Справа № 420/14921/21
10 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Єврейська,12, м.Одеса, 65014) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Розумовська,37, м.Одеса, 65007) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Національної поліції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 28.07.2021 року по ВП №61276975.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що покладені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №420/5059/19 зобов'язання виконані Головним управлінням Національної поліції в Одеській області в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Національної поліції в Одеській області. При цьому, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не прийнято до уваги факт виконання рішення суду та накладено штрафу у розмірі 5100 грн.
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 10.09.2021 року.
У встановлений ухвалою суду від 31 серпня 2021 року, строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, станом на дату розгляду справи про причини неподання відзиву у встановлений судом строк суд не повідомив, заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, в порядку ч.2 ст.121 КАС України, не подав.
В судове засіданні 10.09.2021 року представник відповідача не прибув без поважних причин, а тому суд з огляду на позицію представника позивача, відповідно до положень .9 ст.205 КАС України, ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами, з ухваленням удового рішення 10.09.2021 року.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №420/5059/19 визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо неврахування часу вимушеного прогулу у вислугу років ОСОБА_1 за період з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. до загального безперервного стажу його служби та направити вказані відомості до ГУНП в Одеській області для залучення до особової справи. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 30.11.2017р. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Одеській області щодо неврахування часу вимушеного прогулу у вислугу років ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 року по 23.07.2018 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , видати з цього приводу відповідний наказ, яким включити період вимушеного прогулу з 01.12.2017р. по 23.07.2018р. до загального безперервного стажу його служби.
Судове рішення набрало законної сили "30" січня 2020 р..
10 лютого 2020 року судом видано виконавчий лист №420/5059/19.
Постановою Головного державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. відкрито виконавче провадження ВП№61276975 з примусового виконання виконавчого листа №420/5059/19.
Про виконання зазначеного рішення суду відділ примусового виконання рішень було повідомлено рекомендованими листами Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.06.2021 №20/1127, в якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 420/5059/19 виконано шляхом видання наказу ГУНП в Одеській області від 10.03.2020 № 350 o/c.
Даним наказом ГУНП, відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» майору поліції ОСОБА_1 , встановлено станом на 01 січня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, -19 років 04 місяці 09 днів.
До наказу ГУНП в Одеській області від 10.03.2020 № 350 o/c зарахований період проходження служби в Національній поліції України з 01 грудня 2017 року по 23 липня 2018 року (00 років 07 місяців 22 дні ).
Дана вислуга років була розрахована відповідно до ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 як працівнику поліції (19 років 04 місяці 09 днів), та складається з наступних періодів:
Служба в Збройних силах з 09.11.1999 по 12.10.2000 (00 років 11 місяців 03 дні);
Проходження служби в ОВС та НПУ 3 25.07.2001 по 01.01.2020 (18 років 05 місяці 06 днів)
Разом 19 років 04 місяці 09 днів.
27.07.2021 року відповідачем прийнята постанова ВН №61276975 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на ГУ ПФУ за невиконання без поважних причин рішення суду.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та за її скасуванням звернувся до суду.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно зі змістом ст.75 Закону України №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Судом встановлено, що перераховану суму пенсії стягувачу не було виплачено у зв'язку з відсутністю державного асигнування.
Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 року по справі №420/70/19 зауважив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 420/5059/19 виконано шляхом видання наказу ГУНП в Одеській області від 10.03.2020 № 350 o/c.
Даним наказом ГУНП, відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» майору поліції ОСОБА_1 , встановлено станом на 01 січня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, -19 років 04 місяці 09 днів.
До наказу ГУНП в Одеській області від 10.03.2020 № 350 o/c зарахований період проходження служби в Національній поліції України з 01 грудня 2017 року по 23 липня 2018 року (00 років 07 місяців 22 дні ).
Дана вислуга років була розрахована відповідно до ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 як працівнику поліції (19 років 04 місяці 09 днів), та складається з наступних періодів:
Служба в Збройних силах з 09.11.1999 по 12.10.2000 (00 років 11 місяців 03 дні);
Проходження служби в ОВС та НПУ 3 25.07.2001 по 01.01.2020 (18 років 05 місяці 06 днів).
Разом 19 років 04 місяці 09 днів.
З огляду на викладене, суд вважає виконаним ГУ НП в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 420/5059/19 в повній мірі, а отже підстави для накладення штрафу за його невиконання відсутні.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 28.07.2021 року по ВП №61276975 про накладення штрафу у розмірі 5100грн.
Судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Єврейська,12, м.Одеса, 65014) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул..Розумовська,37, м.Одеса, 65007) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 28.07.2021 року по ВП №61276975.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко