20 грн, сума комісійної винагороди - 3 грн. Разом з тим, сума в розмірі 23 грн не є судовими витратами в розумінні статті 133 ЦПК України.
Отже, оскільки позов та апеляційну скаргу задоволено, з відповідачки на користь ПрАТ «Харківенергозбут» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 4802,50 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Сашко Артема Олександровича - представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневий РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21 травня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (місцезнаходження юридичної особи: місто Харків, вулиця Плеханівська, 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 13749,00 (тринадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневий РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21 травня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (місцезнаходження юридичної особи: місто Харків, вулиця Плеханівська, 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) 4802,50 грн (чотири тисячі вісімсот дві грн 50 коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді О.Ю. Тичкова
Н.П. Пилипчук