Провадження № 22-ц/803/6428/21 Справа № 211/5234/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
09 вересня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів -Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач- Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року, ухваленого суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-
У вересні 2020 року Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 10.10.2011 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну карту, а розмір кредитного ліміту в подальшому збільшився до 8000 гривень.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.2.3., 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним і банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві.
У відповідності до умов договору банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 17.08.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11327,57 грн., з яких 8209,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 8209,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3118,37 грн. - заборгованість за простроченими відсотками від сплати яких відповідач ухиляється, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені Банком позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 , поклавши судові витрати по справі на відповідача.
При цьому, скаржник зазначає, що Банком на підтвердження позовних вимог суду були надані докази, такі, як Анкета-Заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості, довідку про видані відповідачу картки, виписка по рахункам, довідку про зміну умов кредитування, які підтверджують укладення між сторонами кредитного договору. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання грошових коштів, отримання нею коштів через банкомати, що підтверджує отримання кредитної картки, що неможливо без наявності картки. З виписки по руху коштів видно, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, частково погашала заборгованість і знову користувалася коштами.
Позивач наголошує на тому, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, які не повернула Банку в добровільному порядку, тому Банк має право на повернення фактично наданих відповідачу грошових коштів в порядку вимог ч.2 ст.530 ЦК України, тому суд не права відмовляти у стягненні з відповідача тіла кредиту в розмірі 8209,20 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.10.2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку був укладений Договір про надання банківських послуг (а.с.15).
Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім'я картку. Відомості про вид кредиту, який бажав отримати відповідач, відомості про розмір такого кредиту або розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами у вказаній анкеті-заяві відсутні. Також відсутня відмітка про отримання саме платіжна картка кредитка «Універсальна».
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, виходив з того, що належними та допустимими доказами не доведено отримання відповідачем кредиту, виникнення та нарахування заборгованості у заявленій у позові сумі.
Проте, колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, а саме, не погоджується в частині відсутності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, з огляду на таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2011 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій своїм підписом підтвердила, що підписанням цієї Анкети-заяви вона, відповідно до статті 634 ЦПК України, у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які, разом із пам'яткою клієнта і Тарифами, становлять договір банківського обслуговування. Погодилася, що зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua (а.с.15-зворот).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Натомість, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу ОСОБА_1 кредитної картки, здійснивши нарахування відсотків виходячи з відсоткової ставки 3,5% на місяць (42% на рік), з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», які не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, щодо типу виданої відповідачеві кредитної картки.
Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПриватБанк», що не має правового значення для вирішення даного спору.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченими відсотками у розмірі 3118,37 грн., оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами, а в Анкеті-Заяві, підписаній відповідачем розмір процентної ставки за користування кредитними коштами не зазначено, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків за користування кредитом.
Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви додані наступні докази: Анкета-Заява при приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідка про зміну умов кредитування; довідка про видачу ОСОБА_2 трьох кредитних карток, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості, які у сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору (а.с.6-15, 50-59).
З довідки про видані ОСОБА_1 кредитні картки за договором без № вбачається, що відповідач отримала картку № НОМЕР_1 , датою відкриття, якої є 10.10.2011, другу кредитну картку відповідач отримала 03.06.2014, третю кредитну картку отримано 24.05.2016, термін дії останньої картки закінчується у 2022 році (а.с.13).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 договір без номера вбачається, що спочатку на картку № НОМЕР_1 відповідачу було встановлено кредитний ліміт 2000 грн., який, починаючи з 31.12.2015 року, змінювався, збільшувався до 3500 грн., 8 000 грн. (а.с.14).
З виписки по рахункам наданій позивачем вбачається, що відповідач по трьом карткам здійснювала операції, отримувала кредитні кошти через банкомат, здійснювала покупки тощо, частково повертала Банку кредитні кошти, тобто користувався наданими Банком кредитними коштами (а.с.50-59).
На підставі наданих Позивачем доказів колегія суддів вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами та наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та наявність права на їх захист через суд - шляхом зобов'язання виконати божником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість за простроченим тілом кредита становить 8209,20 грн. (а.с.12-зворот).
Таким чином, з наведених вище підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за прострочене тіло кредиту в розмірі 8209,20 грн. та погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог Банку щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у сумі 2102 грн. (а.с 49), за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн. (а.с.81), а всього позивачем сплачено 5255 грн. судового збору.
У зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені частково, в загальному розмірі 8209,20 грн., тому з ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3808,34 грн., відповідно розрахунку (8209,20 грн.х 5255 грн./11327,57 грн. =3808,34 грн.).
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2021 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк"в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 10.10.2011 року, яка станом на 17.08.2020 становить 8209,20 грн. (вісім тисяч двісті дев'ять гривень двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) витрати зі сплати судового збору в сумі 3808,34. (три тисячі вісімсот вісім гривень тридцять чотири копійки), за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: