09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1788/21
адміністративне провадження № К/9901/31053/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №620/1788/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2019 року і виконавчого листа № 750/3659/19 від 25 вересня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2019 року і виконавчого листа №750/3659/19 від 25 вересня 2019 року з огляду на висновки постанови Верховного Суду від 8 травня 2018 року справа №825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року справа №620/351/19;
- визнати, що відмова Державної казначейської служби України виконати вимоги статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також свідоме і відверте ігнорування висновків постанови Верховного Суду від 8 травня 2018 року справа №825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року справа №620/351/19 становить порушення статті 13 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (відсутність ефективного засобу правового захисту у національній правовій системі), а також порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном);
- стягнути з Державного, бюджету України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 1508 (одна тисяча п'ятсот вісім) гривень 22 коп., на підставі статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - три відсотки річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів у сумі: 50000 грн на виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2019 року і виконавчого листа № 750/3659/19 за період з 30 грудня 2019 року до 30 грудня 2020 року включно шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 18 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №620/1788/21 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у ній відсутня вказівка на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, як на підставу звернення до Суду скаржник покликається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не були враховані висновки Верховного Суду викладені у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права судом попередньої інстанції були застосовані без урахування таких висновків скаржником не зазначено, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №620/1788/21.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №620/1788/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду