Справа № 420/14376/21
10 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34944246; адреса: вул. Віталія Шума, 21, м. Чорноморськ, Одеська область, 68004) про визнання протиправною та скасування постанови,-
11 серпня 2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояна Габріела Спиридоновича від 27.10.2018 року ВП №57533122 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.08.2021 року о 14:44:53 справа №420/14376/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності надання доказів сплати недоплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 96 коп.
26.08.2021 року за вх.№46346/21 від позивача надійшла заява разом із Квитанцією №ПН303 про сплату судового збору у розмірі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 96 коп., чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених ст.287 КАС України, призначено судове засідання на 09.09.2021 року.
У судове засідання 09.09.2021 року представники сторін не з'явились. 07.09.2021 року за вх.№ЕП/23973/21 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
На підставі ч.9 ст.205 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
В обґрунтування вимог позову вказано, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження зі стягнення суми заборгованості за кредитним договором. За результатом здійснення виконавчих дій було стягнуто частину заборгованості, а іншій частині виконавчий документ повернуто стягувачу. Разом із тим, сума виконавчого збору розрахована як 10% від суми загальної заборгованості, а не фактично стягнутої, з огляду на що позивач просить постанову старшого державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояна Габріела Спиридоновича від 27.10.2018 року ВП №57533122 про стягнення з нього виконавчого збору визнати протиправною та скасувати.
Ухвала суду від 31.08.2021 року та копія позовної заяви направлені на електронну адресу відповідача, 01.09.2021 року від відповідача надійшло підтвердження про отримання електронного листа (а.с.26). Відзив на позовну заяву представником відповідача не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 501/792/16-ц, виданого 13.11.2017 Іллічівським міським судом Одеської області, 27.10.2018 Старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояном Габріелом Спиридоновичем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №МІ-505/063/2008 року в розмірі 4252365,99 грн.
Відповідно до постанови від 27.10.2018 ВП № 57533122 старший державний виконавець Стоян Габріел Спиридонович постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 425236,60 грн. (а.с.6-7).
Як зазначає позивач, 10.04.2019 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна боржника ВП № 57533122. Описано та накладено арешт на наступне майно боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); земельна ділянка, кадастровий номер 5123782000:02:004:2465, загальною площею 0,1810га, в тому числі по угіддях: 018210га - забудованих земель змішаного використання, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 02 квітня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 5123782000:02:004:2465, загальною площею 0,1810га, яка належала ОСОБА_1 , була реалізована за ціною 445 958,80 грн.
Відповідно до відмітки головного державного виконавця Шульгіної Л.А. стягнуто виконавчий збір в сумі 37 640,78. Залишок виконавчого збору становить 387 595,82 грн.
02.07.2021 року на адресу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла письмова заява від представника АТ «ОТП Банк» О.С.Япіина, що діє на підставі довіреності від 29.04.2021 про повернення стягувану виконавчого документу, виконавче провадження 57533122, в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
13.07.2021 року головним державним виконавцем Шульґіною Л.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66076691 про стягнення виконавчого збору у розмірі 387 595,82 грн. на підставі Постанови про стягнення виконавчого збору № ВП 57533122, виданої 27.10.2018 року (а.с.10).
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, вважаючи оскаржувану постанову протиправними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно з статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
Верховний Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справ №2540/3203/18, №400/4023/19 та №910/1587/13, який суд застосовує в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 501/792/16-ц, виданого 13.11.2017 Іллічівським міським судом Одеської області, 27.10.2018 Старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояном Габріелом Спиридоновичем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №МІ-505/063/2008 року в розмірі 4252365,99 грн.
Відповідно до Акту державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 02 квітня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 5123782000:02:004:2465, загальною площею 0,1810га, яка належала ОСОБА_1 , була реалізована за ціною 445 958,80 грн.
Отже, виконавчий документ було виконано частково в частині реалізованого майна позивача, а інша частина залишилась невиконаною.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідачем визначені вище доводи та обставини не спростовані.
За сукупністю вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояна Габріела Спиридоновича від 27.10.2018 року ВП №57533122 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за подачу даного позову у сумі 3876 грн. (а.с.5, 19).
Суд дійшов висновку про стягнення з Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34944246) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 96 коп. (із розрахунку 1,5% відсотків від суми позову 387595,82 грн. та переплатою позивачем 4 коп.)
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 287, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34944246; адреса: вул. Віталія Шума, 21, м. Чорноморськ, Одеська область, 68004) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Стояна Габріела Спиридоновича від 27.10.2018 року ВП №57533122 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Стягнути з Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34944246) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян