ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2021Справа № 910/6477/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬПО-ФУД"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ"
про стягнення 74 993,49 грн.
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬПО-ФУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ" про стягнення заборгованості у розмірі 74 993,49 грн., (за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг №31/06/2020 від 05.06.2020), яка складається з: 51 024,24 грн. - основної заборгованості, 18 878,97 грн. - пені, 1 031,67 грн. - 3% річних та 4 058,61 грн. - інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву, не висловив змістовних та обґрунтованих заперечень з приводу викладених у позові обставин, доказів повного або часткового погашення спірної заборгованості не надав.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105480157385 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480157385 підтверджується, що 06.05.2021 відповідач отримав ухвалу суду.
В свою чергу, станом на день вирішення даного спору відзиву, або будь-яких інших заяв по суті справи відповідач до суду не подав.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не надав жодних заяв по суті справи, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 10.09.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
05.06.2020 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №31/06/2020 (далі - Договір), предметом якого є надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п. 3 Договору, виконавець зобов'язується за плату та за рахунок замовника надати послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів замовника, а також за погодженням сторін в Заявці інші додаткові послуги, які необхідні для доставки вантажу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
У відповідності до п. 5.8. Договору заявка - документ, який погоджується між Замовником та Виконавцем для визначення умов перевезення конкретного об'єму вантажу за вказаним в маршрутом та містить такі дані: a. Номер і дата погодження (складання) Заявки; b. Вид та найменування, вагу брутто/нетто вантажу (можливе відхилення у вазі вантажу +/-10%); c. Додаткові умови проведення завантаження операцій, перевезення та розвантаження вантажу; d. Маршрут перевезення із зазначенням необхідних пунктів заїзду; е. Вантажовідправник, місце, планові дата і час подачі транспортного засобу для завантаження; f. Вантажоодержувач, місце, планові дата і час прибуття транспортного засобу в пункт призначення; g. Тариф за перевезення; h. Інші умови, які погоджені Сторонами.
Згідно з п. 7.1. для перевезення вантажу Сторони оформляють Заявку. Замовник зобов'язується не пізніше ніж за три доби до планової дати завантаження направити виконавцю Заявку електронною поштою.
Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що для здійснення оплати Виконавець направляє Замовнику рахунок. Рахунок направляється електронною поштою чи іншими засобами комунікації.
Відповідно до п. 8.2. для підтвердження надання послуг Сторонами складається акт наданих послуг (далі в тексті Договору - Акт), який підтверджує надання певного об'єму послуг та їх вартість. Акти складаються та підписуються Сторонами після завершення будь-якого визначеного об'єму послуг, але не пізніше останнього числа кожного календарного місяця.
Так, позивач зазначає, що в серпні 2020 року ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» відповідно до заявок Замовника здійснено, зокрема, перевезення вантажу за наступними Заявками №36 від 10.08.2020, №38 від 10.08.2020 та №39 від 10.08.2020 (копії вказаних заявок додано до позовної заяви). Вказані заявки підписані та скріплені печатками обох сторін.
За твердженням позивача, ТОВ «СІПЬПО-ФУД» виконано перевезення за вказаними заявками належним чином, претензій з боку Замовника не надходило.
Разом з цим, позивач зазначає, що здійснення перевезень підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №20952428 від 13.08.2020 на суму 17 328,08 грн., №20952570 від 13.08.2020 на суму 16 704,08 грн. та №20952571 від 13.08.2020 на суму 16 992,08 грн. (копії вказаних актів додано до позовної заяви).
Вказані акти підписано та скріплено печатками обох сторін без заперечень та зауважень.
При цьому сторонами 13.08.2020 було підписано та скріплено печатками реєстри товарно-транспортних накладних до вищевказаних актів виконаних робіт (копії вказаних реєстрів додано до позовної заяви).
Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви було додано товарно-транспортні накладні №0172м від 12.08.2020, №0169м від 12.08.2020 та №0171м від 12.08.2020, з яких, за доводами позивача, вбачається, що перевезення було завершено 13.08.2020.
Відповідно до п. 4.1.2. Договору, тариф вказується в Заявках. Вартість послуг із перевезення окремого вантажу визначається в гривнях шляхом множення тарифу на вагу вантажу та/або відстань перевезення, залежно умови Заявки. Остаточна вартість послуг зазначається в рахунках-фактурах та актах наданих послуг.
Пунктом 4.1.3. Договору, сторони погадали, що Замовник оплачує Виконавцю надані послуги протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з дати завершення перевезення, за умови отримання від Виконавця рахунку-фактури в спосіб визначений Договором. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.
Відповідно до умов договору, для оплати зазначених вище послуг ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» виставлено ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» рахунки на оплату, зокрема, рахунок на оплату №1 від 13.08.2020 на суму 17 328,08 грн, №4 від 13.08.2020 на суму 16 992,08 грн та №3 від 13.08.2020 на суму 16 704,08 грн. (копії вказаних рахунків додано до позовної заяви).
Однак, як стверджує позивач, до теперішнього часу жодних оплат по вказаних рахунках за надані послуги від ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» не надходило. Факт заборгованості з боку ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» позивач також підтверджує копією Акту звірки взаєморозрахунків за липень 2020 року - серпень 2020 року від 31.08.2020.
Позивач звертає увагу суду на тому, що з метою досудового врегулювання спору ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» було направлено на адресу ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» дві вимоги про погашення заборгованості №УРБ10/14-8016 від 11.09.2020 (направлено 17.09.2020 листом з описом та електронною поштою) та № УРБ05/20-8321 від 24.09.2020 (направлено 28.09.2020 листом з описом та електронною поштою). Однак, за вказаними вимогами заборгованість з боку ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ» було погашено лише частково, а саме у розмірі 18 720,10 грн, що, за доводами позивача, свідчить про її визнання з боку ТОВ «МІНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ».
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, через що позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 51 024,24 грн., на яку також нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі - Правила).
Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (ст. 1. Правил).
Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (ст. 1. Правил).
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами. (ст. 1. Правил).
При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень. (п. 8.3. Правил).
Як встановлено вище, на підставі заявок, підписаних та скріплених печатками обох сторін, №36 від 10.08.2020, №38 від 10.08.2020 та №39 від 10.08.2020 позивачем було надано відповідачу послуги за вказаними у заявках маршрутами на загальну суму в розмірі 51 024,24 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №0172м від 12.08.2020, №0169м від 12.08.2020 та №0171м від 12.08.2020, актами надання послуг №20952428 від 13.08.2020 на суму 17 328,08 грн., №20952570 від 13.08.2020 на суму 16 704,08 грн. та №20952571 від 13.08.2020 на суму 16 992,08 грн. та реєстрами товарно-транспортних накладних до вищевказаних актів виконаних робіт, підписаними та скріпленими печатками обох сторін без заперечень та зауважень (копії вказаних документів додано до позовної заяви).
Здійснивши перевезення вантажу, позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату вартості перевезення на загальну суму 51 024,24 грн., а саме: .№1 від 13.08.2020 на суму 17 328,08 грн, №4 від 13.08.2020 на суму 16 992,08 грн та №3 від 13.08.2020 на суму 16 704,08 грн. (копії вказаних рахунків додано до позовної заяви).
Однак, відповідач надані йому послуги з перевезення вантажу в порушення п. 4.1.3. Договору, не оплатив.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані йому послуги з перевезення на час розгляду справи становить 51 024,24 грн., підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за липень 2020 року - серпень 2020 року від 31.08.2020, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 51 024,24 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому судом зауважує, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи, що факт виконання позивачем умов Договору у відповідності до заявок відповідача належним чином доведений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати наданих за Договором та заявками послуг.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача коштів за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не наведено.
З огляду на наведене та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, тоді як доказами які містяться в матеріалах справи, підтверджено виконання позивачем обов'язку з надання транспортних послуг, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 51 024,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового погашення спірної заборгованості відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту наявності основного боргу у сумі 51 024,24 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує наступне.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 10.8. Договору за прострочення оплати послуг замовник на вимогу виконавця сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем частково не дотримано приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Як було вищезазначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені (у межах шестимісячного періоду нарахування), суд встановив, що арифметично вірною, обґрунтованою та розрахованою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума пені у розмірі 3 078,18 грн., а відтак позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що заявлені суми обчислені позивачем обґрунтовано, арифметично вірно та з дотриманням приписів чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач не подав відзив на позов, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно в порядку статті 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІНЕРАЛ ТРЕЙДИНГ" (Україна, 03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ СУРІКОВА, будинок 3, офіс 42, ідентифікаційний код 42460216) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬПО-ФУД" (Україна, 02090, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУТЛЕРОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 40720198) основну заборгованість у розмірі 51 024,24 грн., пеню у розмірі 3 078,18 грн., 3% річних у розмірі 1 031,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 058,61 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 791,72 грн.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2021.
Суддя І.В. Приходько