Справа № 760/24503/20
Провадження № 2/760/809/21
(заочне)
15 червня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 10.11.2020 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила:
розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 10 грудня 2010 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №126;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду та до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позивач посилається на наступне.
Так, 10 грудня 2010 р. між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №126.
Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося з різних причин, через безвідповідальне ставлення відповідача до виконання обов'язків по вихованню і утриманню дитини, байдужого ставлення до дружини та сім'ї, в результаті чого виникали постійні сварки та суперечки, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин.
З огляду на те, що вони з відповідачем з березня 2019 року спільно не проживають як подружжя, не ведуть спільне господарство, проживають окремо один від одного, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, позивач не вбачає можливим будь-яке подальше збереження шлюбу. Шлюб між ними носить формальний характер, а тому збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їхньої дитини. Примирення позивач вважає неможливе.
Крім того, позивач посилається на те, що відповідач фактично припинив приймати участь в утриманні дитини та надавати матеріальну допомогу на її утримання.
Добровільної згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини між ними не досягнуто.
Утримання дитини потребує значних коштів, а позивач самостійно не здатна в повній мірі забезпечити належним чином утримання та виховання малолітньої дитини.
Враховуючи, що усі обов'язки щодо утримання дитини позивач несе самостійно, відповідач матеріальної допомоги у добровільному порядку на її утримання не надає, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.11.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 09.12.2020 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду від позивача та представника позивача надійшли заяви, відповідно до яких позивач та представник позивача підтримують позовні вимоги в повному обсязі, просять позов задовольнити, з підстав наявних у справі доказів. Проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без
повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує позивач та представник позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи‚ вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 10 грудня 2010 р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №126, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 18.09.2012 р.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося з різних причин, через протилежні погляди на спосіб життя та сімейний побут, через відсутність взаєморозуміння, через постійні сварки, розбіжності у вихованні дитини, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Вони з відповідачем з березня 2019 року припинили підтримувати шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, мешкають окремо. Тому позивач не вбачає можливим будь-яке подальше збереження шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер. Примирення позивач вважає неможливе. Малолітній син за спільною згодою проживає разом з нею. Добровільної згоди з приводу матеріального утримання дитини між ними не досягнуто, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовом.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами не склалися нормальні сімейні відносини з різних причин, а тому вони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо.
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що розлад в сім'ї має не тимчасовий характер, що підтверджується матеріалами справи, а подальше спільне проживання в шлюбі стало неможливим, оскільки взаєморозуміння між сторонами втрачено, збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
При таких обставинах, шлюб підлягає розірванню.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає, розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Також, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня. з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України.
Як встановлено судом, спільні дитина сторін: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем та знаходиться на повному її утриманні.
Судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.
При цьому, суд зважає, що обов'язок з утримання дітей покладений на обох батьків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Позивачем та відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналізуючи матеріали справи щодо порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання малолітньої дитини сторін, враховуючи, що малолітня донька сторін проживає разом з позивачем, позивач несе витрати по утриманню дитини і не має достатніх коштів для забезпечення потреби дитини з врахуванням: віку дитини, стану здоров'я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров'я та відпочинок, а відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні та надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину на підставі описаних вище норм права, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Судовий збір в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112, 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 грудня 2010 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ватутінського міського управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №126 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 10.11.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Суддя Кушнір С.І.