Справа № 420/9774/21
03 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
за участю секретаря судового засідання Денисенко В.О.,
представника позивача - Кочура Ю.О.,
представника відповідача - Малюченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» (вул. Гастелло, 52/1, офіс 101, м. Одеса, 65033) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5 м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (1 т. а.с.1-16) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» (далі ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), в якому позивач, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.221-224), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №12678/15-32-07-10 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 284537грн та від 19.03.2021 року №6300/15-32-07-10 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 1 214 843 грн.
Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту від 18.02.2021 року за №2422/15-32-07-09/41513222 (далі - Акт) з урахуванням рішення прийнятого за результатами розгляду скарги в адміністративному порядку. В акті вказано, що ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 258 670,00 грн, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 12482098 грн; завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 214 843,00 грн. Згідно зі змістом Акту порушення відбулись за господарськими операціями, які, на думку посадових осіб відповідача, фактично не здійснювалися із контрагентами-постачальниками ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ПП «РАФ СЕРВІС» та ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД».
Позивач подав скаргу до ГУ ДПС, на яку отримав рішення, згідно якого ДПС України скасував ППР ГУ ДПС від 19.03.2021 року №6297/15-32-07-10 в частині 38801,00 грн застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині скаргу залиши без задоволення.
Позивач не погоджується з висновками Акту та вважає безпідставними висновки перевіряючих лише на підставі співставлення даних податкової звітності з базами автоматизованого контролю органів ГУ ДПС, адже при проведенні перевірки співробітниками ГУ ДПС в Одеській області були лише використані дані баз контролюючого орагну, а документи, надані позивачем в ході перевірки не знайшли свого належного відображення в Акті. Між тим, надані всі первинні документи, зокрема: договір №050919-03 від 05.09.2019 року між позивачем та ТОВ ДІННЕР ВАЙС», договір №080719-01 від 08.06.2019 року між позивачем та ПП «РАФ-СЕРВІС», товарно-транспортна накладна № Р 729 від 31.07.2019 року, платіжне доручення №716 від 29.08.2019 року, договір б/н від 11.10.2017 року між позивачем та ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД», видаткові накладні №1142, №1143 від 12.10.2017 року та товаро-транспортні накладні. Первинні документі відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ».
Відповідно до п.5 II Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727) факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатися в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням саме на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності платника податків.
Позивач стверджує, що первинні документи у своїй сукупності підтверджують існування та реальність господарських відносин позивача з контрагентами за період, що перевірявся, у той же час висновки ГУ ДПС у Акті відносно ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» фактично базуються на даних інформаційних баз ГУ ППС відносно його контрагентів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вказані інформаційні бази не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ГУ ДПС не є належними доказами, чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування. Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.12р. №К9991/574/12; №К 9991/5991/11 та №9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься».
В той же час, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства. Тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем необґрунтованої податкової вигоди), не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Позивач звертає увагу на те, що з тексту Акту взагалі не вбачається жодних фактів порушень саме ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» норм чинного законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень чинного законодавства. Також відповідач не додав до акту перевірки будь-яких документів, які б підтверджували інформацію, на яку посилається відповідач.
Проте в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання господарських операцій за правочинами, про відсутність витрат ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» у правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів, тобто доказів обізнаності про порушення податкового законодавства контрагентами.
З тексту Акту вбачається нібито ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ПП «РАФ-СЕРВІС» та «АНАТЕК-ЗАХІД» не сплатили або не сплачували свої податкові зобов'язання. В той же час, позивач немає обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням всіма своїми контрагентами податкової дисципліни.
Застосування до позивача негативних наслідків, зокрема у формі зменшення податкового кредиту та інших, у зв'язку із ненаданням звітності контрагентом - постачальником є неправомірними та необґрунтованим. Чинним податковим законодавством не передбачено повноважень податкового органу на застосування збільшення грошових зобов'язань суб'єкту господарювання через неподання контрагентом - постачальником того чи іншого звіту, форми, повідомлення. А самий по собі факт неподання, несвоєчасного подання або подання із помилками звітності не може свідчити про нереальність операцій.
Несплата податку чи ведення незаконної діяльності постачальником платника податків (у тому числі у разі ухилення від сплати податків) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит та податкові зобов'язання, валовий дохід та валові витрати платника податку-контрагента такого недобросовісного постачальника.
Позивач стверджує, що ним не порушено норм ПКУ, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 14.06.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (1 т. а.с.1-16).
Ухвалою суду від 02.08.2021 року задоволено заяву представника позивача про часткову зміну позовних вимог та їх уточнення (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №12678/15-32-07-10 замість податкового повідомлення-рішення від 19.03.2021 року №6297/15-32-07-10 (т.2 а.с.4-5).
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, не погоджується з доводами позивача (1 т. 234-243).
Представник відповідача у відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також норми законодавства та вважає висновки акту перевірки обґрунтованими а прийняті на його підстави податкові повідомлення-рішення правомірними.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що наявна інформація відносно контрагентів позивача свідчить про нереальність здійснення господарських операцій, а надані позивачем документи мають дефекти.
Так, що договір постачання №050919-03 укладено 05.09.2019 року, а фактично операції з прийому-передачі товарів, згідно видаткових накладних були проведені 16.08.2019 року. У видаткових накладних щодо ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», у розділі Договір - значиться «Основний договір», що не дає можливості віднести Договір від 05.09.2019 року №050919-03 до даних видаткових накладних. У наданих видаткових накладних щодо ПП «РАФ-СЕРВІС» в розділі Договір - значиться договір іншої дати, а саме від 08.07.2019 року №080719-01. У видаткових накладних щодо ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД», у розділі Договір - значиться «Основний договір», що ніяк не можна пов'язати з договором від 17.10.2017 року.
Крім того, в ТТН відсутні обов'язкові реквізити заповнення, про що зазначено а Акті перевірки, кількість дизпалива, що має постачатися, визначена у видаткових накладних не збігається з кількістю дизпалива у ТТН.
До перевірки ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» не надано під час перевірки будь-яких документів, що підтверджують якість товару (сертифікати якості, технологічні, державні стандарти на відповідний вид нафтопродуктів, паспортом якості товару заводу-виробника, тощо) отриманих від контрагентів-постачальників ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ПП «РАФ-СЕРВІС» та ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД», що передбачено договорами.
Окрім того, щодо отримання позивачем товару від ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД», встановлено, що в порушення пп.3.3 п.3 Умови постачання - «Постачання товару за цим договором здійснюється за заявкою покупця», в матеріалах справи відсутні заявки на постачання товарів.
Відповідач стверджує, що у зв'язку з дефектністю складених документів, не можливо встановити джерела походження товару та фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» із його контрагентами.
Також відповідач посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 25.09.2019 року по справі №823/6518/18, який зазначає, що формальна наявність договорів, актів, видаткових накладних та податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Крім того, постановою Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 2а-576/12/0970 сформовано висновок, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарської операції з ними, якщо встановлені у справі обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, наполягав на тому, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами відсутність реальності здійснення господарських операцій. Представник вказав, що ТТН оформлювались контрагентами та екземпляр ТТН отримувало ТОВ разом з товаром, якій ним використаний в своєї господарської діяльності. Крім того, не відповідність дат у договорі, відсутність письмових заявок не свідчать про невиконання господарських операцій, оскільки таки питання вирішуються також шляхом усних домовленостей.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладений у відзиві та звернув увагу суду на те, що ТТН на томливо повинні оформлюватися у строгій відповідності до Інструкції.
Вислухавши представників сторін, дослідивши надані ними докази у сукупності, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» зареєстровано 09.08.2017 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 10.08.2017 року.
З 28.02.2020 року по 13.03.2020 року на підставі наказу від 17.02.2020 року №594 ГУ ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 18.02.2021 року №2422/15-32-07-09/41513222 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ», код за ЄДРПОУ 41513222». Згідно з наказом, на якій наявне посилання в Акті, дотримання вимог податкового законодавства перевірялось за період з 10.08.2017 року по 30.09.2019 року (а.с.19-65).
Згідно з висновком Акту 18.02.2021 року за №2422/15-32-07-09/41513222 в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОЖНІ МАТЕРІАЛИ» порушено:
п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п134.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, п.5, п.6, п.10, п.11 П(С)БО №11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20; п.5, п.7, п.5, п.6, п.7, п.10, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО №16) встановлено: заниження податку на прибуток у загальній сумі 258 670 грн., у т.ч. по періодам: три квартали 2019 - 258 670 грн та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 12 482 098 грн., у т.ч. по періодам: три квартали 2019 - 12 482 098 грн;
п.198.1, п.198.2,п.198.3,п.198.5 ст.198 ПКУ встановлено завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1214843грн, в т.ч. за вересень 2019 року - 1214843грн (станом на 30.09.2019 року) (т.1 а.с.64).
На підставі Акту ГУ ДПС прийняті 19.03.2021 року податкові повідомлення-рішення:
№6297/15-32-07-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 323 338 грн (258670грн за податковими зобов'язаннями, 64668,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.94);
№6300/15-32-07-10, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 214 843 грн за декларацією №9243508368 від 18.10.2019 року за звітний період - вересень 2019 року (т.1 а.с.93).
02.04.2021 позивач подав скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення рішення, яка рішенням ДПС України від 21.05.2021 року була задоволена частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 року №6297/15-32-07-10 в частині 38801,00 грн застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині скарга залишена без задоволення (т.1 а.с.111-118).
За результатами рішення ДПС України від 21.05.2021 року ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення - рішення від 28.05.2021 за №12678/15-32-07-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 284537,00 грн (258670грн за податковими зобов'язаннями, 25867,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.225).
Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 19.03.2021 року №6300/15-32-07-10 та від 28.05.2021 №12678/15- 32-07-10.
У висновку Акту перевірки зазначено про встановлення порушення позивачем п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п134.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, п.5, п.6, п.10, п.11 П(С)БО №11; п.5, п.7, п.5, п.6, п.7, п.10, п.19 П(С)БО №16 п.198.1, п.198.2,п.198.3,п.198.5 ст.198 ПКУ.
Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПКУ передбачено для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 44.3 ст.44 ПКУ встановлено платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п134.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Пунктами 5-6 П(С)БО №11 встановлено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно з п. 5-7 П(С)БО №16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Пунктом 10 П(С)БО №16 передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Пункт 19 визначає перелік витрат на збут.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наводить в якому значенні вживаються в законі терміни, зокрема:
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Частиною 2 ст.9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:назву документа (форми);дату складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналогічні положення наведені у п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано ПН/РК до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК до таких податкових накладних.
Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень згідно з актом перевірки є встановлення перевіркою:
- заниження податку на прибуток у загальній сумі 258 670 грн, у т.ч. по періодам: три квартали 2019 - 258 670 грн та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 12 482 098 грн, у т.ч. по періодам: три квартали 2019 - 12 482 098 грн;
- завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1214843 грн, в т.ч. за вересень 2019 року - 1214843 грн (станом на 30.09.2019 року).
Згідно з актом перевірки посадовими особами контролюючого органу перевірялись первинні документи по господарським операціям з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (період серпень 2019 року), ПП «РАФ-СЕРВІС» (період липень 2019 року), ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» (період жовтень 2017 року).
В акті перевірки зазначені договори, які укладені з вказаними контрагентами та досліджений їх зміст, тобто предмет договору умови поставки та розрахунків.
Крім того, в акті перевірки відображено дослідження первинних документів, складених за результатами виконання договорів з контрагентами - податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Також досліджена бухгалтерська документація, та відповідачем в акті перевірки вказано, що господарські операції відображені повністю в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Проте ГУ ДПС в Акті перевірки зробило висновок про порушення позивачем податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами.
Висновок Акту про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток та з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (період серпень 2019 року), ПП «РАФ-СЕРВІС» (період липень 2019 року), ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» (період жовтень 2017 року) відбулось у зв'язку:
- з встановленням неточностей (дефектів) у первинних документах:
- а також у зв'язку, на думку перевіряючих, з нереальністю господарських операцій з вказаними контрагентами ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (завищення податкового кредиту за серпень 2019 року на суму 2659424 грн), ПП «РАФ-СЕРВІС» (завищення податкового кредиту за липень 2019 року на суму 107371 грн), ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» (завищення податкового кредиту за жовтень 2017 року на 17035 грн).
Наведені в Акті перевірки недоліки, неточності первинних документів на думку суду не є належними та допустимими доказами щодо нездійснення реально господарських операцій позивача з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ПП «РАФ-СЕРВІС», ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД».
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Положення вказаної норми відображені у правовому висновку Верховного Суду у постанові від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17, який зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.
Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №818/806/16 Верховний Суд залишаючи без змін рішення першої та апеляційної інстанції, вважав обґрунтованими їх мотиви щодо задоволення позову про визнання протиправними та скасування ППР. Зокрема, в постанові Верховного Суду зазначено, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Судом встановлено, що твердження про нереальність господарських операцій згідно зі змістом Акту перевірки ґрунтується на наведеній в Акті по вказаним контрагентам податкової інформації, наявної в інформаційних базах контролюючого органу.
Так, по ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» зазначено в Акті, що згідно даних бази ІС «Податковий блок» вказаний суб'єкт господарювання не звітує з травня 2020 року.
Також наведені відомості про наявні кримінальні провадження від 28.09.2018 року відносно ТОВ «Дослідний інформаційно-консультативний центр» та службових осіб НГВУ «Чернігівнафтогаз» (т.1 а.с.31-32).
Згідно вказаних відомостей по кримінальному провадженню відносно ТОВ «Дослідний інформаційно-консультативний центр» досудове розслідування проводиться за господарськими операціями вказаного ТОВ з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» за період з березня по червень 2019 року, тобто за інший період, ніж здійснювались господарські операції ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» з позивачем (серпень 2019 року).
По кримінальному провадженню та службових осіб НГВУ «Чернігівнафтогаз», яке здійснювало видобуток вуглеводів за закінченням ліцензії та поставляло його на міні-НПЗ. На вказаному міні-НПЗ придбало нафтопродукти ТОВ «Кировоградська нафтова компанія», яке реалізувало нафтопродукти далі, у тому числі можливо ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ставить питання про встановлення вказаних обставин. Суд вважає наведення вказаної інформації взагалі неспроможним по відношенню до позивача.
По ПП «РАФ-СЕРВІС» в Акті перевірки зазначено, що воно зареєстровано 01.11.2001 року, є платником ПДВ, від діяльності 46.71 оптова торгівля паливом, має на балансі основні засоби та працівників.
Наведені відомості про наявні кримінальні провадження службових осіб ПП «ТАУ-Поділля» та ТОВ «Нафтохім Оіл» (т.1 а.с.34-36)
Згідно вказаних відомостей по кримінальному провадженню відносно службових осіб ПП «ТАУ-Поділля» досудове розслідування проводиться за господарськими операціями за 2017 рік, тобто за інший період, ніж здійснювались господарські операції ПП «РАФ-СЕРВІС» з позивачем (липень 2019 року).
По кримінальному провадженню та службових осіб ТОВ «Нафтохім Оіл» з наявної в Акті виписки з кримінального провадження не вбачається період, який досліджується органами досудового розслідування, але враховуючи, що кримінальне провадження порушено 13.09.2018 року, досудове розслідування проводиться за господарськими операціями за період до 13.09.2018 року, тобто також за інший період, ніж здійснювались господарські операції ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» з позивачем (липень 2019 року).
Взаємовідносини з ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД», які досліджені а Акті перевірки від 18.02.2021 року відносно позивача «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» стосуються постачання товару 12.10.2017 року.
По ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» в Акті перевірки зазначено, що воно зареєстровано 30.09.2016 року, було платником ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.11.2019 року. Згідно баз даних відсутня інформація про наявність складських приміщень, транспорту, працювало 3 особи. На думку перевіряючих вказані відомості свідчать про те, що ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» не мало фактичної можливості здійснити господарські операції на адресу ТОВ «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ».
Наведені відомості про наявне кримінальне провадження щодо головного бухгалтера ТОВ «Енергетично-дорожне будівництво» (т.1 а.с.37-39). Зазначено, що згідно ухвали Канівського міськрайонного суду здійснюється кримінальне провадження від 28.02.2020 року. Відповідно до виписки з ухвали приведеній в Акті перевірки були складені завідомо неправдиві документи з ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» щодо придбання мінерального порошку, а саме податкові накладні від 21.10.2017 року, 25.10.2017 року, 27.10.2017 року, 30.10.2017 року, а також ПН у листопаді.
Згідно з первинними документами, які досліджені перевіряючими, господарська операція його з ТОВ «АНАТЕК-ЗАХІД» здійснена 12.10.2017 року.
Суд дійшов висновку, що вищезазначені доводи контролюючого органу приведені у підтвердження висновку про нереальність здійснення господарських операцій є не спроможними, не є належними та допустимими доказами вказаного висновку контролюючого органу, оскільки ґрунтуються лише на наявній в базах контролюючого органу інформації відносно цих контрагентів.
Приведені відомості стосуються фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов'язаний мати, та не зобов'язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов'язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов'язань перед іншими контрагентами.
Що стосується обачності позивача, то відповідач не довів що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій не були зареєстрованими в установленому порядку юридичними особами, платниками ПДВ. Навпаки, вони є юридичними особами.
При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не зазначив жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність та причетність до порушень податкового законодавства зі сторони контрагента. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.
Також суд вважає необґрунтованим посилання в Акті перевірки як на підставу висновків про нереальність господарських операцій на податкову інформацію інформаційних баз контролюючого органу.
Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагенти не перевірялись, тобто не зазначено здійсненого ними порушення податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).
На думку суду, вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.
Відповідачем не доведено, що саме позивач допустив порушення податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами.
При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Такий же правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 року у справі №810/4287/16. Верховним судом вказано, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.70 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена ч.2 ст.74 КАС України.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 22 490,71 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» (вул. Гастелло, 52/1, офіс 101, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 41513222) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №12678/15-32-07-10 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 284537 грн та від 19.03.2021 року №6300/15-32-07-10 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 1 214 843 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ДОРОРЖНІ МАТЕРІАЛИ» судові витрати у сумі 22 490,71 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва