10 вересня 2021 року
Київ
справа №520/8862/2020
адміністративне провадження №К/9901/15518/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Желєзний І. В. провів підготовчі дії до розгляду
касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Чудних С. О. від 01.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чалого І. С., суддів: Катунова В. В., Бершова Г. Є. від 25.03.2021
у справі № 520/8862/2020
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-виробнича фірма «Арктур ЛТД», Люботинська міська рада Харківської області,
про визнання неправомірним та скасування висновку
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вирішує інші питання, необхідні для розгляду справи.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржникам подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.
Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 08.12.1983 у справі «Axen v. Germany», № 8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Верховним Судом створено учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Провівши передбачені статтею 340 КАС України дії з підготовки справи до касаційного розгляду, суддя-доповідач дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.
Керуючись статтями 340, 343, 355 КАС України, Верховний Суд
Закінчити підготовчі дії в адміністративній справі № 520/8862/2020.
Призначити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13.09.21 у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Желєзний