09 вересня 2021 року справа № 580/3192/21 м. Черкаси
Черкаським окружним адміністративним судом у складі судді Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання Осадчого В.О., у письмовому провадженні перевірено матеріали заяви про прийняття додаткового судового рішення у справі №580/3192/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Максима Залізняка, 10, м.Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21367450)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
30.08.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Черкаського окружного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 580/3192/21, де заявник просить: ухвалити додаткове судове рішення у справі №580/3192/21 про нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою від 07.09.2021 судове засідання призначено на 09.09.2021, представник позивача в судове засідання не прибув, заявою від 08.09.2021 за вх. № 34119/21 просив розглянути без участі позивача. Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.п. 1-3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, суд дійшов висновку, що заява про прийняття додаткового рішення не належить до задоволення з огляду на таке.
24.05.2021 ОСОБА_2 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- встановити судовий контроль за виконанням Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації судового рішення, зобов'язавши звіт про виконання у встановлений судом строк.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №580/3192/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вирішуючи питання по суті справи, суд зазначав про таке.
Рішенням у зразковій справі №440/2722/20 Верховний Суд зобов'язав Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити особі з інвалідністю ІІ групи грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У висновках Верховний Суд зазначив, що на момент отримання спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік діяла редакція статті 12 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998, що передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані насамперед приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною четвертою такого змісту: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
У зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, що передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551).
Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення від 22.02.2019 серії НОМЕР_2 (а.с.9) є особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно із посвідченням від 07.02.2020 серії НОМЕР_3 (а.с.10) позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, тому має законні підстави очікування на виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно статті 13 Закону.
Суд зазначає, що з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 (ЄДРСР 94377739).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до статті 13 частини 4 Закону України № 3551 (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
На підставі викладеного, під час винесення рішення від 06.07.2021 у справі №580/3192/21, суд зобов'язав Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд вирішив питання щодо розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, розглянувши всі вимоги згідно сформованих позовних вимог повністю, і для прийняття додаткового рішення підстави відсутні Указане рішення набрало законної сили 06.07.2021.
Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання ст. 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення, стільки разів, скільки для цього необхідно, щоб виконати судове рішення, це не мають бути тотожні та аналогічні подання (заяви), що вже судом вирішені.
Заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судове рішення в адміністративній справі №580/3192/21- не підлягає до задоволення.
Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, згідно із частинами першою та другою суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/18826/14 та від 07.11.2019 у справі № 361/11754/13-а, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17 фактично відійшла від практики Вищого адміністративного суду України щодо застосування статті 267 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2015, та згідно з близькою за змістом статтею 382 КАС України у редакції у редакції, чинній з 15.12.2015, задовольнила клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 22.05.2018, подане після її прийняття.
Відповідно до висновків Верховного суду Верховного суд у складі Касаційного адміністративного суду викладених у постанові від 17.09.2020 у справі № 340/962/19 п.п. 52, 53: «…клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання».
Суд дійшов висновку, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 06.07.2021 у справі № 580/3192/20.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 143, 248, 252, 256, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 580/3192/21 - відмовити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у 30-денний строк з дня надходження цієї ухвали надати до суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі № 580/3192/21, з урахуванням раніше проведених виплат позивачеві.
Роз'яснити сторонам у справі, що відповідно до частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова