10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7660/16
адміністративне провадження № К/9901/11331/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року (судді: Аліменко В.О. (головуючий), Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/7660/16.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач, платник податків, АТ «Укртрансгаз») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області (далі - третя особа, УДКСУ у м. Краматорську Донецької області) про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, яка виразилась у ненаданні до органу казначейства висновку про повернення АТ «Укртрансгаз» надмірно сплаченого податку на прибуток в сумі 50 125 734,00 грн, зобов'язання ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення АТ «Укртрансгаз» суми надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 50 125 734,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на неодноразові звернення АТ «Укртрансгаз» про повернення переплати з податку на прибуток, у визначені Податковим кодексом України строки, відповідач не вчинив дії по підготовці висновку про повернення відповідних сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не було надано судам попередніх інстанцій доказів на підтвердження недотримання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, АТ «Укртрансгаз» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» в частині визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, яка виразилась у ненаданні до органу казначейства висновку про повернення АТ «Укртрансгаз» надмірно сплаченого податку на прибуток в сумі 50 125 734,00 грн, зобов'язання ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення АТ «Укртрансгаз» суми надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 2 646 308,90 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у справі № 826/7660/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, адміністративний позов АТ «Укртрансгаз» задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо неподання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за зверненням АТ «Укртрансгаз»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії щодо подання відповідному органові Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за зверненням АТ «Укртрансгаз».
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд, скасовуючи вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що судами не було враховано, що до складу заявленої до повернення позивачем суми увійшов сплачений ним до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів по коду операції 125 (платіжним дорученням № 7219 від 27.06.2013) у сумі 2 287 585,00 грн, який є дивідендами, та відповідно до пункту 57.1.2 статті 57 Податкового кодексу України поверненню не підлягає, оскільки сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. Також, Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили інформацію, яка стосується предмету доказування, а саме не встановили, який порядок сплати податку на прибуток обрав для себе позивач, як платник податків, чи приймалось позивачем рішення, яким чином та у який спосіб повідомлявся контролюючий орган.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що з метою забезпечення виконання вимог наказу Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» в органах Державної казначейської служби України 5 жовтня 2015 року централізовано на всій території України здійснено перенесення залишків коштів авансових внесків з податку па прибуток підприємств на рахунки з обліку надходжень до бюджетів податку на прибуток підприємств.
З 7 жовтня 2015 року в ІС «Податковий блок» після перенесення сальдо розрахунків платників з авансових внесків з податку на прибуток до інтегрованих карток з податку на прибуток ведення обліку податку на прибуток підприємств здійснюється в інтегрованих картках платників податків, відкритих за кодами 11020100,11020200, 11020201, 11020202, 11020300 - 11020700, 11020900 - 11021100, 11021300 - 11021600.
Рахунки з обліку надходжень до бюджетів авансових внесків з податку на прибуток з 6 жовтня 2015 року закриті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ІКПП по податку на прибуток Філії станом на 6 жовтня 2015 року склалась переплата 50 125 734,00 грн, а саме: по коду « 11020100» - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 2 646 308,90 грн; по коду « 11023100» - авансові внески з податку на прибуток у сумі 47 479 425,10 грн. Судами з матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови суду від 22.07.2016 контролюючим органом були сформовані та направлені до органу Державної казначейської служби висновки про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток за зверненням АТ «Укртрансгаз» від 15.11.2016 № 2931-07 на суму 23 917 732,00 грн та № 3085-07 від 26.12.2016 на суму 23 561 693,10 грн.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено (що не заперечується позивачем) та обґрунтовано зазначено, що контролюючим органом повернуто позивачеві суму надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 47 479 425,10 грн, тобто станом на час вирішення даної справи права позивача у цій частині не порушені бездіяльністю відповідача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно платіжного доручення від 26.06.2013 № 7219 позивачем сплачено 2 287 585,00 грн авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за УМГ «Донбастрансгаз» по коду операції 125. Також, судами встановлено та зазначено, що на момент звернення позивача з відповідними заявами до контролюючого органу та до суду з даним позовом нормами Податкового кодексу України було змінено порядок розрахунку та сплати як дивідендних, так і щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.
Щодо наявності підстав для повернення позивачу помилково сплачених коштів судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно КОР філії УМГ «Донбастрансгаз» 05.03.2014 останньому визначено штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платежу у розмірі 356 037,90 грн. Вказана сума штрафної фінансової санкції по філії була включена до податкового повідомлення-рішення від 11.06.2014 № 0000594102, яке було прийнято контролюючим органом відносно позивача. При цьому, з розрахунку штрафних санкцій судами встановлено, що сума 356 037,90 грн була сплачена згідно платіжного доручення від 05.03.2014 № 2048.
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом щодо не надання до органу казначейства висновку про повернення АТ «Укртрансгаз» відповідних сум надмірно сплаченого податку на прибуток, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень статті 43, підпункту 57.1.2 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надіслано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.39, 14.1.115, 14.1.182 пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату;
помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
10.2. Пункти 43.1-43.6 статті 43.
43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
43.4. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
43.6. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
10.3. Пункт 57.1, підпункт 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
10.4. Підпункти 153.3.1-153.3.4 пункту 153.3 статті 153.
У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
12. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог (в частині їх заявлення).
14. У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено (що не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), що на момент звернення позивача з відповідними заявами до контролюючого органу та до суду з даним позовом нормами Податкового кодексу України було змінено порядок розрахунку та сплати як дивідендних, так і щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з чим обґрунтованими є доводи контролюючого органу про відсутність підстав для повернення позивачеві авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки сума сплачених авансових внесків підлягала зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що до складу заявленої до повернення позивачем суми увійшов сплачений ним до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів по коду операції 125 (платіжним дорученням № 7219 від 27.06.2013), який є дивідендами, та відповідно до положень статті 57 Податкового кодексу України поверненню не підлягає, оскільки сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Також судами першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення позивачу помилково сплачених коштів встановлено, що згідно КОР філії УМГ «Донбастрансгаз» 05.03.2014 визначено штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платежу у розмірі 356 037,90 грн. Вказана сума штрафної фінансової санкції по філії була включена до податкового повідомлення-рішення від 11.06.2014 № 0000594102, яке було прийнято контролюючим органом відносно позивача. При цьому, з розрахунку штрафних санкцій судами встановлено, що сума 356 037,90 грн була сплачена згідно платіжного доручення від 05.03.2014 № 2048. Враховуючи положення підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14, пунктів 43.1-43.6 статті 46 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що необхідними і достатніми умовами повернення платнику податків з бюджету суми помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) наявність спірної суми в якості суми коштів, зарахованої до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань; 2) відсутність у платника податків податкового боргу; 3) подання заяви про повернення суми помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі із зазначенням напряму перерахування коштів. З урахуванням вказаних положень податкового законодавства та встановлених обставин справи, судами обґрунтовано зазначено, що для надання сумі штрафної санкції в розмірі 356 037,90 грн статусу надміру сплаченої позивач зобов'язаний спростувати доводи контролюючого органу про несвоєчасну сплату грошового зобов'язання та надати суду докази скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2014 № 000594102 у цій частині, однак таких доказів судам першої та апеляційної інстанції надано не було.
15. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, позивачем інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.
16. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
17. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року слід залишити без задоволення.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/7660/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова