Провадження № 1-кс/760/6723/21
Справа № 760/19096/21
28 серпня 2021 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090005956 від 17.12.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на майно, подане в рамках кримінального провадження, що розслідується за ч. 4 ст. 190 КК України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчими СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, за процесуального керівництва Солом'янської окружної прокуратури м. Києва, в ході досудового розслідування встановлено, що 30.01.2015р. за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа шляхом зловживання довірою потерпілої незаконно заволоділа грошовими коштами в сумі 470 000 грн., які належать ОСОБА_4 .
В ході досудового розслідування, будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_4 повідомила, що 17 листопада 2004 року її мати за договором купівлі-продажу придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якій вона проживала по теперішній час. Після смерті матері, щодо зазначеної квартири виник судовий спір, оскільки її продаж відбувся внаслідок вчинення шахрайських дій.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року, у справі № 2-925/12, було визнано недійсним договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 придбала вищезазначену квартиру та квартиру було повернуто ОСОБА_6 . Після постановлення судового рішення, ОСОБА_6 сказав, що йому потрібні грошові кошти та допомога з отриманням паспорта громадянина України.
Після чого, в жовтні 2013 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали попередній договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 . В момент укладення попереднього договору купівлі-продажу, була погоджена сума виплати за квартиру в сумі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень, що склали повну вартість квартири, яку було сплачено. Так між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відбувся повний розрахунок за вищезазначену квартиру по договору купівлі-продажу. Зазначені грошові кошти за квартиру були передані ОСОБА_6 .
Також після укладення попереднього договору купівлі-продажу ОСОБА_6 повідомив, що йому потрібні грошові кошти, у зв'язку з чим між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, згідно з яким останній отримав грошові кошти у розмірі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень, про що написав власноручну розписку від 30.01.2015 року.
Після того, як були укладені вищевказані договори, ОСОБА_6 віддав ключі від житла, документи на квартиру та забрав свої речі з квартири, таким чином передавши квартиру в повне користування ОСОБА_4 .
В попередньому договорі купівлі-продажу квартири з ОСОБА_6 було погоджено, що він ( ОСОБА_6 ), за власні грошові кошти, здійснить оцінку квартири, з результатами якої ОСОБА_6 01.12.2013 року, повинен прийти до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4 , на умовах викладених в попередньому договорі.
Однак, в зазначений день, коли необхідно було прийти до нотаріальної контори і здійснити нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу та реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 не прийшов, і здійснити нотаріальне посвідчення договору та зареєструвати право власності стало неможливим.
В ході допиту потерпілої було встановлено, що з цього моменту ОСОБА_6 фактично зник, на контактні номери телефонів не відповідав, за місцем проживання не перебував і взагалі всіляко перестав підтримувати спілкування з ким-небудь з числа своїх родичів та знайомих.
Протягом всього часу паспорт громадянина ОСОБА_6 залишався в квартирі ОСОБА_4 , оскільки, як повідомила остання, ОСОБА_6 боявся його загубити та постійно залишався вдома, за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в ході допиту потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що десь в кінці листопада 2020 року вона дізналась, що на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» оголошено торги квартири АДРЕСА_2 . На цьому сайті також побачила, що торги ініційовані приватним виконавцем ОСОБА_7 , у виконавчому провадженні № 60366345. В даних торгах утримувачем квартири зазначено ОСОБА_6 , який є боржником за грошовим зобов'язанням (договором позики) перед ОСОБА_8 .
Вищевказаний договір позики від 25.09.2019 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 . Змістом договору було те, що ОСОБА_6 бере в борг у громадянина ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 100 000 грн.
В клопотанні поставлено питання про накладення арешту, з метою забезпечення його збереження як речового доказу, на квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 .
Крім того, прокурор просив розглянути подане клопотання про арешт майна без повідомлення власників майна, з метою забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України вважає за можливе провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, за наведених прокурором підстав.
В судове засідання слідчий ОСОБА_10 не з'явився, проте 28.08.2021р. надіслав заяву, в якій підтримав доводи, викладені в клопотанні та просив розглядати клопотання у його відсутності. Відповідно до вимог ст. 172 КПК України слідчий суддя ухвалив проводити судовий розгляд у його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих органом досудового розслідування документів вбачається, що 30.01.2015р. за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_4 незаконно заволоділа грошовими коштами в сумі 470 000 грн., які були передані останньою ОСОБА_6 за договором позики.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що в листопаді 2020р. квартира АДРЕСА_2 , яка на підставі попереднього договору була продана ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 , була виставлена в торгах на електронному майданчику ДП «СЕТАМ», які були ініційовані приватним виконавцем ОСОБА_7 , у виконавчому провадженні № 60366345.
Також встановлено, що в даних торгах утримувачем квартири зазначено ОСОБА_6 , який є боржником за грошовим зобов'язанням (договором позики) перед ОСОБА_8 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_2 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 .
Згідно попереднього договору купівлі-продажу нерухомості № 1/15-10 від 15.10.2013р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір щодо продажу об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2 , та проведено повний розрахунок у сумі 470 000грн.Однак, вказана квартира не була фактично оформлена на ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_6 не з'явився до нотаріуса для укладення основного договору.
30.01.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики у сумі 470000грн., яку останній зобов'язався повернути в строк 01.07.2020р. Однак, вказані грошові кошти не були повернуті ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4
З долучених документів вбачається, що 03.12.2020р. на електронних торгах було реалізовано квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 , на підставі примусового виконання виконавчого провадження № 60366345, відкритого 21.10.2019р. при примусовому виконанні виконавчого напису № 392, виданого 02.10.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_8 заборгованості за договором позики.
За версією слідства, квартира АДРЕСА_2 , є предметом кримінально протиправних дій, оскільки в результаті протиправних дій її було незаконно відчужно третім особам, тому постановою слідчого визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час існують достатні підстави вважати, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до втрати, перетворення або іншої передачі майна, на що, зокрема, вказує і факт незаконної її реалізації іншим особам.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що майно - квартира АДРЕСА_2 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використана як доказ в кримінальному провадження, тому вбачає наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090005956 від 17.12.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, у вигляді заборони відчуження, на квартиру АДРЕСА_2 .
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1