Справа № 761/9831/21
Провадження № 1-кс/761/6363/2021
26 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020080000000100 від 17.03.2020,
15.03.2021 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року (справа №335/2499/20) в межах кримінального провадження №12020080000000100 від 17.03.2020, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання, мотивовано, зокрема тим, що Запорізьким апеляційним судом під час винесення ухвали про накладення арешту на майно не було враховано, що ОСОБА_4 не є підозрюваною у кримінальному провадженні №12020080000000100 від 17 березня 2020 року, а кримінально - процесуальним законом визначено, що у випадку необхідності накладення арешту на майно третьої особи, саме на прокурора покладено обов'язок звернення із клопотання про накладення арешту до суду, а так як із клопотанням про арешт майна, яке належить ОСОБА_4 звернувся слідчий за погодженням з прокурором, що відповідно є порушенням кримінально - процесуального законодавства. Крім того, власник майна ОСОБА_4 є добросовісним набувачем права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Заявник в судове засіданні не прибув, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом направлення повістки.
Слідчий в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, однак їх неявка в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання, при цьому, в розпорядженні слідчого судді наявні достатні матеріали для прийняття рішення.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12020080000000100 від 17 березня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року (справа №335/2499/20) було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 з огляду на те, що вказане майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року вбачається, що при арешті майна слідчий суд виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що нерухоме майно, має значення речового доказу відповідно до ст.98 КПК України.
При цьому слідчим суддею було встановлено, що клопотання не суперечить вимогам КПК України, містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, арешт майна відповідає принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, є пропорційним тяжкості правопорушення та не становитиме надмірного тягаря для володільця майна.
На час розгляду слідчим суддею клопотання про скасування арешту майна, обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала.
При цьому доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність. Також представником власника не надано будь-яких документів, які б свідчили про проведення всіх слідчих дій із арештованим майном, оскільки на вказаних речових доказах можуть міститися відомості на підтвердження вчинення злочину.
Проаналізувавши наведені аргументи, слідчий суддя не знаходить підстав для висновку, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано або на даний час відпала необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020080000000100 від 17.03.2020.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року (справа №335/2499/20) в межах кримінального провадження №12020080000000100 від 17.03.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя